3. Історія розвитку фізіології і психології праці

Фізіологія і психологія праці як самостійні наукові дисципліни почали розвиватися на початку ХХ століття. Передумовами їх розвитку були стрімкий розвиток продуктивних сил, впровадження досягнень науково-технічного процесу у виробництво, що вимагало раціоналізації трудових процесів, обгрунтованого професійного добору кадрів.

Основоположником фізіології і психології праці вважається І. М Сеченов. Розвиток пов'язаний з іменами таких видатних вчених , як І. П. Павлов, М. Є. Введенський, О. О. Ухтомський, П. К. Анохін, М. І. Виноградов та інші.

У 1921 році був організований Всеукраїнський інститут праці, в якому великого значення надавали проблемам психофізіології праці, професійному добору та наукової організації праці у ВНЗ-ах.

1.4. Завдання з курсу «Фізіологія і психологія праці (фпп)»

Перехід України від адміністративно-командної до ринкової економіки висуває щодо фізіології і психології праці такі завдання:

- розробка фізіологічних та психологічних критеріїв, оптимальної організації різних видів праці;

- гуманізація праці на підприємствах різних форм власності;

- підвищення працездатності, запобігання перевтоми працівників і створення умов оптимальної життєдіяльності з метою підвищення ефективності праці.

- вивчення потенційних можливостей психіки людини та оптимальна організація трудової діяльності з метою якомога повнішої реалізації творчого потенціалу працівника;

- розробка механізмів формування у людей психологічних установок на ринкову поведінку у сфері діяльності;

- вивчення мотиваційних механізмів підвищення ефективності праці;

- психологічне обгрунтування соціально-трудових відносин між суб'єктами ринку праці;

- розробка критеріїв і шляхів забезпечення конкурентоздатності людини на ринку праці;

- вивчення механізмів самореалізації особистості у трудовій діяльності;

- вдосконалення методів професійної орієнтації, переорієнтації, та професійного добору;

- вдосконалення методів виробничого навчання;

-психологічні проблеми незайнятого населення та безробіття.

ФПП вважається теоретичною основою організації праці, оскільки дає теоретичне обгрунтування таких її напрямків:

• нормування праці;

• поліпшення умов праці, розробка режимів праці та відпочинку ;

• оплата й стимулювання праці;

• підвищення культури праці та інші;

• поділ і кооперація праці;

• вдосконалення трудових прийомів і рухів;

• планування та організація робочих місць;

Завданнями ФПП є також розробка практичних рекомендацій з таких питань:

- підвищення працездатності та профілактики перевтоми працівників;

- якомога повніше використання творчого потенціалу працівників;

- запобігання монотонності праці, можливості її збагачення;

- оптимізації виробничого середовища;

- нормування м'язових і нервово-емоційних навантажень;

- організації робочих місць і раціоналізації трудових процесів;

- стимулювання трудової активності працівників на основі вдосконалення механізму мотивації.