Питання 2

Державне регулювання економіки здійснюється в таких формах:

• бюджетно-податкове регулювання – це регулювання, пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами;

• грошово-кредитне регулювання – це діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки;

• цінове регулювання – це вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих чи адміністративних заходів з метою проведення структурної політики, стимулювання виробництва тощо;

• адміністративно-економічне регулювання – це регулювання, яке передбачає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринку.

Методи державного регулювання – це сукупність прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. Методи умовно можна поділити на дві групи:

1. Прямі методи – це методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси. До них відносяться:

• держконтракт і держзамовлення – це угоди між державою і суб’єктами господарювання щодо виготовлення певного товару чи надання послуг з метою задоволення потреб суспільства;

• субсидія – це форма цільової допомоги держави окремим суб’єтам економіки;

• субвенція – це допомога, що надається державою в екстремальних ситуаціях;

• дотація – це доплата з державного бюджету з метою збалансування бюджетів нижчих рівнів;

• ліцензія – це дозвіл держави на право займатись певним видом діяльності;

• фіксовані ціни і тарифи – це державне закріплення цін на товари і послуги на певному рівні;

• державні стандарти і нормативи – це встановлення єдиних вимог, норм якості, фізичних властивостей, ваги, кількості тощо.

2. Непрямі методи – це сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки. До них відносяться:

• правові методи – це система законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання;

• економічні методи – це створення державою стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання і зумовлювати їх поведінку (ставка податку, облікова ставка, норма амортизації тощо);

• адміністративні методи – заходи державної влади – заборони, дозвіл або примус (укази, розпорядження, санкції за порушення тощо).

Питання 3

Щодо меж втручання держави в економіку, то вони є мінімально необхідні і максимально допустимі. Мінімум зводиться до правильної організації грошового обігу, задоволення частини колективних потреб населення, недопущення негативних ефектів ринкової поведінки.

Максимум зводиться до таких моментів:

• здійснення державою справедливого розподілу доходів; справедливим визнається дохід, отриманий в результаті конкуренції;

• гарантування державою певного стандарту добробуту, який забезпечує людині її достойне існування незалежно від форм і результатів діяльності;

• встановлення державою мінімальних розмірів зарплати, пенсій, стипендій, підтримання повної зайнятості;

• стимулювання державою науково-дослідницьких робіт і структурної політики;

• контроль монопольних ринків і інфляції.

Але ці межі не слід розуміти як раз і назавжди дані. Державне регулювання лише тоді ефективне, коли його межі визначаються конкретними умовами функціонування ринкової системи, а не намірами бюрократичних структур.