Література

Основна література:

[1]; [5]; [28]; [64]; [67]; [68]; [76]

Додаткова література:

[2]; [3]; [11]

Змістовий модуль 4. Економіко-правові аспекти та особливості проведення санації підприємств

ТЕМА 9. ЕКОНОМІЧНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ БАНКРУТСТВА ТА ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

План вивчення теми

1. Добровільне та судове врегулювання господарських спорів.

2. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств.

3. Порядок оголошення підприємства банкрутом. Ліквідаційні процедури. Фінансова санація.

4. Мирова угода. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство.

5. Податкові аспекти банкрутства і ліквідації підприємств.

6. Оцінка вартості в процесі продажу майна підприємства-банкрута.

Навчальні цілі

В результаті вивчення матеріалу за даною темою студент повинен оволодіти компетенціями: здатністю визначати зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств; знаннями щодо методів та прийомів фінансової санації, спеціальних програм державної фінансової підтримки санації підприємств, форм державної фінансової підтримки підприємств; методологічними основами державного контролю санації підприємств.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Добровільне та судове врегулювання господарських спорів

Доарбітражне врегулювання господарських спорів. Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, або за попередньою оплатою продукції, яка не надійшла в установлені строки, то з метою рефінансування заборгованості виконується комплекс процедур щодо її примусового стягнення, зокрема звернення з позовом до арбітражного суду.

Позов до арбітражного суду можна подати лише за умови, що буде додержано встановленого порядку доарбітражного врегулювання спорів.

Доарбітражне врегулювання спорів, а також їх розгляд в арбітражному порядку регулюється Арбітражним процесуальним Кодексом України.

Доарбітражне врегулювання спорів полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією про відшкодування заборгованості.

Розглядаючи претензію, підприємства та організації в разі потреби звіряють розрахунки, здійснюють експертизу або вдаються до інших дій, щоб забезпечити доарбітражне врегулювання спору. Підприємства та організації, до яких надійшла претензія, зобов’язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Можливі чотири варіанти дій контрагента після одержання претензії:

1. Одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію.

2. Заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено повністю або частково.

3. Претензію визнано повністю або частково, але не повідомляється про перерахування визнаної суми.

4. Претензію визнано і заборгованість погашено — спір вважається врегульованим.

У разі, коли претензія лишилася без відповіді або була відхилена, заявник змушений звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Арбітражне врегулювання господарських спорів. Якщо претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник, як уже зазначалося, вдається до арбітражного врегулювання спору. Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами зацікавлених підприємств та організацій, чиї права й законні інтереси порушено, а також державних та інших органів, що звернулися до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України.

Арбітр відмовляє прийняти позовну заяву, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України;

2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами про той самий предмет і на тих самих підставах або існує рішення цих органів з такого спору;

3) позов стосується підприємства (організації), яке ліквідовано.

Про відмову прийняти позовну заяву виноситься ухвала, яка надсилається сторонам не пізніш як через 5 днів від дня надходження заяви. Ця ухвала надсилається заявникові, разом із позовними матеріалами.

Арбітражний суд за заявою сторони, яка подала позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів щодо забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження справи, якщо в разі невжиття таких заходів виконати рішення арбітражного суду може бути дуже складно або неможливо.

Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк, який не перевищує двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому має бути висновок: задовольнити позов або відмовити в позові повністю чи частково.