1. Одноосібні володіння – це підприємство, власником якого є одна особа або сім’я. Ця форма має такі переваги:

• відносна простота заснування;

• незначні витрати на засновницько-реєстраційні операції;

• повна самостійність;

• оперативність підприємницьких дій;

• максимально можливі спонукальні мотиви до ефективного господарювання;

• збереження комерційної таємниці.

Недоліки:

• мають місце труднощі з залученням великих капіталів. Через невисокий рівень платоспроможності банки не охоче надають таким підприємцям кредити;

• повна відповідальність за борги;

• відсутність спеціалізованого менеджменту;

• невизначеність термінів функціонування.

Друга форма - товариство (партнерство) – це форма, яка передбачає об’єднання капіталів двох або більше фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутків і збитків на основі рівності. Основою взаємин є договір.

Товариства є:

• повні – це товариства, всі учасники яких займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями всім своїм майном;

• командитні – це товариства, які поряд з учасниками, що несуть відповідальність за його зобов’язаннями всім майном, включають учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства;

• товариства з додатковою відповідальністю – це такі товариства, партнери яких відповідають за зобов’язаннями перед кредиторами своїми внесками до статутного фонду, а при недостачі цих коштів – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі;

• товариства з обмеженою відповідальністю – це товаирства, учасники яких несуть відповідальність за господарську діяльність в межах їхніх внесків у вигляді майна, грошей, інтелектуальної власності.

Для всіх видів товариств спільним є те, що вони функціонують на основі установчої угоди між партнерами. Угода визначає:

• повноваження партнерів;

• суму коштів, що інвестуються кожним з партнерів;

• порядок розподілу прибутку;

• особливості здійснення фінансових і облікових операцій;

• процедуру прийняття нових партнерів;

• ліквідація товариства.

Переваги:

• ширші можливості щодо розвитку виробництва;

• збільшення фінансової незалежності;

• менший ризик з погляду комерційних банків;

• велика свобода та оперативність дій;

• додаткові можливості розвитку ефективного менеджменту.

Недоліки товариств:

• необмежена відповідальність може загрожувати всім партнерам як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства;

• несумісність інтересів партнерів можуть провокувати малоефективну діяльність;

• непередбачуваність процесу і результатів діяльності збільшують господарський ризик.

Третя форма – корпорація (АТ) – це домінуюча форма підприємництва. Її власниками є акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал. Весь прибуток корпорації належить акціонерам. Одна частина прибутку розподіляється у вигляді дивідендів, а інша – нерозподілений прибуток – реінвестується.

Переваги:

• корпорація є найефективнішою формою підприємництва з огляду на реальну можливість залучення інвестицій;

• корпорація може постійно збільшувати обсяги виробництва;

• акціонер може зменшувати власний ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій;

• корпорація може функціонувати постійно, що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Недоліки:

• мають місце розбіжності між функціями власності і контроль;

• корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю обмежуваного прибутку;

• в цій формі підприємництва існують потенційні можливості для зловживань з боку посадових осіб.

Для розвитку підприємництва необхідні певні умови. Серед цих умов можна виділити:

економічні умови:

- різні форми власності,

-наявність грошових засобів,

-наявність і доступність грошових ресурсів,

-самостійність підприємця при виборі господарської діяльності, споживачів товарів і постачальників ресурсів, при визначенні цін і при розпорядженні прибутком;

політичні умови:

- створення сприятливого політичного клімату для підприємництва,

- розробка та здійснення стабільної політики в країні, яка дає всім суб’єктам гарантії щодо збереження їхньої власності,

- виключення можливостей націоналізації,

- сприятлива податкова, кредитна, митна політика;

правові умови:

- наявність законів, які регулюють підприємництво і створюють сприятливі умови для його розвитку,

-спрощена процедура реєстрації підприємництва,

-захист підприємця від державного бюрократизму,

-вдосконалення податкового законодавства,

-створення регіональних центрів підтримки підприємництва, -державний арбітраж, як спосіб вирішення спірних питань;

соціальні умови:

– прагнення покупців купувати товари, які відповідають смакам і моді,

- моральні і релігійні норми, що залежать від соціально-культурного середовища,

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

етичні умови:

• обов’язковість, яка формується економічною відповідальністю, прагнення зберегти “імідж”, образ обов’язкового партнера;

• чесність;

• висока культура і освіченість;

• контактність, вміння спілкуватися з людьми.

В Законі України “Про підприємництво” сформульовані такі принципи підприємництва:

• вільний вибір видів діяльності;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

• самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільний найм працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

• вільне розпоряждення прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем як юридичною особою зовнішньоекономічною діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на свій розсуд.

Функції підприємництва:

• творча: ця функція полягає у реалізації нових ідей і розробок, пов’язаних з ризиком;

• ресурсна: ця функція полягає в тому, що підприємець повинен ефективно використовувати ресурси з врахуванням досягнень науки і техніки;

організаційна: ця функція полягає в поєднанні ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях і в здійсненні контролю за їх використанням. Є такі види підприємництва:

1) виробнича діяльність (бізнес) - це діяльність, яка поширюється на виробництво товарів і надання послуг і представлена виробничими підприємствами, установами, фірмами.

2) торговельна діяльність (комерція) - це діяльність, направлена на обмін, розподіл і споживання товарів, яка здійснюється магазинами, біржами.

Основними видами такої діяльності є:

• роздрібна і оптова торгівля;

• створення фірмових і спеціалізованих магазинів, салонів, тощо.

3) фінансова діяльність – це діяльність, яка поширюється на обмін вартостей. Видами такої діяльності є створення комерційних банків, операції з цінними паперами, надання кредитів.