Аналіз та висновки про фінансові результати господарської діяльності підприємства повинні давати відповідь на наступні питання:

Як змінилась чиста виручка підприємства за аналізований період? Простежити збільшилась, зменшилась чи не змінилась.

Основна діяльність підприємства за аналізований період була прибутковою, збитковою чи беззбитковою?

Від якого виду діяльності підприємство отримало основний дохід за аналізований період? Від основної чи інвестиційної чи іншого виду діяльності.

Який прибуток (збиток) до оподаткування отримало підприємство на кінець аналізованого періоду?

П

ро що свідчить відсутність нерозподіленого прибутку на підприємстві? Це може свідчити про відсутність можливості поповнення оборотних коштів для ведення нормальної господарської діяльності.

Чи ефективна діяльність підприємства? Для цього необхідно порівняти темп росту виручки та собівартості.

Знайшовши відповідь на данні питання можна прийти до висновків:

1. у якому стані знаходиться підприємство на даний момент;

2. виявити тенденцію та закономірності розвитку підприємства;

3. знайти фактори, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

4. знайти резерви покращення фінансового стану підприємства;

5. розробити рекомендації для поліпшення фінансового становища.

На основі проведеного аналізу можна найефективніше покращити фінансові результати підприємства. Основними шляхами збільшення прибутку підприємства є:

1) Удосконалення засобів виробництва: впроваджувати нову техніку, удосконалювати технології, упроваджувати прогресивні матеріали тощо. Це дозволить значно знизити собівартість продукції і цим самим підвищить прибуток. Механізоване виробництво потребує значно менше робітників і це в свою чергу зменшить витрати на оплату праці. Також за рахунок нового обладнання можна збільшити випуск продукції, що в свою чергу призведе до зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Але після цього підприємству доведеться шукати нові ринки збуту продукції – і в Україні, і за кордоном. Тобто потрібно виділити деякі кошти на рекламу, це обов’язково принесе результати.

2) Збільшення обсягу випуску продукції. Чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку.

3) Підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понад урочний час, забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами, надавати матеріальну допомогу працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат. Враховуючи специфіку роботи слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства, організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці [1].

4) Дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат.

5) Слід сказати, що найбільш дієвим з вищенаведених аспектів є підвищення продуктивності праці. Для втілення його в життя потрібні невеликі капіталовкладення, при цьому найбільшу увагу слід приділити мотивації працівників. Вдосконалення засобів виробництва та збільшення обсягу продукції передбачають великих капіталовкладень, але слід сказати, що вдосконалення засобів виробництва також потягне за собою і підвищення продуктивності праці.

Одним з шляхів як досягнути збільшення обсягу виробництва є випуск нових видів продукції, це є необхідним з точки зору психологічного впливу на споживачів. Але для досягнення повної віддачі від цього необхідно вжити заходів для донесення інформації про нову продукції, про її переваги та нові властивості до потенційного споживача. Що стосується економії матеріальних ресурсів, то цей метод є найбільш простим, зусилля які необхідно для цього прикласти не потребують ніяких капіталовкладень, але й ефект від нього є найбільш незначним.

Отже можемо підвести підсумок, що досягти максимізації прибутку можна лише за рахунок комплексного вдосконалення підприємства, тобто за рахунок: вдосконалення засобів виробництва, збільшення обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці та економії матеріальних ресурсів. Проте для того, щоб прийняті заходи були ефективними потрібно постійно проводити детальний фінансовий аналіз підприємства.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Наукова бібліотека «Буковина». Економіка підприємства [Електронний ресурс] – Режим доступа: http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,102/id,1776

2. Самойлов Л. Л. Практичні висновки за результатами фінансового аналізу [Електронний ресурс] – Режим доступа: http://bisness.narod.ru/a1.ht

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА «КРОНЕКС-УКРАЇНА»

2.1. Основні напрямки діяльності ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА», його організаційна структура управління та взяємозв’язок підрозділів

ТОВ «КРОНЕКС-УКРАЇНА» – це найбільший виробник паперу в Харківському регіоні. Підприємство за формою власності є товариством з обмеженою відповідальністю та має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів [21].

В основу організації фінансів підприємств закладено такі принципи:

1. самостійність в області фінансово-господарської діяльності;

2. зацікавленість у результатах роботи;

3. відповідальність за ці результати;

4. утворення фінансових резервів;

5. поділ засобів на власні й позикові;

6. першочерговість виконання зобов'язань перед бюджетом і державними позабюджетними фондами;

7. фінансовий контроль за діяльністю підприємства.

У складі фінансових відносин виділяють такі групи грошових відносин підприємств:

1. з контрагентами – із приводу формування первинних доходів, утворення і використання цільових фондів внутрішньогосподарського призначення;

2. з підприємствами – із приводу розподілу фінансових ресурсів; при цьому рух фінансових ресурсів здійснюється в нефондовій формі (сплата й одержання штрафів при порушенні договірних зобов'язань, внесення різних пайових внесків, участь у розподілі прибутку від спільної діяльності, придбання цінних паперів інших підприємств і держави, одержання по них дивідендів і ін.);

3. із споживачами продукції, вступаючи в контакти з якими, підприємства самостійно вибирають форму і вид договорів, визначають умови виконання зобов'язань і порядок установлення санкцій, формують ціни на свою продукцію і послуги й оцінюють обґрунтованість цін постачальників. Перераховані фактори істотно впливають на кінцеві фінансові результати;

4. зі страховими організаціями – з приводу різних видів обов'язкового і добровільного страхування;

5. з банківською системою – з приводу розрахунково-касового обслуговування у зв'язку з одержанням і погашенням позичок, сплатою відсотків, і так само наданням банкам у тимчасове користування вільних коштів за визначену плату;

6. з державою – з приводу утворення і використання бюджетних і позабюджетних фондів. Ця група грошових відносин реалізується через внесення в бюджет і позабюджетні фонди різних податків, зборів, внесків та ін.

Форма власності та організаційно-правова форма, галузева, територіальна та організаційні фактори, що визначають особливості організації фінансів ТОВ «АСС-Зміївська паперова фабрика» наведена в табл. 2.1.

Таблиця 2.1