Тема 3 Психофізіологія рухового апарату людини і раціоналізація трудових процесів

3.1 Загальні відомості про будову рухового апарату людини та його функції.

3.2 М`язова сила і витривалість.

3.3 М`язова діяльність працівника.

3.4 Робоча поза працівника.

3.5 Принципи раціоналізації трудових процесів

Література: (3.1 – 3.9)

3.1. Загальні відомості про будову рухового апарату людини та його функції

Найбільш загальним проявом життедіяльності організму, основним способом пристосування його до зовнішнього середовища є рухова діяльність.

Ефективність трудових дій, економія мускульної сили, швидкість і точність рухів у багато чому обумовлені тим, настільки їх структура, направленість, послідовність відповідають біомеханічним здібностям людини, специфіки його рухового апарату.

Біомеханікою називається розділ фізіології людини, що вивчає умови руху частин тіла, переміщування всього тіла, рівноваги і піддержання робочої пози. Вона використовує методи математики та механіки, дані фізіології та анатомії рухового апарату, закони рефлекторної регуляції рухової діяльності.

Руховий апарат людини складається з кістно- опорної частини; скелетних м`яз, рухових нервових центрів головного та спинного мозку і нервів зв’язуючих їх з м`язами. Це – виконавчий механізм, за допомогою якого людина здійснює робочі дії, використовуючи знаряддя праці. Треба визначити, що рухова діяльність – необхідна умова нормального існування і розвитку людини, недостатня рухова діяльність (гіподинамія) негативно відбивається на його здоров’ї. Оптимальні фізичні навантаження зміцнюють м’язи, звищують координованість рухів, організм звищує опір захворюванням. Рух є могутнім джерелом нервових імпульсацій, тонізуючих мозкову діяльність, тому фізичні навантаження необхідні робітникам розумової праці. За данними фізіологів, кількість енергії, витрачаємо кожної доби на роботу м’яз повинна бути не менше 1200 ккал.

Функціонально до складу рухового апарату входять нервові клітини головного і спинного мозку та їх аксони, а також кістково – м`язова система. Керівну і регулювальну функцію виконує центральна нервова система (ЦНС). Роль кістково – м`язових органів є виконавчою.

Руховий аппарат людини у процессі праці розглядається з одного боку як джерело енергії, а з ншого – як робоча машина, що змінює завдяки рухам предмет праці.

Активну функцію під час руху виконують скелетні м`язи. Кістки під час виконання рухів служать важелями, тобто відіграють пасивну роль .

За наявності протидії скороченню м’язи розвивають певне напруження, силу, під дією якої кістки змінюють своє положення.

Скелетні м`язи виконують такі функції:

• переміщують тіло у просторі (ходьба , біг);

• переміщують частини тіла відносно одна одної (рухи ніг, рук, голови);

• підтримують позу тіла.

Скорочення м’язів пов’язане з перетворенням хімічної енергії на механічну і теплову. Основними речовинами, які забезпечують скорочення є білки актин і міозин, а джерелом хімічної енергії –аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), вуглеводи, жири.

М’язи прикріплені сухожиллями до кісток скелета, під дією м’язової сили останні в суглобах можуть змінювати своє положення. Сукупність двох ланок, з’єднаних між собою суглобом є кінематична пара. У суглобах відбуваються різні рухи. Розрізняють одновісні, двовісні й тривісні суглоби, що відповідає одному, двом і трьом ступенням свободи рухів.

Рука людини побудована з трьох лінійних ланок: плеча, передпліччя і кістки. Вона під час виконання рухів представляє собою відкритий кінематичний ланцюг.

У процесі праці трудові дії являють собою складні поєднання рухів у декількох суглобах. При цьому відбувається як чергування, так і одночасне виконання рухів у різних суглобах. Забезпечується ця вибірковість ЦНС, яка встановлює порядок і послідовність використання рухового апарату, виконуючи координаційну функцію. Надлишкові ступені свободи рухів виключаються процесом гальмування.