Запам'ятай поняття!

Професійна орієнтація; професійна переорієнтація; профінформація; профконсультація; професія; професіографія; професіограма; психограма професії; психологічний профіль професії; класифікація професій; професійна придатність; психодіагностика; психологічний профіль особливості; психрографа особистості і професійний вибір; абсолютна професійна придатність; відносна професійна придатність; професійна спрямованість; професійне покликання; професійна адаптація; соціально-психологічна адаптація.

Перевір себе!

1. У чому полягає суть і значення профорієнтації та переорієнтації в ринкових умовах?

2. Які фактори впливають на вибір професій в ринкових умовах?

3. Охарактеризуйте основні компоненти профорієнтації?

4. Що вирішується в процесі профінформації?

5. Що таке професіограма та психологічний профіль професії?

6. Охарактеризуйте класифікації професій?

7. Які методи використовують при складанні психологічного профілю професії?

8. Суть профконсультації та якими методами вона проводиться?

9. Що таке психологічний профіль і психограма особливості?

10. Суть професійного відбору?

11. Що таке абсолютна та відносна професійна придатність?

12. Назвіть типи і охарактеризуйте етапи профвідбору?

13. Що таке професійна спрямованість, професійний інтерес і професійне покликання?

14. Суть і значення професійної та соціально-психологічної адаптації?

Література

1. Климов Е.А. Введення в психологію труда. Учебник для ВУЗов -М.:ЮНИТИ, 1998.-350с.

2. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: навч. посібник. -К. :КНЕУ, 2000, с 207-218.

3. Моніторинг психофізичних функцій. - // Охорона праці, 2003. №1.

4. Перелік робіт, де є потреба у професіональному психофізичному доборі. – Законодавство України про охорону праці. – К. 1995. т.3. – с. 64-68.

5. Положення про медичний огляд працівників певних категорій. законодавство України про охорону праці, Т.З. -, 1995, с 4-60

6. Психофізіологічна реабілітація, як фактор підтримки професійної працездатності. - // Охорона праці, 2003. – № 2.

7. Рекомендація 87 МОП. Рекомендація щодо професійного орієнтування. - // Людина і праця, 1998. - №1. с. 51 -56.

Тема 13. Психологічні основи виробничого навчання, формування трудових навичок і умінь.

13.1. Завдання і форми організації виробничого навчання;

13.2. Психофізіологічні закономірності формування трудових навичок і умінь.

13.3. Психологічні проблеми формування та оцінки знань.

Література: [13.1 – 13.6]

Зверни увагу!

Динамізм економіки України , інтеграція її у світогосподарські зв’язки великою мірою залежать від професійно-технічної освіти, підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки робочої сили.

Принциповими поняттями при вивченні цієї теми є психофізіологічні основи виробничого навчання. Необхідно засвоїти сутність кожного ступеня підготовки робітників відповідно певним психофізіологічним характеристикам професії. Розглянути основні завдання виробничного навчання, засвоїти механізм формування трудових навичок та умінь.

Вивчити!

13.1. Професійно-технічна освіта здійснюється в професійно-технічних закладах і безпосередньо на виробництві за різними типами кваліфікації і складності професій, що визначає ступеневість у навчанні. Кожен ступінь навчання має теоретичну і практичну завершеність. Відповідно до набутих знань, умінь і навичок випускникам присвоюються робітничі професії певної кваліфікації. Кожний ступінь підготовки робітників відповідає певним психофізіологічним характеристикам професії:

• перший ступінь підготовки орієнтований на професії в яких основна роль належить сенсомоторним діям і які не вимагають високої кваліфікації робітника;

• другий ступінь – аналітико-синтетичний. Йому відповідають добре сформовані вміння працювати за інструкціями , технічними картами;

• третій ступінь – алгоритмічний (інтелектуально-моторний).Професіоналізм робітника базується на системно сформованих алгоритмах розумової діяльності.

У системі профтехосвіти існує три види навчання:

• початкова підготовка робітників;

• перепідготовка;

• підвищення кваліфікації.

Початкова підготовка – це професійно технічна освіта осіб, які раніше не мали робітничої професії; перепідготовка робітників у системі профтехосвіти спрямована на здобуття ними іншої професії; підвищення кваліфікації – спрямоване на розширення і поглиблення раніше отриманих професійних знань, умінь, навичок відповідно до вимог виробництва і сфер послуг.

Державний стандарт професійно-технічної освіти – це мінімум освітнього і професійного рівня , який гарантований і забезпечений державою в усіх навчальних закладах системи профтехосвіти. Нині такі стандарти розроблюються Міносвіти і науки України. Відповідно до Міжнародної стандартної класифікації професій 1988 року (ISCO-88) в Україні затверджено і введено в дію наказом Держкомстандарту №257 від 27 липня 1995 року КЛАСИФІКАТОР ПРОФЕСІЙ.

Позитивною тенденцією в розвитку профтехосвіти є підготовка робітників з професій ринкового напрямку, а також навчання підприємництва, менеджменту, що сприяє самозайнятості населення, розвитку малого і середнього бізнесу.

Професійне навчання – це процес управління діяльністю людини з оволодіння знаннями, трудовими навичками і вміннями, розвитку професійних здібностей і особливості кваліфікованого робітника. Воно повинно сприяти формуванню пізнавальних інтересів , розвитку професійної схильності і задатків людини готовності до самоосвіти.

Самоосвіта передбачає постійний потяг до розширення знань, вміння самостійно набувати знання і засовувати їх у практичній діяльності.

Професійно-технічна освіта поєднує теоретичне і виробниче навчання. Основними завданнями виробничого навчання є : - інформація і вдосконалення трудових навичок і умінь; - розвиток здібностей до перебудови сформованих навичок; - оволодіння професійною майстерністю.

Трудові навички - це сформовані в процесі навчання способи виконання трудових операцій, робіт.

Трудові вміння – це сформована в особистому досвіді, на основі знань і навичок здібність людини виконувати певну роботу.

Сформовані трудові навички і вміння дозволяють працівникові виконувати складні трудові операції з необхідною точністю, швидкістю і з мінімальними затратами енергії.

Професійна майстерність передбачає творче використання робітником навичок і умінь.

Професійні знання, навички, вміння і майстерність не тільки визначають якість трудової діяльність, а й стають якостями особистості, якісними характеристиками робочої сили.

13.2. У процесі професійної підготовки нормативно закріплений спосіб діяльності перетворюється на індивідуальний спосіб діяльності. Це відбувається на основі формування інтегрального образу робочих дій та інформаційної основи діяльності.

Інтегральний образ робочих дій – це сформований фізіологічними засобами в корі головного мозку образ сукупності елементарних трудових рухів, дій, операцій.

Інформаційна основа діяльності – це сукупність інформаційних ознак, які характеризують предметні та суб’єктивні умови діяльності.

Результатом виробничого навчання є формування системи таких трудових навичок, як: - сенсорно-перцентивні (сприймання розпізнавання букв при читанні , фонем при слуханні мови, форм , швидкості руху); - моторні ( виконання трудових рухів, дій, операцій)

• інтелектуальні (читання креслень, контрольних приладів, топографічних карт, прийоми розв’язання задач).

Трудові вміння:

• сенсорно-перцептивні;

• атейційні;

• мнемічні;

Вони мають своєю основою розумові процеси,формуються в особистому досвіді.

Формування трудових навичок пов’язане з формуванням і закріпленням робочих динамічних стереотипів. У процесі їх формування виробляються автоматизм рухів і дій та створюються умови для одночасного виконання більш складної аналітико-синтетичної діяльності.

Процес формування трудових навичок включає:

• попередній етап або початок усвідомлення навичок (чітке розуміння мети, але недостатнє уявлення про способи її досягнення);

• аналітичний етап (чітке розуміння того, як потрібно викнувати дії, поєднується з неточним, нестабільним їх виконанням);

• синтетичний етап (формування цілісної системи трудових рухів, дій);

• етап закріплення і високої автоматизації дій (точне, економне, стабільне виконання дій поєднується з виконанням інших більш складних дій під конкретною свідомістю).

Трудові навички формуються в процесі вироблених вправ – цілеспрямованого систематичного повторення діяльності з метою підвищення її якості. З фізіологічної сторони вправи є діяльності. Швидкість формування трудових навичок у різних людей і на різних етапах навчання неоднакова.

Процес функціонального вдосконалення організму працівника з метою пристосування його до підвищення вимог діяльності шляхом систематичних повторень називається – тренуванням.

У ринкових умовах, які вимагають від робітника високої професійної мобільності, пов’язаної з зміною, набуттям нової або сумісницької професії, формування нових знань, навичок і умінь відбувається на основі уже наявних, тобто має місце позитивне перенесення навичок. Якщо старі ускладнюють формування нових – має місце негативне перенесення.

На основі знань і трудових навичок, у межах конкретної професійної діяльності формуються трудові вміння. В своєму формуванні вони проходять декілька етапів:

• 1 етап – початкове вміння, яке характеризується усвідомленням мети дії і пошуком способів її виконання на основа раніше набутих знань і навичок;

• 2 етап – недостатньо вміла діяльність, коли наявні знання про способи виконання поєднують з використуванням раніше отриманих, неспецифічних для дальшої діяльності навичок;

• 3 етап - окремі загальні вміння, високо розвинуті , але вузькі вміння;

• 4 етап - високо розвинуті вміння, характеризуються творчим використанням знань і навичок щодо даної діяльності;

• 5 етап - майстерність, характеризується творчим використанням різних умінь.

Основні методи формування трудових умінь:

• проблемне навчання;

• алгоритмічне навчання;

• поетапне навчання;

• систематично-структурне навчання, яке поєднує всі методи навчання, включаючи моделювання, ролеві та ділові ігри.

У процесі виробничого навчання у робітника не тільки формуються трудові навчання і вміння , але виховується культура праці.

Під культурою праці розуміють уміння і навички робітника раціонально планувати, організовувати і опубліковувати свою роботу, творчо використовувати набуті трудові навички, розвивати свою трудову концепцію, погоджуючи мотиви і результати зі стратегією розвитку організації.

Динамічність діяльності є причиною формування індивідуального стилю діяльності.

Індивідуальний стиль – це сукупність прийомів і способів роботи, зумовлена певними властивостями особистості і сформована як засіб її пристосування до об’єктивних вимог професії.

13.3. Підвищення рівня напруженості психічної діяльності для досягнення результативності в умовах ринкової економіки вимагає науково обґрунтованого підходу до організації розумової, інтелектуальної роботи.

Розкриття механізмів, які лежать в основі діяльності – одна з найважливіших й складних проблем фізіології на сучасному етапі.

Складність їх полягає в тому, що в результаті розумової праці, заснованої на активності головного мозку, закладається фундамент мислення, укладають складні програми дій. При цьому систематичне активація психофізіологічних функцій, тобто їх тренування, сприяє формуванню все нових знань, вмінь, навичок. У цьому аспекті особливо важливим є:

• розвиток позитивної мотивації до навчання;

• розвиток цілісної психологічної настанови, тобто ієрархії соціальної, смислової, ситуаційної, цільової та операціональної настанов;

• взаємозв’язок настанови та інформації, яка виникає внаслідок пристосування організму, його органів сприйняття до середовища.

Через це нині так гостро стоять питання розшуку інформаційних критеріїв ступеня оцінки знань студентів. Виникають проблеми психологічного прийняття чи неприйняття нововведень.

Відомо, що нововведення за типом підрозділяються на технологічні, технічні, організаційні та змішані. Кожний тип передбачає опору на різні сторони психіки, включення різних психологічних механізмів. Водночас не можна забувати, студентський вік відрізняється також крихкістю фізіологічних структур. Найбільш дієвою у цьому аспекті є перехід на поетапну рейтингову систему оцінки знань студентів.

Значення оцінки як індикатора знань, особливо рейтингу визначає напружену частину стосунків викладача зі студентом. Це взаємовідновини особистостей з різними життєвим і науковим досвідом, різними соціальними ролями, психофізіологічними бар’єрами. При цьому психічні й фізіологічні порушення в організмі під впливом до екзаменаційних і екзаменаційних ситуацій можуть набути навіть характер патології.

Об’єктивність оцінки знань залежить, на наш погляд, від рівня професіоналізму і вимогливості викладача; знань поточної успішності студента з дисципліни, прийняття оціночного рішення викладачем, сприйняття оцінки студентами. Естетичний аспект в об’єктивності оцінки знань студентів охоплює широку галузь морального регулювання; ставлення до підказок, «шпаргалок»; оцінювання роботи викладача.

Слід зазнати , що у навчальному процесі оцінка знань студента служить також важливим організаційним фактором задоволення певних соціальних потреб особистості, є умовою стимулювання підвищення навчальної активності і розвитку навичок і вмінь. Але стати засобом задоволення соціальних потреб , на наш погляд, оцінка може при виконанні деяких вимог:

• По-перше, вона повинна відбивати рівень знань і бути значущою не тільки для студента і викладача, а й для навчальної групи в цілому.

• По- друге вона повинна обов’язково зумовити визнання з боку “споживачі” випускника вищого закладу”

• По-третє, оцінювання повинне бути ефектним за своїми наслідками. З одного боку, оцінка повинна спонукати студента до подальшого поглиблення знань з предмета, який вивчається, з іншого - формувати визначений соціальний статус студента в очах однокурсників, викладачів і самого студента.

Таким чином, досягнення результативності в умовах ринкової економіки потребує науково обгрунтованого підходу до організації розумової інтелектуальної роботи. Важливість цього полягає у тому, що в результаті розумової праці, заснованої на активності головного мозку закладається фундаменти мислення, укладаються складні програми дій, формуються всі нові знання, вміння та навички. Ось чому нині так гостро стоять питання пошуку інформативних критеріїв ступеня оцінки знань студентів заради підвищення якості підготовки фахівців.

Вибір методів навчання випливає з особливостей навчального процесу: суб’єкта навчання; змісту; об’єкта навчання. Слід враховувати психофізіологічні особливості контингенту, який навчається ; можливості створення необхідної бази для самостійного розвитку знань; насичувати зміст навчання не тільки теорією, а й практикою.