Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку
—виробнича собівартість розраховується шляхом додавання до
прямих виробничих витрат частини загальновиробничих вит рат;
—повна собівартість розраховується додаванням до виробничої собівартості витрат періоду;
—маржинальна собівартість (неповна або пряма виробнича)
розраховується шляхом включення до її складу при підрахунку лише прямих змінних витрат і в той же час без урахування прямих постійних витрат конкретного виробничого підрозділу або виду продукції підприємства. Слід зазначити, що маржинальна собівартість в практиці роботи підприємств використовується, як правило, в управлінському обліку з ме-
тою визначення мінімально можливої ціни на продукцію, роботи і послуги, що реалізуються.
Залежно від сукупності підприємств, по яких визначається собівартість, виділяють наступні її види:
—індивідуальна собівартість розраховується за показниками виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг окремо взятого підприємства;
—середньогалузева собівартість розраховується як середньоарифметична із сукупності індивідуальних собівартостей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг підприємств окремо взятої галузі економіки.
4.1.4. Методи калькулювання та види калькуляцій
Крім того, реальність визначення собівартості продукції залежить і від методу калькулювання, на який впливає організація й технологія виробництва, а також визначені на підприємстві центри витрат, за якими здійснюється узагальнення інформації про витрачені ресурси.
На промислових підприємствах можливо виділити такі основні методи калькулювання собівартості (із загальної кількості методів, які виділяє економічна література) (рис. 4.1.2).
Позамовний метод калькулювання застосовується у галузях виробництва, у яких калькулюються окремі, не поставлені на «конвеєр», а виконані на замовлення вироби, роботи або надані послуги, наприклад, в ательє індпошиву, ремонтній або дизайнерській майстерні, станції технічного обслуговування автомобілів тощо.
142
Тема 4. Оцінювання та калькуляція
Методи калькулювання собівартості
позамовний |
|
попередільний |
|
нормативний |
|
|
|
|
|
однопередільни багатопередільний
Рис. 4.1.2. Основні методи калькулювання собівартості
Однопередільний метод калькулювання характеризується тим, що виготовлення продукції від першої стадії до останньої складає єдине ціле.
Наприклад, хлібопекарська промисловість, де заміс тіста для випічки, випічка та, за потребою, пакування готових виробів відбувається в одному цеху (переділі), за яким й здійснюється остаточне калькулювання собівартості виробленої продукції.
Багатопередільний метод калькулювання характеризується тим, що виготовлення кінцевого продукту поділено на підприємстві на ряд технологічних процесів, які являють собою переділи, результатом кожного з яких є отримання напівфабрикатів, деталей, вузлів або комплектів. Готовий виріб, який включає деталі, вузли, комплекти (результати попередніх переділів), отримують наприкінці останнього переділу.
Нормативний метод калькулювання може застосовуватись на будь-якому виробництві з метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних (стандартних), а також для запобігання здійснення надмірних витрат, пов’язаних із виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг.
Для документального відображення витрат, які формують собівартість, призначено документ бухгалтерського оформлення «калькуляція» або калькуляційний лист, який може формуватися за такими видами (рис. 4.1.3).
Таким чином, можна зробити висновок: оцінка і калькуляція тісно пов’язані між собою — точна калькуляція є необхідною умовою
143