- •Дніпропетровська державна фінансова академія Фінансова санація та банкрутство підприємств
- •Дніпропетровськ – 2013
- •Передмова
- •1. Програма навчальної дисципліни
- •1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни модуль і . Теоретико-методологічні основи фінансової санації підприємств
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємства
- •Тема 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства
- •Навчальні цілі
- •Завдання та методичні рекомендації до самостійної роботи
- •1. Фінансова санація підприємства
- •2. Фінансова криза на підприємстві, економічний зміст та причини виникнення кризи
- •3. Сутність процесу санації, Санаційний менеджмент. Необхідність прийняття рішення про проведення фінансової санації підприємств зі складним фінансовим станом. Класична модель фінансової санації.
- •4. Фінансово-економічний контролінг та його роль у санації підприємств
- •5. Санаційний аудит та оцінювання вартості майнового комплексу підприємства, діагностика. Акт аудиторської перевірки
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •2. Поняття, завдання і види санаційних стратегій
- •3. Економічний зміст санаційної спроможності
- •4. Методи оцінювання санаційної спроможності підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •2. Методологічні основи складання і узгодження плану фінансової санації підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •2. Досудове врегулювання господарських спорів
- •3. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
- •1. Сутність та об’єкти судової процедури санації підприємства
- •Нормативно-правове забезпечення
- •2. Входження до судової процедури санації підприємства. Підстави введення судової процедури санації та строки її здійснення
- •3. Механізм реалізації судової процедури санації підприємства. Види санації та санаційні заходи
- •4. Керуючий санацією, його функції, права та обов’язки
- •Згідно статті Стаття 3. «Арбітражний керуючий» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено наступне:
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •Фінансування
- •Власний капітал
- •Позичковий капітал
- •2. Внутрішні фінансові джерела фінансування санації підприємств
- •3. Зовнішні фінансові джерела фінансування санації підприємств
- •4. Санація балансу
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •2. Фінансовий механізм реорганізації підприємств
- •3. Види, методи та етапи процедури реструктуризації
- •4. Передавальний та розподільний баланси
- •5. Розподільчо-нормативне оформлення нової організаційної структури
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •2. Методи та прийоми фінансової санації
- •3. Спеціальні програми державної фінансової підтримки санації підприємств
- •4. Форми державної фінансової підтримки підприємств
- •5. Державний контроль санації підприємств
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •2. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •3. Порядок оголошення підприємства банкрутом. Ліквідаційні процедури. Фінансова санація
- •4. Мирова угода. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
- •6. Оцінка вартості в процесі продажу майна підприємства-банкрута
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •2. Стратегія і тактика фінансової санації і банкрутства підприємств різних форм власності і видів діяльності
- •3. Стратегія і тактика в антикризовому управлінні
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання до самостійної роботи
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Література
- •Література
- •Навчальні цілі
- •Проблемні питання для обговорення
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Література
- •Література
- •Література
- •Завдання
- •Методичні рекомендації до практичного заняття
- •Оцінка показників раннього попередження, реагування, прогнозування банкрутства підприємства здійснюється за вищевказаними формулами і зводиться в таблицю (табл. 4.1).
- •Практична робота № 2
- •Література
- •Література
- •Завдання
- •Методичні рекомендації до практичного заняття
- •Таблиця 4.9 Оцінка ефективності реструктуризації
- •Основна література:
- •Завдання на практичне заняття Методичні рекомендації до практичного заняття
- •Література: Основна література:
- •Додаткова література:
- •5. Індивідуальні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань
- •6. Контрольні заходи
- •Перелік питань до іспиту
- •Тестові завдання
- •7. Література
- •Фінансова санація та банкрутство підприємства
- •Дніпропетровська державна фінансова академія зміни до навчально-методичного посібника
- •Дніпропетровська державна фінансова академія
2. Фінансовий механізм реорганізації підприємств
В результаті корпоративної реструктуризації (реорганізації) змінюється правовий статус юридичної особи. За формальними ознаками розглядають три види реорганізації (рис. 8.1):
спрямовану на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);
спрямовану на подрібнення підприємства (поділ, виділення);
без змін розмірів підприємства (перетворення).
У разі реорганізації підприємства слід враховувати такі законодавчі передумови та вимоги:
порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів господарювання;
вимоги антимонопольного законодавства;
вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;
порядок емісії акцій (у разі реорганізації акціонерного товариства);
можливі екологічні, демографічні та інші наслідки локального масштабу.
Реорганізаційний процес передбачає скасування державної реєстрації одних підприємств і реєстрацію або перереєстрацію інших. Перереєстрація підприємств проводиться в тому разі, якщо змінюється: організаційно-правова форма; форма власності; назва юридичної особи. У разі приєднання чи відокремлення певних структурних підрозділів підприємства постає необхідність зміни й доповнення установчих документів, які теж підлягають реєстрації.
При зміні складу засновників (учасників) суб’єкта підприємницької діяльності мають бути подані документи, які засвідчують: добровільний вихід юридичної особи зі складу засновників; примусове виключення тієї чи іншої особи зі складу засновників (учасників).
З метою запобігання монополізації ринків така санаційна реорганізація як злиття, поглинання або приєднання можлива лише при згоді Антимонопольного комітету.
Підприємства, що мають кредиторську заборгованість можуть бути реорганізовані з переведенням боргу. Переведення боргу може бути за умов: згоді кредитора; новий боржник може висувати заперечення проти кредитора; при поруці та заставі третьої особи; при висуванні вимог і переведенні боргу здійснених у письмовій формі.
При реорганізації акціонерних товариств слід дотримуватись Положення про порядок реєстрації випуску акцій і інформації про їх емісію.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Положення про порядок реєстрації випуску акцій і інформації про їх емісію при реорганізації акціонерного товариства. Воно регламентує послідовність дій господарського товариства в разі реорганізації, що відбувається за участю хоча б одного АТ або хоча б одне АТ створюється в результаті реорганізації.
3. Види, методи та етапи процедури реструктуризації
Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на вдосконалення організації та управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового становища підприємства. У плані слід відбити переваги вибраних організаційних форм і методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги дістане підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.
До основних мотивів, які можуть спонукати санатора до реорганізації поглинанням, приєднанням чи злиттям з підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, можна віднести такі:
1. Ефект синергізму. Синергізм - це умова, за якої загальний результат є більшим від суми часток. Коли йдеться про реорганізацію, спрямовану на використання ефекту синергізму, вартість підприємства в її результаті перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:
а) економія на витратах, яка виявляється зі зростанням масштабів виробництва;
б) економія фінансових ресурсів;
в) збільшення влади на ринку.
2. Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні підприємства, що перебуває в кризі.
3. Отримання надійного постачальника факторів виробництва (наприклад, сировини чи комплектуючих).
4. Податкові переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на
податкових платежах.
5. Придбання активів за ціною, нижчою за їх вартість заміщення, передача технологічних і управлінських знань та навичок (технологічні трансферти) тощо.
6. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків.
7. Попередження захоплення компанії великими корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.
В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання) та вертикальне.
Горизонтальне злиття - це об’єднання двох фірм, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги.
Вертикальне злиття - це злиття одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.
Законодавчий контроль спрямований здебільшого на горизонтальні злиття, оскільки в їх результаті підприємства дістають змогу перешкоджати доступу до ринку своїх конкурентів, установлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит певного товару і т. ін., що призводить до послаблення конкуренції. Вертикальні злиття істотно не впливають на рівень конкуренції.
Реорганізація приєднанням. Приєднання - це спосіб корпоративної реструктуризації, який передбачає приєднання всіх прав та обов’язків однієї або кількох юридичних осіб – право попередників до іншої юридичної особи - правонаступника. У результаті такої реструктуризації підприємства, що приєднуються, вилучаються з державного реєстру та втрачають свій юридичний статус.
Щодо зміни організаційно-правової форми підприємства-правонаступника можливі два варіанти:
а) форма організації бізнесу лишається незмінною (вносяться зміни лише до засновницьких документів стосовно правонаступництва, розміру статутного фонду та складу засновників);
б) підприємство-правонаступник змінює форму організації бізнесу (перетворення). При цьому спочатку одна чи кілька юридичних осіб приєднуються до правонаступника, а потім він реорганізується шляхом перетворення.
Принципова різниця між злиттям та приєднанням полягає в тому, що в першому випадку всі майнові права та обов’язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі підприємства, яке створюється, а в другому — на балансі підприємства, що вже функціонує на момент прийняття рішення про приєднання.
Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення (поділ, виділення). До розукрупнення підприємства (поділ, виокремлення) вдаються в таких основних випадках.
1. Якщо в підприємства поряд із прибутковими секторами діяльності є багато збиткових виробництв. Метою розукрупнення при цьому є виокремлення підрозділів, які є санаційно спроможними, і їх подальше фінансове оздоровлення, зокрема й за допомогою приватизації. Структурні підрозділи, які не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з часом оголошується банкрутом.
2. У разі високого рівня диверсифікації сфер діяльності підприємств, які підлягають санації. Якщо до таких підприємств виявляють інтерес кілька інвесторів (санаторів), котрі цікавляться різними ділянками виробництва, то в результаті розукрупнення, кожний з інвесторів може вкласти кошти в ту сферу, яка його найбільш приваблює, не обтяжуючи себе при цьому непрофільними виробничими структурами.
3. Коли йдеться про попередню приватизаційну підготовку державних підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.
4. За рішенням антимонопольних органів. Якщо підприємство — монопольне утворення зловживає монопольним становищем на ринку, може бути прийняте рішення про примусовий його поділ.
Підприємство-монополіст, яке підлягає примусовому розукрупненню, реорганізується самостійно (за умови, що зазначене монопольне утворення на ринку ліквідується). Примусовий поділ не застосовується в разі:
а) неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
б) наявності тісного технологічного зв’язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства становить менш як 30%).
Головною метою розукрупнення підприємств, які перебувають у фінансовій кризі, є виокремлення санаційно спроможних виробничих підрозділів (виробництв) для проведення їх фінансового оздоровлення й оформлення як самостійних юридичних осіб. Цей напрямок реорганізації дає змогу зосередитися на окремих стратегічних сферах діяльності підприємства, керуючись принципом: економічно доцільнішим є «утримати на поверхні життєздатну частину боржника, ніж дати потонути всьому підприємству».
Перетворення як окремий випадок реорганізації підприємств.
Перетворення - це спосіб реорганізації, що передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. Коли одне підприємство перетворюється на інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов’язки колишнього підприємства.
Частка (у відсотках) кожного засновника (учасника) у статутному фонді підприємства, що реорганізується, має дорівнювати його частці у статутному фонді товариства, створеного в результаті перетворення.