Рекомендована література

[2, 3, 5, 7, 8, 11, 14, 21, 23, 26, 30, 31, 33, 36]

ТЕМА 5. ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

План вивчення теми

1. Основна заробітна плата: сутність, функції.

2. Тарифна система оплати праці.

3. Процедура нарахування заробітної плати.

4. Розрахунок фондів оплати праці.

Навчальні цілі

Ознайомитися із сутністю та функціями основної заробітної плати, основними моделями оплати праці, складовими тарифної системи, вивчити традиційний алгоритм визначення заробітної плати, процедуру нарахування заробітної плати та методику розрахунку фондів оплати праці.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Щодо першого питання, слід відзначити, що основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок та відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Традиційний алгоритм визначення заробітної плати складається з наступних етапів:

- створення моделі робочого місця;

- класифікація робочих місць в організації;

- аналіз ринку праці;

- визначення ціни робочого місця в організації;

- встановлення заробітної плати.

Розроблення основної заробітної плати здійснюється на основі тарифних умов оплати праці, які відповідно до статті 96 КЗпП України виступають основою організації заробітної плати на підприємстві, в установі, організації. Практика розроблення тарифних умов оплати праці має у своєму арсеналі велику кількість підходів до їх побудови. Традиційний підхід до побудови тарифних умов оплати праці передбачає розроблення тарифних сіток для оплати праці робітників і схем посадових окладів для оплати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців. Всі ці аспекти слід розглядати в рамках другого питання.

Щодо процедури нарахування заробітної плати (третє питання) слід згадати основні форми та системи оплати праці (проста погодинна, пряма відрядна, почасово-преміальна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна). Серед видів систем оплати праці визначають:

1. Прості і складні.

2. Прямі (пропорційні), прогресивні, регресивні.

3. Індивідуальні та колективні.

4. Заохочувальні, гарантувальні та примусові.

Вибір тієї чи іншої форми оплати праці визначається об’єктивними чинниками:

• особливостями технологічного процесу;

• характером засобів праці та формами її організації;

• вимогами до якості виготовленої продукції або виконуваних робіт.

Фактори, що визначають величину фонду оплати праці – це:

• співвідношення попиту і пропозиції на продукцію підприємства;

• співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці;

• технології та технологічний процес;

• політика підприємства у сфері оплати праці.

Фонд заробітної плати працівників включає пряму (тарифну) заробітну плату і всі доплати до неї. Пряма заробітна плата складається з сум відрядних розцінок, виплачуваних працівникам-відрядникам, і заробітної плати працівників-погодинників, обрахованої за тарифними ставками.

Так, ФЗП відрядників визначають за формулою:

ФЗПвід = Розц.і х Qi, (2.1)

де Розц.і – штучна відрядна розцінка на одиницю обсягу виробничої програми;

Qi – обсяг продукції і-го виду.

ФЗП працівників-погодинників:

ФЗПпогод = Тс.і х Чі х Фпл.і, (2.2)

де Тс.і – годинна тарифна ставка працівників і-го розряду;

Чі – чисельність працівників і-го розряду;

Фпл.і – планоовий фонд робочого часу і-го розряду.

ФЗП керівників, спеціалістів і службовців визначається згідно з посадовими окладами множенням місячного окладу кожної групи працівників на кількість місяців у році та на кількість працівників у групі:

ФЗПксс = Окі х 12 х Чі, (2.3)

де Окі – місячний оклад,

Чі – чисельність працівників, які мають однаковий посадовий оклад.

В процесі вивчення четвертого питання слід розглянути методи розрахунку фонду оплати праці, серед яких:

1. Прирістний (трендовий) метод – заснований на фактичній величині ФЗП підприємства у базовому періоді та укрупнених оцінках змін обсягів продукції, чисельності персоналу та ставок оплати праці у плановому періоді. Наприклад,

ФЗП(пл.) = ФЗП(баз.) х Кпр, (2.4)

де Кр - коефіцієнт, що характеризує приріст або зміну обсягів продукції, тобто величина коефіцієнта може бути більше або менше одиниці.

2. Залишковий метод - застосовується для визначення ФЗП на основі звітних даних про реалізацію продукції. При цьому ФЗП формується як результат послідовного віднімання із суми виручки таких компонент: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування, податки та обов’язкові виплати, відрахування до резервного фонду підприємства, виплати із фонду споживання, що не відносяться до ФЗП.

Ці два методи відносять до сумарних.

3. Аналітичні методи передбачають облік показників, які прямо або опосередковано характеризують трудомісткість продукції і ставки оплати праці за групами персоналу та підрозділами підприємства. Це:

- структурно-аналітичні (прямі) методи (засновані на використанні даних про програму випуску продукції, норми трудомісткості, норми чисельності та ставки оплати праці за групами персоналу):

ФЗП = ΣНчис.i x Ст.i (2.5)

ФЗП = ΣРі х Нзі, (2.6)

де Нчис.і – норма чисельності персоналу і-ї групи;

Ст.i – ставка оплати праці працівника і-ї групи;

Рі – програма випуску продукції і-го виду в плановому періоді,

Нзі – норма зарплатомісткості одиниці продукції і-го виду.

Перша формула використовується для розрахунку ФЗП погодинників, друга – відрядників.

- розподільчі (непрямі) методи – засновані на використанні показників, що характеризують структуру фонду заробітної плати підприємства або групи персоналу. Вони поділяються на такі види методів:

а). за нормативами зарплатомісткості підрозділів;

б). нормативної рентабельності праці;

в). організаційно-технічним характеристикам підрозділів.

а). Розрахунок за нормативами зарплатомісткості підрозділів передбачає формування ФЗП цехів на основі нормативів, що визначають питому вагу кожного підрозділу в загальному фонді оплати праці (метод оцінки трудового внеску підрозділу).

б). Розрахунок на основі нормативної рентабельності праці може бути ефективним для організації, що складається із декількох підприємств, що мають власні розрахункові рахунки (холдинги). В цьому випадку для кожної бізнес-одиниці (філії) може бути розрахована величина створеної ним доданої вартості, основну частину якої складають витрати на персонал:

Rп = (D – Z) / Z, (2.7)

де Rп – рентабельність праці;

D – додана цінність;

Z – витрати на оплату праці (або витрати на персонал).

ФЗП = D / (1+Rп), (2.8)

в). Розрахунок ФЗП за організаційно-технічними характеристиками підрозділів встановлює залежність зарплатомісткості робіт та їх складності і ступеня завантаження.