1.5. Праця студента в економічному університеті

Однією з найважливіших характеристик творчого потенціалу суб’єкта економічної діяльності є сформованість економічного мислення: спроможності людини відображати, осмислювати економічні процеси і явища, пізнавати їхню суттєвість, засвоювати економічні теорії, закони і співвідносити їх з реальною дійсністю, орієнтуватися в економічному житті.

У наш час студентство у всьому світі є значною за чисельністю і швидко підростаючою суспільною групою. В той же час цей величезний інтелектуальний потенціал суспільства, яскраво відбиває тенденцію соціальних перетворень в ньому.

Трудова діяльність студента в економічному університеті – це різнобічний, складний, динамічний, функціональний процес; це розумова діяльність, направлена на всебічне охоплення комплексу навчальних дисциплін науки про працю, виробничими вміннями і навиками; це наукова творчість, участь в спортивному і суспільному житті; це робота в студентських гуртках, трудових семестрах; це розповсюдження економічних, екологічних та інших наукових і політичних знань серед населення, підвищення його загальноосвітнього і культурного рівня. Обов’язковою умовою функціонування сучасного суспільства є безперервна освіта. Продуктивність безперервної освіти багато в чому залежить від сформованості у молодої людини ще зі шкільної лави потреби до самоосвіти, уміння здійснювати самоосвітню діяльність.

Головна функція студента – пізнання, засвоєння нових знань, вмінь, формування свого стиля мислення. Цей процес вимагає не тільки інтенсивної роботи, але і високого розвитку інтелекта.

Пізнавальна діяльність студента багатогранна. Вона близька за своїм характером до наукової, до роботи фахівця, але не тотожна їй. В ній сполучаються безпосереднє і посереднє пізнання дійсності, теоретичний аналіз і синтез з практичною роботою, самостійний творчий пошук і засвоєння алгоритмів майбутньої діяльності. Характер і активність пізнавальної діяльності студентів зумовлюються, в основному, трьома чинниками: по-перше, задачами, умовами і можливостями підготовки фахівців у ВНЗ ; по-друге, характером і змістом сучасної науки і професійної діяльності; по-третє, специфікою прояву і розвитку психічної діяльності людей.

Навчання – це процес взаємопов’язаної і взаємообумовленої діяльності навчаючого і того, хто навчається, направлений на охоплення знаннями. Вміннями, навиками.

Для цілеспрямованого виховання наукових переконань у студентів існує два шляху: емпіричний і теоретичний (об’єктивізований). В умовах першого знання перекладаються на рівень переконань поступово, по мірі розширення кола ситуацій, в яких організується їхнє застосування. Від пізнавальної функції до оціночної і регулюючої.

Отже, навчальна діяльність являє собою єдність як зовнішніх легко розрізнююючих чинників, так і внутрішніх прихованих елементів зв’язаних з психофізіологічним аспектом праці. На жаль, саме ця сторона професії економіста часто залишається поза увагою дослідників.

Праця як форма життєдіяльності людини протікає в певних умовах і ґрунтується на принципі урівноваженості організму з навколишньою середою. Ця рівновага забезпечується здебільшого шляхом адаптації, тобто перебудови фізіологічних, психологічних, емоційних процесів у відповідь на змінені умови праці.

Розглядаючи питання адаптації студентів до умов університету, більшість авторів вказує, що в складному динамічному процесі адаптації взаємодіють об’єктивні та суб’єктивні чинники, чинники соціальні, соціально – психологічні, психофізіологічні та фізіологічні.

Серед об’єктивних виділяються наступні: методичний бар’єр між серединьою і вищою школою; збільшений обсяг і інший характер, що підлягає засвоєнню інформації; слабкий розвиток або повна відсутність вмінь і навиків планування, організації самостійної роботи.

До суб’єктивних чинників автори відносять такі: недостатньо відповідальне відношення до вибору спеціальності за причиною соціальної невідповідності; несформованість життєвих планів, інтересів; відсутність чіткої уяви про обрану професію; невпевненість в своїх знаннях і т.п.

Таким чином, активність студента в процесі навчання визначається передусім його індивідуальними адаптаційними можливостями.

Разом з тим результати активності залежать не тільки від цих чинників, але і від фізіологічних, психологічних і емоційних станів, що супроводжують всякий вигляд його діяльності: трудової, навчальної, пізнавальної, ігрової, творчої і т.п.