Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука

Методична мета: студенти повинні знати суть політичної економії як наукової основи економічної політики, продуктивних сил і виробничих відносин; мету і основні функції політичної економії; методи політекономії; вміти визначати місце економічних відносин в системі суспільних відносин; обґрунтовувати системне визначення предмета політичної економії.

План

1. Економіка - основа життя людського суспільства. Економічна структура суспільства. Продуктивні сили і виробничі відносини.

2. Предмет дисципліни "Політична економія". Місце політекономії в системі економічних наук. Економічні категорії та закони.

3. Мета і функції політичної економії. Методи дослідження соціально-економічних явищ.

Література

1.Мочерний С. В., Симоненко В. К. Основи економічної теорії. - К.: Знання, 2000.

2. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект /За ред. Климка Г. Н., Нестеренка В. П. - К.: Вища школа, 1998.

Питання 1

Життя людей в суспільстві досить багатоманітне. Потреби, які виникають в житті людини, є результатом взаємодії людини з природою. Щоб мати їжу, одяг, житло, людина повинна займатися певними ремеслами, а для задоволення потреб в освіті, релігії - повинна будувати школи, культові споруди. Для задоволення первинних потреб людей потрібна певна господарська діяльність, яка відображає сутність економіки. Економіка походить від грецького слова (“ойкос” - дім, господарство, “номос” - вчення, закон), тому економіка - це вміння управляти домашнім господарством. Так визначив зміст поняття "економіка" Ксенофонт. Арістотель розділив економіку на власне економіку, під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей і хремастику - діяльність, направлену на задоволення потреб. Поняттям економіка він описував організацію господарства. З розвитком товарно-грошових відносин виникає потреба в більш широкому трактуванні поняття "економіка". В умовах подолання замкнутості господарства, формування єдиного загального ринку

поняття “господарство” охоплює економіку країни, національне господарство. Аналогічного змісту набуває і поняття економіка. Сучасна наука дає визначення економіки в широкому розумінні. Економіка - це сукупність домогосподарств, підприємств, державних установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища. У вузькому розумінні під економікою розуміють ділові підприємства та об'єкти інфраструктури. Економіка складається з галузей. Співвідношення між обсягами продукції, які створені в окремих галузях, називається галузевою структурою економіки. У галузевій структурі виділяються галузі матеріального і нематеріального виробництва. У галузях матеріального виробництва виготовляються продукти у вигляді речей, у галузях нематеріального виробництва надаються послуги. Спосіб організації економіки певної країни називається економічною системою. Система — це комплекс взаємодіючих підсистем, елементів та су­купність зв'язків між ними, внаслідок взаємодії яких виникають нові інтегративні якості системи, посилюється їх цілісність та організованість, з'являється спільна мета. Елемент є най­простішим компонентом системи, що бере участь у її формуванні і роз­витку. Підсистема є проміжною ланкою між елементами та системою, внаслідок чого підсистема є складнішою, ніж елемент, але про­стішою за систему. Сукупність всіх видів економічної діяльності в процесі їх взаємодії, які направлені на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг та на регулювання такої діяльності в відповідності з потребами суспільства, називається економічною системою. Основними елементами системи є:

1) продуктивні сили;

2) виробничі відносини;

3) техніко-економічні відносини;

4) організаційно-економічні відносини;

5. господарський механізм.

Продуктивні сили – це фактори, які забезпечують перетворення природи у відповідності з потребами людини, створюють матерільні і духовні блага. Складовими елементами продуктивних сил є :

- предмети праці – це речі природи, на які людина впливає в процесі праці (сировина, матеріали);

• засоби праці – це речі або комплекс речей, якими людина впливає на предмети праці (машини, устаткування). Предмети праці і засоби праці разом складають засоби виробництва;

• робоча сила – це фізична і моральна здатність людини до праці. Носієм робочої сили є людина, яка являється головною продуктивною силою, тому що людина створює всі інші елементи продуктивних сил, перетворює засоби виробництва у фактори виробництва. Засоби виробництва і люди, які володієть певним досвідом і приводять в дію засоби виробництва, називаються продуктивними силами. Сьогодні в склад продуктивних сил включають науку, інформацію, форми і методи організації праці.

Іншим елементом економічної системи є виробничі відносини – це відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва. Політекономія виходить з того, що виробничі відносини – це суспільна форма розвитку продуктивних сил в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання благ. Основною суспільною формою є відносини власності. Власність – це виробничі відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг в усіх сферах суспільного виробництва. Складовими відносин власності є відносини між людьми, відносини між власне людьми і їх потребами, відносини між людьми і об”єктами власності. Продуктивні сили і відносини власності в їх діалектичній єдності складають спосіб виробництва. Розвиваючись більш динамічно, продуктивні сили поступово вступають в протиріччя з виробничими відносинами, а відносини власності перетворюються в гальмо розвитку продуктивних сил. Між продуктивними силами і виробничими відносинами виникає конфлікт, основними ознаками якого є відсутність стимулів до праці, повільне впровадження нової техніки, низька ефективність наукової діяльності, зниження життєвого рівня населення, втрата країною позицій на світовому ринку. Виробничі відносини завжди пов”язані з речами, з привласненням матеріальних благ та послуг. Відносини, які виникають з приводу спеціалізації, кооперації виробництва, комбінування факторів виробництва, називаються техніко-економічними відносинами. Техніко-економічні відносини визначають технологічний спосіб виробництва. Але процес виробництва неможливий без організаційно-економічних відносин, тобто відносин, які складаються в процесі організації виробництва (маркетинг, менеджмент). Техніко-економічні і організаційно-економічні відносини разом складають економічні відносини. Господарський механізм - це сукупність конкретних форм господарювання, організаційних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів. Господарський механізм узгоджує функціонування і розвиток всіх елементів економічної системи, приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини. Стабільність економічної системи залежить від раціонального співідношення між всіма елементами економічної системи.