Питання для самоконтролю

1. Що включає в себе диференціація мотиваційної політики підприємства?

2. За якими ознаками диференціюються тарифні ставки?

3. Яким чином здійснюється розрахунок тарифної ставки першого розряду?

4. Що являє собою «поріг відчутності»?

5. Якою має бути величина «порога відчутності»?

6. Якою має бути мотиваційна політика підприємства по відношенню до управлінського персоналу?

7. Які особливості має мотивація праці робітників на сучасних підприємствах?

Завдання до самостійної роботи

1. Опрацюйте теоретичний матеріал за темою, основні поняття і терміни.

2. Спроектуйте практичну ситуацію із використанням матеріалу теми. Обґрунтуйте її вирішення.

Термінологічний словник ключових понять

Тарифна ставка — це норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Тарифний коефіцієнт – це показник, який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності й відповідальності та оплату роботи, віднесеної до першого розряду тарифної сітки.

Поріг відчутності – це мінімально необхідний (нижній) рівень різниці між тарифними ставками робітників суміжних розрядів.

Рекомендована література

[2, 3, 4, 5, 6, 11, 14, 18, 20, 23, 25, 29, 32, 36]

ТЕМА 13. ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

План вивчення теми

1. Законодавче забезпечення системи оплати праці на підприємстві.

2. Механізм регулювання оплати праці.

Навчальні цілі

Ознайомитися із нормативно-правовими актами, що забезпечують порядок здійснення виплат заробітної плати, напрямами ринкового та державного регулювання оплати праці; вивчити особливості генеральної, галузевих, регіональних угод, структуру та порядок формування системи колективних договорів.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Щодо законодавчого забезпечення системи оплати праці основними нормативно-правовими актами є:

• Кодекс законів про працю України;

• Закон України «Про колективні договори і угоди»;

• Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»;

• Закон України «Про соціальний діалог в Україні»;

• Закон України «Про організації роботодавців»;

• Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»;

• Закон України «Про оплату праці»;

• Закон України «Про зайнятість населення»;

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Розрізняють державне та договірне регулювання оплати праці.

Згідно із Законом України "Про оплату праці", держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

· вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни;

· загального рівня середньої заробітної плати;

· продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати може переглядатися залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за згодою сторін колективних переговорів.

В процесі вивчення другого питання слід звернути увагу на те, що суб’єктами механізму регулювання оплати праці є органи державного управління, безпосередньо працівник та роботодавець, а також представницькі органи працівників та роботодавців (профспілки та спілки роботодавців). Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Договірне регулювання оплати праці

Особливу увагу слід звернути на систему колективно-договірного регулювання. Згідно ЗУ «Про колективні договори і угоди» № 3356-XII від 01.07.1993 р, колективний договір встановлює взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, зокрема питання: змін в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Невід'ємною частиною колективного договору є додатки до нього. В більшості колективних договорів додатками є:

• положення про виплату винагороди за результатами річної роботи підприємства;

• положення про преміювання працівників;

• графік відпусток;

• перелік працівників з ненормованим робочим днем;

• положення про порядок забезпечення спецодягом та іншими засобами індивідуального і колективного захисту працівників;

• правила внутрішнього трудового розпорядку тощо.