Питання 3

В Україні відносини власності регулюються Законом України «Про власність», згідно з яким власність в Україні виступає в трьох формах: державній, колективній, приватній. Допускається також існування змішаних форм власності. До 90-х в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, перевага надавалася суспільній влас­ності в її двох основних формах — державній і колгоспно-коо­перативній. Одержавлення власності привело до таких негативних наслідків:

1. ігнорування осо­бистих інтересів. Су­спільна власність — це власність усіх, але нікого зокрема. Економічний розвиток здійснювався під гаслом побудови світлого майбутнього для всіх, хоч логічніше було б спочатку побудувати його для кожного, а потім для всіх.

2) відчуження від власності трудящих привело до втрати почуття господаря, а водночас і заінтересованісті у раціональному використанні народного багатства, що неминуче призводило до величезних втрат у суспільстві.

3. Держава, виражаючи інте­реси всього народу, повинна була б і власність використовувати для задоволення загальнонародних потреб. Але державний апарат, тобто певне коло людей, які виступали від імені суспільства, са­мостійно, на свій розсуд розпоряжався майном. Це свідчить про те, що державна форма власності за нерозвинутої демократії (і політичної, й економічної) приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної влас­ності елементів корпоративного та індивідуально-егоїстичного привласнення.

Ці та інші недоліки потребують докорінної перебудови відносин власності. З цією метою в Україні здійснюється роздержавлення власності.

Роздержавлення – це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності.

Роздержавлення включає в себе:

1. демонополізацію - процес ліквідації монополії держави;

2. денаціоналізацію - процес повернення власності колишнім власникам;

3. приватизацію - відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Є такі способи приватизації:

1. викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців ( підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування з невеликою кількістю працюючих);

2. викуп майна, зданого в оренду;

3. викуп майна на аукціоні (покупцем стане той, хто запропонує максимальну ціну);

4. викуп майна за конкурсом ( власником стане той, хто запропонує найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта);

5. продаж акцій відкритих акціонерних товариств;

6. безоплатна передача частки майна громадянам України ( кожний громадянин України має право на майновий приватизаційний сертифікат вартістю 10 грн. 50 коп.) .

Приватизації не підлягає:

• майно органів державної влади і управління, Збройних сил, служби національної безпеки, прикордонних військ, правоохоронних і митних органів;

• золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви, емісійна і резервна системи;

• майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність по виготовленню цінних паперів і грошових знаків, засоби урядового і спеціального зв’язку;

• національні, культурні і історичні цінності України;

• надра землі, водні ресурси;

• об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету.

З 2000р. в Україні розпочалась грошова приватизація великих об’єктів. Проведення такої приватизації дасть можливість поповнити бюджет держави і підвищити ефективність роботи підприємств. Сьогодні в Україні найбільшу питому вагу має колективна власність – 52,4% підприємств від загальної кількості, які виробляють 56% промислової продукції. 21 млн.громадян є власниками акцій і земельних паїв.

Роздержавлення можна схематично зобразити так: