- •Хмельницький - 2003 Пояснювальна записка
- •Тематичний план
- •Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Література
- •Тема 2. Виробництво і його основні чинники
- •Питання 2
- •Семінарське заняття
- •Самостійна робота
- •Основні риси виробництва
- •Основні моменти процесу праці
- •Виробництво
- •Фактори виробництва
- •Ефективність виробництва
- •Показники економічної ефективності
- •Показники соціальної ефективності виробництва
- •2.3. Незайнятість ресурсів і перспективи економічного зростання
- •Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства
- •Література
- •Питання 1
- •Питання 3
- •Семінарське заняття
- •Кооперативна власність
- •Самостійна робота
- •У скороченому вигляді ця формула має вираз
- •Завдання
- •Література
- •Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини
- •Література
- •Питання 1
- •Р Натуральне виробництво iзниця мiж натуральним I товарним виробництвом
- •Еволюцiя товарного виробництва
- •Питання 2
- •Рiзниця мiж конкретною I абстрактною працею
- •Питання 3
- •Різниця між золотими і паперовими грішма
- •Різниця між паперовими і кредитними грішми
- •Семінарське заняття Закон вартості та його функції. Теорії вартості. Теорії грошей. Закон грошового обігу.
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Тема 7. Загальні основи ринку
- •Література
- •Ринок виконує такі функції:
- •Питання 3
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Література
- •Тема 8. Суб’єкти ринкової економіки. Підприємництво.
- •Література
- •Питання 1
- •Одноосібні володіння – це підприємство, власником якого є одна особа або сім’я. Ця форма має такі переваги:
- •Питання 2
- •Питання 4
- •Семінарське заняття
- •Тема 9. Капіталістична економіка як вища форма ринкової економіки
- •1. Процес зародження капіталізму як принципово нової економічної формації.
- •Література
- •Економічна теорія: Політекономія /За ред Базилевича в.Д. – к.: Знання – Прес, 2001.
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Семінарське заняття
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Література
- •Тема 10. Перехідна економіка та її закономірності
- •Література
- •Питання 1
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Література
- •Тема 11. Роль держави в ринковій економіці
- •Питання 2
- •Питання 3
- •Семінарське заняття
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Тема 12. Суспільний продукт і його форми. Національний дохід
- •Література:
- •Розширене відтворення
- •Тема 13. Економічне зростання і його чинники
- •Питання 1
- •Питання 3
- •Семінарське заняття
- •Тема 14. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини
- •Література
- •Економічна теорія: Політекономія / За ред. Базилевича в.Д. – к.: Знання – Прес, 2001.
- •Основи економічної теорії /За ред. Чухна а.А. – к.: Вища школа, 2001.
- •Панчишин с.М. Макроекономіка: Навчальний посібник. – к.: Либідь, 2002.
- •Питання 3
- •Семінарське заняття
- •Функція споживання
- •Функція заощадження
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Література
- •Тема 15. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу
- •Література
- •Питання 1
- •Питання 3
- •Семінарське заняття
- •Самостійна робота
- •Завдання
- •Література
Семінарське заняття
Міжнародні валютні відносини, їх еволюція. Конвертована валюта, валютні курси, валютна політика.
Вивіз капіталу та міжнародний кредит.
Міжнародні валютні відносини обслуговують весь комплекс міжнародних економічних зв’ язків. В сучасних умовах сформувався валютний ринок.
Валютний ринок – це система механізмів, функціонування яких забезпечує обмін валют.
Суб‘єктами валютного ринку є:
- фірми, організації, індивідуальні особи, зайняті у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- некомерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішньоекономічних зв‘язків;
- державні установи (банки і державні скарбниці). Об’єктом валютного ринку є валюта грошові знаки.
Валюта є: іноземна – це грошові знаки іноземних держав; та національна – грошові знаки даної країни. Валюта є конвертована і неконвертована. Конвертованість валюти - це спроможність національної грошової одиниці вільно використовуватись у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.
Обмін валют здійснюється на основі валютного паритету за валютним курсом. Валютний паритет – законодавчо встановлене відношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу. Валютний курс – ціни грошової одиниці однієї країни виражена у грошовій одиниці іншої країни.
Валютні курси є фіксовані і плаваючі. Плаваючий курс – це курс валюти на ринку, що складається під впливом попиту і пропозиції і не має меж коливань. Основу валютного ринку складає валютна система. Світова валютна система – сукупність правил, законів і установ, що регулюють міжнародні валютні відносини.
Міжнародна валютна система пройшла такі етапи розвитку:
-
Золотий стандарт ( початок XIX – 30 роки XX ст. )
На цьому етапі функцію світових грошей виконувало золото. Золото як засіб платежу приймалось на вагу. Паперові гроші обмінювалися на золото на основі масштабу цін – певної вагової кількості золота, прийнятої державою за одну грошову одиницю.
-
Золото – паперовий стандарт ( 1944 – 1971рр. XXст.)
На цьому етапі функцію світових грошей виконувало золото, але лише долар США мав зовнішню конвертованість у золото (національна валюта - долар США – золото).
-
Паперово-валютний стандарт ( діє з 1978р.).
Золото припинило виконувати функцію світових грошей, скасовано офіційну ціну на золото та масштаб цін. Золото стало звичайним товаром, ціна якого визначається попитом і пропозицією. Міжнародним засобом розрахунків і платежів є валюта країн, які мають найбільшу питому вагу у світовій торгівлі.
Міжнародні валютні відносини регулює МВФ. Це міжнародна валютно-фінансова організація, створена в 1944р., сьогодні об’єднує 178 країн світу. З 1992р. Україна є членом МВФ. МВФ надає міжнародні кредити, регулює валютні курси.
Самостійна робота
Міжнародна трудова міграція.
Проблеми інтеграції економіки України в світову. Інтеграційні зв’язки України в межах СНД.
І. Міжнародна трудова міграція - це стихійне переміщення працездатного населення за кордон в пошуках роботи. Міжнародна міграція зумовлена такими економічними факторами:
1) дією законів капіталістичного нагромадження, нерівномірності економічного розвитку, які зумовлюють відносне перенаселення в одних країнах і нестачу робочої сили в інших країнах;
2) суттєвою різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, в умовах підприємництва та інше;
3) циклічним характером економічного розвитку і безробіття;
4) нерівномірністю розвитку НТР, структурних криз і реформ;
5) демографічними факторами, різницею в природному прирості населення.
Розрізняють такі види міграції робочої сили:
1) безповоротна - зміна місця проживання назавжди;
2) тимчасова - зміна місця проживання на визначений, але тривалий строк;
3) сезонна - міграція пов’язана з сільськогосподарськими роботами;
4) маятникова (човникова)- регулярні постійні поїздки для заробітку;
З розпадом СРСР з початку 90-х років ХХ століття з кризою економіки колишніх радянських республік, з розвитком демократії, не минула гірка участь міграції і населення України. Нині міграційному простору України притаманні нові тенденції міграційного руху робочої сили, які в умовах їх державної незалежності суттєво відрізняються від тих, що були в попередні роки. Це передусім полягає у значному збільшенні обсягів зовнішніх міждержавних міграційних переміщень населення країни, у зростанні чисельності вибулих іммігрантів і, особливо-стрімкому зростанні закордонних трудових поїздок українських громадян.
Що ж до нелегальної міграції, то за п’ять останніх років міграція населення України складала:
в Росію - 798 тис. чол.
Ізраїль - 101,6 тис. чол.
США - 69 тис. чол.
Німеччину - 49,7 тис. чол.
Польщу - 3,4 тис. чол.
Канаду - 6,7 тис. чол.
Молдову - 32 тис. чол.
Австралію - 2,2 тис. чол.
За останні 5 років з України на проживання до інших країн світу вибуло 99,1 тис. чол. з вищою освітою, що становить 16 % від числа всіх емігрантів. Серед вибулих за цей час на постійне проживання в інші країни - 201 доктор та 589 кандидатів наук. Отже, нині характерною для міграційних процесів в Україні є тенденція до еміграції інтелектуального потенціалу. Тому міграційна політика повинна бути регулюваною. Режим та заходи міграційної політики держави повинні забезпечувати досить ретельні відстеження міграційних процесів, їх сучасних тенденцій і явищ, оперативно реагувати на зміни та контролювати їх з метою підпорядкування національним і регіональним інтересам, особистим потребам мігрантів. Практика регулювання міграційного процесу в межах України і за її межами тепер вимагає нового бачення становища людини у сфері зайнятості, що пов’язана з конкуренцією, свободою і добровільністю вибору сфери суспільної діяльності та зміною місця проживання і праці, в тому числі і з виїздом за кордон.
Інтеграція економіки України в світову економіку є об’єктивно необхідною і можливою. Об’єктивна необхідність інтеграції України в світове господарство визначається використанням переваг міжнародного поділу праці в національній економіці для прискорення темпів економічного розвитку.
Дипломатичне визнання України як незалежної держави більшістю країн світу прискорює розвиток її зовнішньоекономічних відносин. Об’єктивними можливостями інтеграції України в світове господарство є:
-
Економічний потенціал, що дає підстави для належної участі в міжнародному поділі праці.
-
Механізм зовнішньоекономічних зв’язків на загальнодержавному рівні, на рівні підприємств, на глобальному макрорівні через участь в спеціалізованих і багатоцільових економічних організаціях ООН.
Поєднання об’єктивної нобхідності та можливості робить цей процес закономірним. Без інтеграції економіки України у світову економічну систему неможливо досягти високого рівня добробуту народу. Головним напрямком ЗЕД є співробітництво в межах СНД.
Початок утворенню СНД поклали в грудні 1991 р. Біловезькі домовленості: Угода про створення Співдружності незалежних держав і Заява глав держав Республіки Білорусь, Російської Федерації і України. В Угоді, що складалася з 14 статей, констатувалось припинення існування СРСР і поява на його просторі нового формування – СНД. 21 грудня 1991 року в Алма-Аті склад СНД було розширено: Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменистан, Вірменія, Молдова, Азейбарджан разом з іншими учасниками СНД підписали Алма-Атинську Декларацію і прийняли угоду про координаційні інститути СНД. В результаті до СНД ввійшли 11 з 15 колишніх республік СРСР, поза рамками Співдружності залишилася Грузія і країни Балтії. Інтеграційні зв’язки України з країнами СНД є стратегічно важливими і приорітетними. Торговельно-економічний обіг з країнами СНД складає приблизно 60% усього товарообігу нашої країни з світом.
Країни СНД постачають Україні значну кількість газу і нафти, зокрема Росія – 55% газу, 80% нафти, Туркменистан – 30% газу. Україна є постійним постачальником кам’яного вугілля – 80%. Продукція українського машинобудування надходить до всіх країн СНД. У галузі машинобудування стоїть завдання подолати архаїчну сировинну спрямованність експорту: поки що в українському експорті переважає залізна і марганцева руда, прокат чорних металів. Країни СНД об’єднує і АПК. Україна постачає країнам СНД м’ясо, яйця, цукор, олію, технічні масла, картоплю, овочі. Крім енергоносіїв, українська економіка залежить від ввезення з країн СНД кольорових металів, автомобілів, інструментів, верстатів, хімічних волокон, бавовни, лісоматеріалів, устаткування для промисловості. Для інтеграційних зв’язків України з країнами СНД характерні такі тенденції:
- скорочення загального обсягу експортних поставок;
- збільшення в структурі експорту частки паливно-сировинної продукції й товарів народного споживання;
- зменшення в національному експорті частки продукції, яка виробляється на замовлення;
- збільшення в загальному обсязі експорту України бартерних операцій. Причинами зниження ефективності експортного потенціалу України є глибока економічна криза, яка має своїми наслідками:
-
скорочення виробництва основних видів продукції чорної металургії;
-
зменшення видобутку окремих видів палива;
-
зниження видобутку залізної та марганцевої руди;
-
зниження виробництва галузей машинобудування і металообробки, енергетичного й електротехнічного устаткування;
-
падіння виробництва промислової продукції для сільського господарства;
-
скорочення виробництва продуктів харчування й товарів широкого вжитку;
-
недосконалість структури експорту та імпорту зовнішньої торгівлі України.
Для поліпшення ситуації необхідно:
-
докорінно поліпшити загальну структуру промислового виробництва й народного господарства в цілому;
-
збільшити в експортних поставках частку машин і устаткування, наукомістких видів продукції й технологій;
-
збільшити вартістний обмін науково-технічною документацією, ліцензіями, патентами;
-
удосконалити форми розвитку економічних, науково-технічних, валютно-фінансових відносин;
-
створити сприятливі умови для надходження в Україну іноземних інвестицій.
Найбільшим торговим партнером є Росія. Відносини з Росією були започатковані 14 лютого 1992 р. Нещодавно підписано Програму довгострокового економічного співробітництва до 2007 р., що є основою для торговельно-економічних відносин між Україною і Росією.Україна уклала з Росією понад 250 двосторонніх угод. Частка Росії у товарообігу України складає 37,1% (експорт – 29,1%, імпорт – 47,3%). В перспективі необхідно вжити заходів для створення стабільних умов для взаємної торгівлі; ввести режим вільної торгівлі.
Відносини з Білоруссю – пріоритетний напрям зовнішньоекономічної політики України. Дипломатичні відносини встановились 17.12.1991 р. Між Україною і Білоруссю укладено 100 правових документів. Важливим напрямком є взаємодія і координація зусиль у вивченні і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Взаємовигідне економічне співробітництво налагоджено з Азербайджаном. Дипломатичні відносини встановлено 6.02.1992 р., правова база налічує 61 документ. Пріоритетним напрямком зв’язків є торговельно-економічна сфера. Стратегічного значення набула проблема транспортування енергоносіїв.
Відносини з Вірменією встановлені 15 грудня 1991 р. Підписано 40 двосторонніх документів, головними є Договір про дружбу та співробітництво і спільна Декларація Президентів України і Вірменії. Економічне співробітництво розвивається на галузевому та міжрегіональному рівнях. В 1999 р. вдалося подолати тенденцію до зниження обсягів торговельно-економічного співробітництва, створено комісію з питань економічного співробітництва. Перспективною є взаємодія у регіональних комунікаційних проектах, зокрема, в транспортному проекті – TRACECA.
Щодо Казахстану, то через недалекоглядність керівництва відбувся розрив традиційних економічних зв’язків. Об’єднуючу роль у поновленні розірваних зв’язків можуть відіграти торговельні місії Запорізького автомобільного, Дніпропетровського машинобудівного заводу, об’єднання “Мотор -Січ”.
Україна передбачає участь у проектах видобування покладів нафти і газу у шельфі Каспійського моря, будівництва нафтопереробних заводів. Цікавим є проект євроазійського транспортного коридору. Казахстан потребує поставок з України цукру, обладнання, електричних машин, залізничного транспорту, будівельних збірних конструкцій, спирту. З Казахстану імпортується азбест, слюда, бавовна, мідь, зерно.
Міждержавний Договір про дружбу, співробітництво укладено між Україною і Туркменистаном. В 1998-2000 рр. підписані Декларація про подальший розвиток співробітництва, міжурядові угоди про поставки природного газу, взаємне заохочення інвестицій, уникнення подвійного оподаткування. Укладено контракт між національною АК “Нафтогаз України” і Державною торговельною корпорацією “Туркменнафтогаз” про поставки природного газу в Україну. Визначено, що 60% вартості газу сплачуватимуться українськими товарами, а 40% - валютою.Зв’язки з Туркменистаном – один з перспективних напрямків для України.
Дипломатичні відносини з Узбекистаном започатковано в серпні 1992 р. Підписані угоди про взаємні інвестиції та їх захист, неторгові платежі, співробітництво в галузях повітряного та залізничного транспортного зв’язку, торгівлі, банківської та митної діяльності, участь України в розробці нафтогазовидобувного комплексу та золоторудних родовищ Узбекистану. Відносини з Молдовою базуються на основі Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво від 23.10.1992 р. Між Україною і Молдовою підписано 6 міждержавних договорів, 25 міжурядових і 23 міжвідомчі угоди і протоколи. В 1998 р. підписано Договір про економічне співробітництво до 2007 р. У власність України передані ділянки автомобільної дороги Одеса-Рені. Завершено процес врегулювання питання власності на об’єкти залізничного транспорту. Україна бере участь у врегулюванні придністровського конфлікту.
Україна вважає СНД міжнародним переговорним механізмом і виходить з економічної доцільності існування СНД.