4.4. Реакції серцево – судинної системи працівника на трудові навантаження

З кровотоком надходять до всіх органів і тканин працюючого організму необхідні поживні речовини і кисень. Одночасно в кров

виділяються з тканин продукти обміну та вуглекислота. Ці процеси складають транспортну функцію крові.

Кров виконує також терморегуляторну (підтримання постійної температури тіла), захисну (білі кров'яні тільця поглинають мікроби, що потрапили в організм) і гуморальну (розносить по всьому тілу гормони, які посилюють або послаблюють діяльність різних органів) функції.

Відповідно до важкості роботи та факторів зовнішнього середовища в організмі працівника збільшується кровоток, мірою якого є хвилинний об'єм крові (ХОК).

Збільшення хвилинного об'єм крові досягається за рахунок двох механізмів: посилення діяльності серця; розширення капілярів.

Діяльність серця посилюється збільшенням частоти скорочень серця за одиницю часу (пульсу), а також шляхом збільшення ударного об'єму крові (УОК).

Під час інтенсивної роботи частота пульсу може зростати до 180 … 240 уд. за хв., УОК – до 100 … 150 мл., а хвилинний об’єм – до 20 … 30 л.

Проте показники пульсу залежать від індивідуального фізичного стану працівника, його віку і статі.

Частота пульсу досить адекватно відображає функціональне напруження організму під час не тільки фізичної, а й розумової та сенсорної праці.

У процесі праці більша частина крові поступає в розширені судини працюючих м'язів.

Збільшення кровопостачання у працюючих мязах супроводжується не тільки збільшенням кількості розкриття в них капілярів, але й зменшенням протидії руху крові.

Артеріальний кров'яний тиск характеризується максимальним (систолічним) і мінімальним (діастолічним) тиском.

У здорових людей мінімальний тиск під час роботи мало змінюється (±5... 15 мм. рт. ст.). Максимальний - до 150 і навіть 200 мм. рт. ст. відповідно до потужності виконуваної роботи. Середня арифметична цих двох показників є середній динамічний тиск.

4.5. Особливості відновлювальних процесів у організмі працівника після роботи

Під час роботи в організмі працюючої людини переважають процеси розпаду над відновленням.

Після закінчення роботи у період відновлення поповнюються затрачені енергоресурси; ліквідуються продукти розпаду; нормалізується внутрішнє середовище організму.

Розрізняють дві фази відновювальних процесів: фазу раннього відновлення і фазу пізнього повільного і тривалого відновлення.

Особливістю відновлювальних процесів є те, що загальна працездатність організму, а також окремі показники обміну речовин і вегетативних функцій досягають вихідного рівня в різний час. Навіть для однієї і тієї ж самої фізіологічної системи окремі показники відновлюються неодночасно. Серед показників системи кровообігу найшвидше відновлюються частота пульсу, кровяний тиск та інше.

Динаміка фізіологічних функцій працівника при виконанні різних робіт має різноспрямований характер і залежить від багатьох факторів: стану здоров'я працівника; особливостей роботи; умов зовнішнього виробничого середовища, тощо.

Знання закономірностей відновлювальних процесів дозволяє більш обгрунтовано підійти до організації трудових процесів, розробки режимів праці та відпочинку.