Семінарське заняття

Сутність і ознаки змішаної економіки. Умови виникнення змішаної економіки. Національні особливості змішаної економіки. Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки.

Поняття “змішана економіка” запровадив економіст Е.Хансен. Воно означало створення “держави добробуту”, що вимагає від держави певного перерозподілу національного доходу через бюджет, запровадження певних форм національного планування, основою яких є оптимальне поєднання недержавної і державної власності.

Якщо врахувати основні типи та форми власності за умов капіта­лізму і складові господарського механізму, що на них базуються, то змішана економіка передбачає оптимальне поєднання приватної, колек­тивної та державної власності з одного боку, механізму ринкового само­регулювання, монополістичної планомірності і державного регулювання з другого боку, з метою узгодження приватних, колективних і за­гальнонаціональних інтересів.

Водночас поняттям "змішана економіка" можна характеризувати певне поєднання різних за своєю сутністю економічних процесів, що відбуваються у розвинених країнах світу внаслідок соціалізації еконо­мічної системи, дії відповідного економічного закону. В науковій літературі сформувались дві основні моделі змішаної економіки — ліберальний і соціал-реформістський варіанти. Згідно з ліберальним варіантом змішаної економіки необхідне про­ведення важливих інституційних і соціальних реформ, раціональна взає­модія недержавного і державного секторів, впровадження системи націо­нального планування, підпорядкування приватного сектору інтересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціалізації капіталістич­ної економіки.

Соціал-реформістський варіант змішаної економіки передбачає оп­тимальне поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової транс­формації капіталізму у прогресивніше суспільство. Найважливішими формами соціалізації власності соціал-реформістські теоретики називають пряме одержавлення окремих галузей або великих компаній через націоналізацію, будівництво державних підприємств і розвиток на цій основі державного підприємництва, ство­рення спільних державно-приватних компаній. Важливо при цьому забезпечити умови та механізм розвитку державної власності в су­спільних інтересах. За відсутності демократизації контролю і управління цією формою власності, наявності демократичних інститутів, плюраліз­му політичних сил та інша державна власність може сприяти посилен­ню монополізації економіки. Необхідною умовою соціалізації економі­ки є перетворення державної власності на основу розгалуженої системи демократичного планування.

Значного поширення в деяких країнах Заходу набули реформістські ідеї соціалізації капіталістичної економіки через здійснення спільного (змішаного) державно-приватного підприємництва, зокрема, впливу дер­жави на інвестиційну, цінову, промислову політику великих приватних підприємств, завдяки чому відбувається розширення частки дер­жавного капіталу. Цей шлях привабливіший як з погляду трансформації наяв­них форм власності, так і щодо створення відповідного механізму регу­лювання. Доцільно ство­рювати спеціальні державні фінансові інститути, які б скуповували кон­трольні пакети акцій окремих великих компаній у ключових галузях народного господарства і спрямовували їх на розвиток у загальнонаціо­нальних інтересах.

Ліві соціал-демократи пропонують широко практикувати розви­ток децентралізованих форм суспільної власності — регіональної, му­ніципальної, комунальної та ін. Крім цих методів соціалізації капіта­лістичної економіки, вони вважають за необхідне розвивати проф­спілкову, кооперативну та інші форми колективної власності, асоці­ації дрібних підприємств тощо. Такі форми, на їхню думку, сприяють розвитку самоуправління, залученню трудящих до процесу управлін­ня власністю. Засобами соціалізації є також впровадження загальнонаціонально­го регіонального регулювання і планування всього народного господар­ства. Важливе значення має процес демократизації планування, підпорядкування його суспільним інтересам, а також демократизації управління на макро- і мікрорівнях. Демократизація процесу плану­вання дасть змогу здійснити як демократичні перетворення в держав­ному секторі, так і реформувати приватний сектор, спрямувати розви­ток гігантських монополій у русло загальнонаціональних інтересів.

Вирішальну роль в інвестиційному процесі мають відігравати дер­жавні капіталовкладення і, насамперед, інвестиції у соціальну сферу, в наукові дослідження й розробки, пов'язані з новою технікою. Це стане дієвим засобом комплексного вирішення проблеми інфляції та безробіття. Важлива роль у механізмі реалізації демокра­тичного планування належить механізмові укладення контрактів між державою і приватними компаніями, за допомогою якого буде узгодже­но макроекономічне регулювання з мікроекономічним, а також вста­новлено необхідний суспільний контроль за великими компаніями Контрактна система вважається ефективним засобом удоскона­лення економічних взаємовідносин у межах державного сектору еко­номіки.

Процес одержавлення економіки є процесом соціалізації капіталістичної економічної системи.