28.3. Електротравми

Електротравми виникають унаслідок дії на органи і тканини електричного струму великої сили або напруги. При враженні струмами великої напруги найперше спиняється дихання, а потім серце; настає клінічна смерть, що триває при електротравмі до 8 - 10 хв. Унаслідок дії на організм і тканини електричного струму виникають загальні й місцеві симптоми.

Загальні симптоми проявляються в результаті враження центральної нервової системи і характеризуються різним ступенем порушення дихання й серцево-судинної діяльності та підвищенням тонусу мускулатури. Потерпілий не маже самостійно відірватися від джерела струму. При важкій електротравмі людина втрачає свідомість, у нього спиняється дихання й серцева діяльність, настає смерть від паралічу серця. Іноді спостерігається так звана «уявна смерть», шли настає глибоке пригнічення функції нервової системи, дихання й серцевої діяльності, пульс на сонних артеріях та дихання відсутні, але збережене серцебиття.

При враженні блискавкою виникають червонуваті смуги деревоподібної форми. Місцеві зміни характеризуються появою так званих електроміток у вигляді жовто-бурих плям.

Місцеві симптоми—це глибокі кратероподібні опіки й тяжкі враження тканин, при стиканні з вольтовою дугою — обвуглювання. Для електротравм характерна відсутність гіперемії шкіри і больових відчуттів.

Перша медична допомога: припинити дію електричного струму на потерпілого (вимкнути струм, відвести проводи тощо). Робити це потрібно швидко, але обережно, за допомогою предметів, що не проводять струму (палицею, сухим шнуром); при можливості надівають гумові рукавички; потім потерпілого треба покласти на сухе місце на спину і створити повний спокій, незалежно від стану, в якому він перебуває; при відсутності дихання провести штучну вентиляцію легень, а при зупинці серця — закритий масаж серця; на місце опіку накласти первинну асептичну пов'язку; після відновлення дихання й серцевої діяльності потерпілих потрібно обережно транспортувати в реанімаційне відділення для подальшого лікування й профілактики ускладнень.

28.4. Утоплення

Унаслідок тривалого (90 і більше секунд) перебування людини під водою вода попадає в дихальні шляхи, а при ковтанні — у шлунок, від чого він переповнюється водою. При цьому розтягуються альвеоли, вода із них частково просочується в кров, у якій руйнуються еритроцити (гемоліз). Розвивається нерівномірне скорочення серцевого м'яза (фібриляція).

При утепленні може виникнути біла асфіксія (швидка зупинка дихання під водою, унаслідок чого вода майже не попадає у дихальні шляхи), або синя асфіксія (вода попадає у дихальні шляхи, шлунок). Оживити утопаючого при синій асфіксії можна через 10-20 хв. після його перебування під водою, а при білій — 3-6 хв.

Першу медичну допомогу надають на місці нещасного випадку. Для цього потрібно визначити, чи потерпілий притомний, наявність або відсутність серцевої діяльності і дихання. Якщо притомний, його треба заспокоїти і зігріти, зняти мокрий одяг, дати гарячий чай, каву, кордіамін у краплях. Якщо ж знепритомнів, але збережені дихання і серцева діяльність, слід покласти потерпілого вниз головою та звільнити дихальні шляхи від слизу і сторонніх тіл. Потрібно ритмічно потягувати за язик (метод Лаборі) для рефлекторної стимуляції дихання, зробити розтирання тіла і масаж кінцівок, потім зігріти потерпілого. Якщо потерпілий без ознак життя, треба швидко звільнити дихальні шляхи від води, сторонніх тіл, слизу і приступити до штучної вентиляції легень та закритого масажу серця. Вибір методу штучної вентиляції легень залежить від конкретних умов, у яких надають першу медичну допомогу. Проводячи серцево-легеневу реанімацію, треба підняти ноги, щоб посилити притік крові до серця.

Першу медичну допомогу потопаючому на воді слід надавати у такій послідовності:

— витягнути голову потерпілого з води;

— якомога швидше очистити ротову порожнину від сторонніх тіл, відновлюючи прохідність верхніх дихальних шляхів;

— провести штучну вентиляцію способом «із рота в ніс», зробивши 10 штучних вдихів. Першу медичну допомогу потопаючому на березі треба надавати у такій послідовності:

— перевірити прохідність дихальних шляхів, розстебнути одяг;

— вилити воду з верхніх дихальних шляхів і шлунка (тільки у потерпілих з «синьою асфіксією»; якщо ж наявна «біла асфіксія», то втрачати час на виливання води немає потреби, оскільки механізм смерті пов'язаний з рефлекторною зупинкою серця і легень); для цього потерпілого кладуть животом на зігнуте коліно того, хто надає допомогу, після натискування на спину вода із дихальних шляхів і шлунка виливається назовні;

— провести одночасно штучну вентиляцію легень і закритий масаж серця (штучне дихання проводять до стійкого самостійного відновлення дихання або до появи ознак біологічної смерті);

— після відновлення серцевої діяльності і дихання потерпілого обережно транспортують у супроводі медичного працівника до лікувального закладу.