Література

Основна література:

[1]; [5]; [17]; [25]; [28]; [42]; [43]; [41]; [54]; [60]; [64]; [67]; [68]

Додаткова література:

[11]; [13]; [15]

Змістовний модуль 3. Реструктуризація та державна підтримка санації підприємств

ТЕМА 8. МЕТОДИ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

План вивчення теми

1. Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств.

2. Методи та прийоми фінансової санації.

3. Спеціальні програми державної фінансової підтримки санації підприємств.

4. Форми державної фінансової підтримки підприємств.

5. Державний контроль санації підприємств.

Навчальні цілі

В результаті вивчення матеріалу за даною темою студент повинен оволодіти компетенціями: здатністю визначати зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств; знаннями щодо методів та прийомів фінансової санації, спеціальних програм державної фінансової підтримки санації підприємств, форм державної фінансової підтримки підприємств; методологічними основами державного контролю санації підприємств.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств

Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструктуризації підприємства, то в певних випадках може бути прийнято рішення про надання суб’єктам господарювання державної фінансової чи іншої підтримки. Згідно із Законом України «Про підприємства» у разі збиткової діяльності суб’єктів господарювання держава, якщо вона визнає їх продукцію суспільно необхідною, може надавати їм дотації чи інші пільги. Беручи участь у санації підприємств, держава, як правило, прагне протидіяти спаду виробництва та зростанню безробіття.

Нагальна необхідність участі держави в санації може виникнути в разі загрози банкрутства містотвірного підприємства, кількість працівників якого з урахуванням членів їх сімей перевищує половину чисельності населення адміністративно-тери­торіальної одиниці, де розташоване таке підприємство. Банкрутство та ліквідація містотвірного підприємства може призвести до виникнення соціальних конфліктів та до нестабільності в регіоні.

Як санатор держава має керуватися передовсім народногосподарською доцільністю. Приймаючи рішення про державне сприяння санації підприємств, відповідні органи виходять з принципу фінансової підтримки насамперед життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі якнайшвидше збільшити обсяг виробництва.

Державна підтримка може здійснюватися як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок місцевих бюджетів. Зокрема, арбітражний суд, за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої вла­ди, може винести ухвалу про санацію містотвірного підприємства або іншого суб’єкта господарювання, діяльність якого є суспільно необхідною для певного регіону. При цьому відповідні державні органи мають укласти з кредиторами договір поруки за зобов’язаннями боржника або погасити дані зобов’язання за ра­хунок надання кредитної підтримки чи фінансових ресурсів на безповоротній основі.

До основних критеріїв відбору підприємств для надання їм цільової державної підтримки слід віднести такі:

• потенційна прибутковість;

• високий рівень менеджменту на підприємстві;

• спрямованість на використання нових, ефективних ресурсозбе-рігаючих та екологічно безпечних технологій;

• можливість експорту (приросту експорту) конкурентоспроможної продукції;

• заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;

• вирішення проблеми енергозабезпечення, енергозбереження (ресурсозбереження);

• збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);

• наявність ринків збуту продукції у країні та за кордоном.

Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначаються повноваження так званого державного органу з питань банкрутства. До основних функцій цього органу віднесено такі:

• сприяння створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

• добір кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді котрих частка державної власності перевищує 25% і щодо яких порушено справу про банкрутство;

• організація системи підготовки арбітражних керуючих (розпоряд-ників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

• забезпечення реалізації процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;

• ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство, установлення та затвердження форми подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

• організація проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, під час підготовки справи про банкрутство до розгляду або у процесі її розгляду арбітражним судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;

• підготовка висновків про наявність ознак прихованого, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%.

Питання санації та реструктуризації недержавних підприємств вирішує Український центр реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектора, який утворений спеціальною постановою Кабінету Міністрів України. Основні завдання цього органу такі:

• організаційне забезпечення реалізації проектів реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектора;

• розроблення та здійснення проектів фінансового оздоровлення і реструктуризації підприємств, залучення іноземних та віт­чизняних партнерів до виконання цих програм;

• навчання вітчизняних консультантів та працівників підприємств з питань їх реструктуризації та розвитку приватного сектора;

• надання послуг з питань реструктуризації підприємств у вигляді консультацій, забезпечення надання методичних матеріалів та довідкових посібників, організації семінарів і конференцій тощо.