Самостійна робота

Соціальна політика держави.

Формування системи державного регулювання економіки України.

Соціальна політика будь-якої держави передбачає визначення глибинних тенденцій розвитку у всіх сферах соціально-політичного життя, що обумовлюють процес розвитку соціального буття і соціальної безпеки людини та цілеспрямований вплив на них суб’єктів регулятивної діяльності. Політика такого типу має створити необхідний економічний механізм для розв’язання суперечностей як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру в економіці.

Суть соціальної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціально спрямована економіка, яка дасть людині все необхідне для нормального життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідомої коаліції людей, що обрали шлях розбудови вільної демократичної держави. Ця політика має сприяти створенню достатньої кількості робочих місць, умов для одержання нових професій, підвищення кваліфікації, сприяти оздоровленню умов праці, поліпшенню медичного обслуговування і профілактичного контролю. Соціальна політика держави виходить з необхідності надання конкретної допомоги злиденним верствам і прошаркам населення: самотнім громадянам похилого віку, тим, які втратили здатність до самообслуговування, хворим, дітям та ін. Поряд з цим проголошується життєздатність поєднання свободи громадян з їхньою відповідальністю: кожного перед суспільством і суспільства за кожного громадянина держави. Згідно з положеннями соціальної політики громадянам країни мають бути дані рівні стартові можливості – зрозумілі і справедливі; тільки соціальна справедливість сприяє солідарності громадян у суспільстві, створює передумови дл соціального консенсусу, взаємодії та гармонії у повсякденному житті.

Метою соціальної політики держави є забезпечення збалансованого функціонування суспільства, досягнення в суспільстві злагоди, стабільності та соціальної цілісності, самодостатнього рівня життєдіяльності людей. Метою соціальної політики є надання кожному членові суспільства можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності, одержувати дохід, поліпшувати добробут.

Метою і завданням політики соціального добробуту є поліпшення життя людей шляхом піднесення життєвого і якісного рівня, утвердження соціальної справедливості і забезпечення найбільшої реалізації можливостей особи бути здоровим, освіченим і соціально активним громадянином держави.

Стратегічними цілями соціальної політики на державному рівні є:

• досягнення відчутного поліпшення матеріального добробуту і умов життя людей;

• забезпечення повної зайнятості населення, піднесення якості і конкурентоспроможності робочої сили;

• гарантування конституційних прав громадян на працю, соціальний захист, освіту, охорону здоров’я, житло;

• переорієнтація соціальної політики на сім’ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що надаються сім’ї;

• забезпечення соціальної підтримки найвразливіших верств населення;

• вплив на демографічну ситуацію в напрямі зростання народжуванності та зниження смертності населення, особливо дитячої, підвищення тривалості життя;

• значне поліпшення соціальної інфраструктури.

Основні напрями соціальної політики як на держаному так і регіональному рівнях є складовою частиною ідеології державного будівництва, що націлена на забезпечення прав і свобод людини, інтеграцію суспільства навколо національної ідеї, відтворення соціальних цінностей, соціальне партнерство, розвиток демократичних інститутів. Основні принципи соціальної політики:

1) Держава створює умови, за яких кожен працездатний громадянин самозабезпечується при солідарній підтримці суспільства.

2 ) Держава і суспільство допомагають хворим і непрацездатним на рівні, що відповідає економічним здобуткам та досягненням країни.

3) Провідним напрямом соціальної підтримки і захисту населення має бути соціальне страхування.

4) Державні структури мають спрямовувати свої зусилля на пододання безробіття.

5) Держава повинна створювати можливості для залучення громадян до участі в суспільному житті, зокрема, у створенні різних рухів, у формуванні страхових фондів, у започаткуванні діяльності кредитних спілок тощо.

Отже, під соціальною політикою слід розуміти сукупність різноманітних заходів, форм діяльності суб’єктів соціально-політичного життя, спрямованих на формування та реалізацію соціальних потреб, що відображають життєво необхідні інтереси людини і суспільства для їхнього нормального матеріального та соціального становища. Виходячи з цього, можна виділити основні напрями соціальної політики в України:

• піднесення добробуту за рахунок особистого трудового вкладу, підприємництва та ділової активності;

• надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, забезпечення фахової перепідготовки осіб, що втратили роботу;

• проведення глибокої пенсійної реформи, що забезчуватиме справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи;

• створення адресної допомоги в грошовій та натуральній формах;

• сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню;

• запобігання комерціалізації, забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки і культури;

• широка підтримка сім’ї, материнства та дитинства;

• проведення активної екологічної політики.

Система державного регулювання економіки в Україні перебуває в процесі реформування. Сучасна система державного регулювання економіки України формується в таких умовах:

• залишки адміністративно-командної системи управління;

• незбалансованість народного господарства;

• зовнішній та внутрішній борг;

• відсутність ефективних стимулів до високопродуктивної праці;

• велика питома вага державного сектору;

• нераціональна організаційна структура управління;

• традиційні бюрократизм і корумпованість службовців.

Для формування системи державного регулювання економіки України необхідно виконати такі завдання:

• стабілізувати економіку і стимулювати економічне зростання;

• провести інституціональні перетворення;

• здійснити структурну перебудову економіки;

• створити конкурентне середовище;

• впровадити стабільне ринкове законодавство;

• сформувати ефективну систему соціального захисту населення;

• забезпечити раціональне входження в світову економіку.