Література

Основна література:

[1]; [5]; [17]; [21]; [43]; [46]; [52]; [60]; [64]; [67]; [68]

Додаткова література:

[2]; [3]; [4]; [5]; [13]; [14]

4. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

МОДУЛЬ І . ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Змістовий модуль І. Загальні основи фінансової санації

Практичне заняття № 1

ТЕМА 1. ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

План заняття

1. Фінансова санація підприємства.

2. Діагностика ймовірності банкрутства на підприємстві.

3. Фінансова криза на підприємстві та причини виникнення кризи.

Навчальні цілі

В процесі виконання практичного завдання за даною темою студент повинен оволодіти наступними компетенціями: закріпити теоретичні знання студентів та розвинути практичні навички обґрунтування необхідності санації через критерії визначення прогнозу банкрутства підприємств; здійснювати діагностику ймовірності банкрутства на підприємстві; вміння визначати причини фінансової кризи на підприємстві.

Обладнання:

Роздатковий матеріал:

• завдання і методичні рекомендації до практичних занять;

• фінансова звітність конкретних підприємств.

Завдання

1. Ознайомитись з фінансовою звітністю.

2. Визначити показники раннього попередження та реагування, прогнозування банкрутства підприємства.

3.Визначити основні фінансові показники, що характеризують фінансовий стан підприємства;

4. На основі результатів розрахунків обґрунтувати необхідність проведення фінансової санації підприємства.

Індивідуальні контрольні завдання за варіантами див. метод. посібн. Привалова Л.В. «Фінансова санація та банкрутство підприємств: практикум за кейсовим методом»

Методичні рекомендації до практичного заняття

В результаті економічної, політичної, фінансової необхідності, недосконалості ринків товарів, послуг, системи інвестування в Україні більшість підприємств опинилося на межі банкрутства.

Отже, важливим завданням в оцінці фінансового стану підприємства є прогнозування ймовірності його банкрутства. Для ідентифікації наявності фінансової кризи, визначення її рівня (зазвичай виділяють три рівні кризового стану: легка криза, важкий кризовий стан і катастрофа діяльності) та визначення вірогідності банкрутства. Отже, основними завданнями роботи в цьому напрямку є:

1. встановлення причин та факторів кризового розвитку підприємства;

1. прогнозування подальшого розвитку окремих факторів, що гене­рують загрозу банкрутства підприємства, та визначення їх негативних наслідків;

3) шляхи виходу підприємства з кризи шляхом розробки і здійснення санації підприємства.

Своєчасно обґрунтована санація підприємства є найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємств. Фінансова санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства – боржника в довгостроковому періоді. Санація розглядається як сукупність усіх можливих заходів, що мають привести підприємство до фінансового оздоровлення.

За даними фінансової звітності провести розрахунки показників раннього попередження банкрутства, показників фінансового стану підприємства. Для їх розрахунку доцільно використати наведені методики.

Модель Е.Альтмана – 5-факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства.

Z = 1,2A + 1,4B + 3,3C + 0,6Д + 1,0Е, (4.1)

де Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

А – робочий капітал / загальна вартість активів;

В – чистий прибуток / загальна вартість активів;

С – чистий доход / загальна вартість активів;

Д – ринкова капіталізація компанії (риноква вартість акцій) / сума заборгованості;

Е – обсяг продажу / загальна вартість активів.

Значення показника Z	Імовірність банкрутства
До 1,8	Дуже висока
1,81 – 2,70	Висока
2,71 – 2,99	Можлива
3,00 і більше	Дуже низька

Модель Спрінгейта. Точно визначити прогнозування банкрутства можна за допомогою слідуючої моделі:

Z = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4Д, (4.2)

де А – робочий капітал / загальна вартість активів;

В –прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів;

С – прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;

Д – обсяг продажу / загальна вартість активів.

Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Універсальна дискримінантна функція використовується для прогнозування банкрутства. Вона виражається такою моделлю:

Z = 1,5х₁ + 0,08х₂ + 10 х₃ + 5х₄ + 0,3х₅ + 0,1х₆, (4.3)

Де х₁ – Cash-Flow / зобов’язання;

х₂ –валюта балансу / зобов’язання;

х₃ – прибуток / валюта балансу;

х₄ – прибуток / виручка від реалізації;

х₅ – виробничі запаси / виручна від реалізації;

х₆ – оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

Одержані значення показника Z можна інтерпретувати так:

Z>2 – підприємство є фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство;

1<Z<2 – у підприємства порушено фінансову рівновагу (фінансову стійкість), але йому не загрожує банкрутство за умови переходу на антикризове управління;

0<Z<1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z<0 – підприємство є напівбанкрутом.

Коефіцієнт Бівера використовується для виявлення незадовільної структури балансу. Розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань за формулою:

К₆ = (Ф₂₂₀ – Ф₂₆₀) : (П₄₈₀ + П₆₂₀), (4.4)

Де К₆ – коефіцієнт Бівера;

Ф₂₂₀, Ф₂₆₀ – чистий прибуток і амортизація, наведені у рядку 220 і 260 форми № 2 “Звіт про фінансові результати” відповідно;

П₄₈₀, П₆₂₀ – довгострокові поточні зобов’язання (підсумки розділів ІІІ і IV), наведені у рядках 480 і 620 ф. 1 “Баланс”.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, який направляється на розвиток виробництва.

В такій ситуації створюється незадовільна структура балансу, підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Темп зростання власного капіталу визначається за формулою:

ТР = (РіпП/ЧП) (ЧП/ОП)+(ОП/ВО) (ВО/ОЗ) (ОЗ/НЗ)+(КЗ/ВК) (4.5)

де ТР – темп зростання власного капіталу;

РіnП – реінвестований прибуток;

ЧП – чистий прибуток;

ОП – обсяг продажу;

ВО – власні оборотні засоби;

ОЗ – оборотні засоби;

КЗ – короткострокова заборгованість;

ВК – власний капітал.