Характеристика типу фінансової стійкості

Можливий варіант	± ∆ВОК	± ∆ ДК	± ∆ ОД	Тип фінансової стійкості
1	+	+	+	Абсолютна
2	-	+	+	Нормальна
3	-	-	+	Нестійкий фінансовий стан
4	-	-	-	Кризовий фінансовий стан

Таким чином, виділяють чотири типи фінансової стійкості:

1) Абсолютна фінансова стійкість (характеризується повним забезпеченням запасів та витрат власними оборотними коштами). В Україні такий тип зустрічається дуже рідко.

2) Нормальна фінансова стійкість (характеризується забезпеченням запасів та витрат власними оборотними коштами та довгостроковими залученими джерелами). Даний тип гарантує підприємству платоспроможність.

3) Фінансова нестійкість (характеризується забезпеченням запасів та витрат за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових залучених джерел та короткострокових кредитів). Цей тип свідчить про низьку платоспроможність підприємства. Проте зберігається можливість збереження рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, зменшення дебіторської заборгованості та прискорення обігу запасів;

4) Кризовий фінансовий стан (стан, за якого запаси не забезпечуються джерелами їх формування, підприємство знаходиться на межі банкрутства). Кризовий стан підприємства проявляється у тому, що разом з нестачею джерел покриття запасів та витрат підприємство має збитки, непогашені зобов’язання, безнадійну дебіторську заборгованість.

Важливу роль в аналізі фінансової стійкості відіграють відносні величини, так як вони згладжують вплив інфляції. Відносні показники можна розділити на дві групи, які характеризують платоспроможність, структуру капіталу та стан основних та оборотних коштів.

Друга група показників характеризує платоспроможність підприємства. Платоспроможність напряму впливає на форми та умови комерційних контрактів, в тому числі на саму можливість отримання кредиту та умови його надання. При аналізі фінансового стану підприємства прийнято виділяти:

1) довгострокову платоспроможність (можливість оплатити довгострокові зобов’язання);

2) поточну платоспроможність (можливість оплатити короткострокові зобов’язання).

Отже, підприємство вважається неліквідним, якщо існує небезпека непогашення поточних фінансових зобов’язань. Така ситуація може носити як тимчасовий характер, так і свідчити про серйозні та постійні проблеми фірми. Причин може бути декілька, наявність неліквідних активів або нераціональне фінансування поточної діяльності тощо.

Недостатня ліквідність означає, що підприємство не може скористатись виникаючими вигідними комерційними можливостями. Для власників ця ситуація веде до зниження прибутку, втраті контролю над капіталом.

Більш значима втрата ліквідності вказує на неспроможність підприємства сплатити свої поточні зобов’язання, що може позначитись на кредитному рейтингу підприємства, призвести до продажу довгострокових вкладень та активів, а при погіршенні становища - до неплатоспроможності та банкрутства.

Недостатня ліквідність є сигналом тривоги для кредиторів, інвесторів, податкових органів та інших партнерів, так як може викликати затримку сплати відсотків по зобов’язанням та суми основної заборгованості.

Найбільш мобільною частиною оборотних коштів є грошові кошти та короткострокові фінансові внески, так як вони мають властивість швидко перетворюватись в грошові кошти.

Щоб оцінити ліквідність підприємства розраховуються наступні показники:

1) коефіцієнт абсолютної ліквідності, який свідчить про можливість підприємства негайно погасити свої зобов’язання перед кредиторами;

2) коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), який характеризує ступінь, в якій поточні активи покривають поточні зобов’язання підприємства, також розмір гарантії, яка оплачується оборотними активами;

3) коефіцієнт критичної ліквідності (проміжної),який характеризує платоспроможність підприємства та показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може покрити за рахунок наявних грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, короткострокової дебіторської заборгованості, інших оборотних активів.

Потрібно враховувати ряд недоліків даних коефіцієнтів ліквідності:

1) розраховуються на основі балансових даних станом на конкретну дату, що викликає необхідність їх аналізу в динаміці;

2) можливе перевищення отриманих значень, у зв’язку з включенням в склад оборотних активів неліквідних запасів, простроченої дебіторської заборгованості (актив з високим рівнем ризику);

3) в залежності від вибраної облікової політики може бути завищення або заниження результатів;

Таким чином показники фінансової стійкості дозволяють визначити:

1) в якій мірі всі оборотні активи покривають існуючу кредиторську заборгованість;

2) в якій мірі цю заборгованість можна покрити без залучення матеріальних оборотних коштів;

3) яку частину короткострокової заборгованості реально покрити за рахунок найбільш мобільних активів, тобто грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень;

4) ступінь ліквідності балансу.

Третя група показників - показники структури балансу. Вони дозволяють оцінити ступінь незалежності підприємства від інвесторів та кредиторів, так як відбивають його спроможність покрити довгострокові зобов’язання.

До таких показників належать:

1) коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), характеризує частку власних коштів підприємства у загальній кількості капіталу;

2) коефіцієнт фінансової стійкості, показує питому вагу тих джерел фінансування, які підприємство може використати в своїй діяльності протягом тривалого періоду;

3) коефіцієнт фінансового левериджу, показує частину залучених коштів, яка припадає  на одну гривню власних коштів, які вкладені в активи підприємства.

Четверта група показників - показники стану основних та оборотних коштів. Вони характеризують фінансову стійкість підприємства в залежності від ступеню його забезпечення власними оборотними коштами та їх мобільності, а також визначають рівень промислового потенціалу підприємства.

До таких показників відносять:

1) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, показує частку оборотних активів підприємства, яка фінансується за рахунок власних джерел;

2) коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами, характеризує рівень забезпечення матеріальних запасів власними джерелами;

3) коефіцієнт маневреності власного капіталу, показує мобільність власних джерел коштів підприємства;

4) коефіцієнт реальної вартості майна, показує питому вагу виробничих фондів в загальній вартості майна підприємства.

П’ята група показників ( показники оборотності та рентабельності) розкривають якість стану господарського суб’єкту в динаміці та дозволяє оцінити фінансовий стан підприємства з точки зору платоспроможності, тобто як швидко кошти можуть перетворюватись в готівку.

Показники цієї групи є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємства.

До таких показників належать:

1) показник рентабельності власного капіталу, комплексно відображає можливість нарощення капіталу та забезпечення виплат власникам підприємства;

2) показник рентабельності чистих активів, характеризує темпи зростання власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку.

В загальному вигляді фінансову стійкість можна охарактеризувати як показник стабільного перевищення доходів над витратами підприємства, яке забезпечує вільний оборот грошових потоків. Саме тому важливим є аналіз грошових потоків. Основним завданням аналізу грошових потоків є виявлення причин положення, що склалося:

1) визначення причин виникнення надходжень та витрачань грошових коштів;

2) аналіз впливу вибору джерел фінансування поточної та інвестиційної діяльності підприємства на його ефективність.

Запропонована система оцінюючих показників фінансової стійкості дозволяє вести цілеспрямовану роботу з фінансового аналізу діяльності підприємства, формуванню раціональної структури капіталу, надходженню основних факторів, які впливають на фінансові результати, та при розробці дій з оптимізації обсягів та темпів приросту прибутку. за результатами аналізу та оцінки системи показників проводиться пошук невикористаних можливостей підвищення фінансової стійкості підприємства.

Проте аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що ефективність аналізу на практиці є доволі низькою, оскільки традиційний фінансовий аналіз:

1) спрямований на обробку виключно річної звітності;

2) проводиться виключно на першу та кінцеву дату аналізуємого періоду;

3) хоч і дозволяє розрахувати коефіцієнти, проте не дає загального алгоритму досягнення всіма цими показниками рекомендованих значень;

4) не розкриває методи оцінки фінансового стану підприємства в реальному часі.

Для аналізу використовують три основні джерела інформації - бухгалтерська база даних, комплект звітності та найбільш доступна форма №1. В цілому оцінку роботи підприємства за період можна отримати за допомогою оперативного, розгорнутого та експрес-аналізу. При цьому оперативний аналіз показує відхилення  в розвитку підприємства, за результатами розгорнутого аналізу можна сказати про конкретні показники за весь період, а експрес-аналіз дає динамічну оцінку розвитку підприємства.

На практиці можна успішно використовувати всі три види аналізу, хоча для кожного з них необхідне своє джерело інформації та свій алгоритм проведення. Головне – встановити причини покращення або погіршення фінансово-економічного стану підприємства, а не тільки провести аналіз підприємства на поточну дату.