У скороченому вигляді ця формула має вираз

Г − Т − Г'.

Це — загальна формула капіталу.

Частина капіталу, яка виступає у формі засобів ви­робництва, називається постійним капіталом (с). Інша частина, що витрачається на купівлю робочої сили, — це змінний капітал (v). Загальну вартість авансованого капіталу можна виразити формулою

К = с + v.

Дві частини капіталу відіграють не однакову роль у процесі виробництва. Постійний капітал переносить свою вартість на готовий продукт. Постійний капітал не збільшує існуючої вартості, тому він не може бути джерелом додаткової вартості.

Змінний капітал, представлений функціонуючими працівни­ками, створює нову вартість, у тому числі додаткову. Додаткова вартість — це вартість, створена праців­никами понад вартість робочої сили і безкоштовно при­власнена власником засобів виробництва. Виходячи з цього, вартість товару (W) можна виразити так:

W = с + v + m,

де т — додаткова вартість.

Природу додаткової вартості тривалий час виявити не здавалося. Вперше до її наукового обгрунтування підійшов А.Сміт. Він є родоначальником трудової теорії вартості. Вихо­дячи з того, що вартість створюється працею, Сміт виникнення "додаткового доходу пов'язував з купівлею-продажем живої праці. Найглибше обгрунтування суті додаткової вартості дав К. Маркс. Він показав, що на капіталістичному ринку з'явля­ється особливий товар — робоча сила, власником якого є робітник. Робоча сила — це прихована (потенційна) здатність до праці, а не сама праця. Щоб краще це зрозуміти, наведемо аналогію, зрозумілу кожній людині, яка хоч раз відчувала голод: здатність шлунка перетравлювати їжу і сам процес перетравлювання — не одне й те саме. Так і здатність до праці ще не є праця; щоб вона відбулася, робітникові не­обхідно попередньо продати «робочі руки» тим, у кого є засоби і предмети праці,— капіталістам.

Товар робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживну вартість. Вартість товару робоча сила визначається вартістю матеріальних і духовних благ, необхідних для нормального відтворення робочої сили і робітника як особистості, а також для утримання його сім'ї. Споживна вартість даного товару полягає в його здатності виробляти додаткову вартість.

На капіталістичному підприємстві робочий день ділиться на дві частини: необхідний робочий час, протягом якого від­творюється вартість робочої сили, і додатковий, коли ство­рюється додаткова вартість.Відношення додаткової вартості до змінного капіталу є нормою додаткової вартості (m'). Вона визначається за фор­мулою:

т ' = m / v • 100 % .

Розуміння суті експлуатації необхідне кожному для того, щоб можна було відрізняти її від іншої системи економічних відносин, визначити своє місце в економічному ладі суспіль­ства, обгрунтовано боротися проти експлуатації, де б вона не виникала.

Індивідуальна приватно-капіталістична власність була пану­ючою на ранніх етапах розвитку капіталізму. Сьогодні в цивіоізованих країнах переважає держава, корпоооративна і кооперативна власність.

Завдання

1. Опрацювати питання, рекомендовані для самостійного вивчення.

2. Дати письмову відповідь на запитання:

• Які форми власності характерні для капіталістичного суспільства?

• Що являє собою приватнокапіталістична форма власності в сучасному капіталістичному суспільстві?

• Яка форма власності, на Вашу думку, повинна переважати в Україні?

• Чим викликана необхідність існування в Україні різних форм власності?

• Чи є сенс у повній ліквідації державної власності?

3. Якими способами здійснюється приватизація в Україні ?

4. Які, на вашу думку, позитивні результати матиме грошова приватизація?