Міжнародна інформація

Категорія:   Підручники  Інші книги  Міжнародна інформація

Начало формы

В заголовку В тексті книг

Конец формы

Кудрявцева С.П., Колос В.В., Навчальний посібник — К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. - 400с

1.		Вступ
2.		1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ. МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
3.		1. 1. Міжнародна інформація: основні поняття
4.		1. 2. Функції міжнародної інформації
5.		1. 3. Джерела інформації
6.		1. 4. Правова інформація
7.		1. 5. Державна політика України в сфері національного інформаційного простору
8.		1. 6. Національні інтереси в інформаційній сфері
9.		1. 7. Політика формування національного інформаційного простору
10.		1. 8. Міжнародні відносини в галузі інформації
11.		1. 9. Міжнародна інформаційна діяльність
12.		1.10. Інформаційна безпека в сучасному світі
13.		1.11. Стратегія інформаційної безпеки
14.		1.12. Власники інформації, що захищається
15.		1.13. Класифікація інформації за ступенями її таємності
16.		1.14. Безпека інформації в комерційних мережах
17.		1.15. Міжнародний аспект захисту інформації
18.		1.16. Доступ до інформації в розвинутих країнах Європи, США і Канаді
19.		1.17. Світовий інформаційний ринок
20.		10.13. Основні напрямки реалізації переходу до інформаційного суспільства
21.		2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ: КОНСТИТУЦІЙНИЙ ТА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
22.		2. 1. Конституційне право на інформацію в Україні
23.		2. 2. Інформація та інформаційні відносини у Цивільному кодексі України
24.		2. 3. Законодавче регулювання інформаційної сфери в Україні
25.		2. 4. Комерційна та службова інформація
26.		2. 5. Суб'єкти інформаційних відносин
27.		2. 6. Захист права на інформацію
28.		2. 7. Державне управління в галузі інформаційних ресурсів
29.		3. СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ І КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
30.		3. 1. Основні поняття
31.		3. 2. Загальна характеристика Інтернету
32.		3. 3. Концепція комутації пакетів як технологія передачі інформації в мережі
33.		3. 4. Історія виникнення Інтернету
34.		3. 5. Клієнт-сервер архітектура
35.		3. 6. Протоколи Інтернету: TCP/IP — основний протокол Інтернету
36.		3. 7. Стек протоколів Інтернету
37.		3. 8. Основні сервіси Інтернету
38.		3. 9. Адресація в Інтернеті
39.		3.10. Надання комунікаційних і інформаційних послуг в Інтернеті
40.		3.11. Підключення до Інтернету
41.		3.12. Постійне IP з'єднання через виділену лінію
42.		3.13. Сеансові з'єднання по лінії, що комутується (dial-up IP)
43.		3.14. Телекомунікації України
44.		3.15. Мобільний Інтернет
45.		3.16. Веб-технології: Гіпертекст
46.		3.17. Гіпертекстова система
47.		3.18. Загальні відомості про WWW
48.		3.19. Основні поняття, що складають сутність WWW (Веб)
49.		3.20. Поняття Веб юзабіліті (WEB — usability): Що таке юзабіліті інженірінг (usability engineering)?
50.		3.21. Роль юзабіліті-інженера в процесі проектування Веб-сайта
51.		3.22. Пошук інформації в Інтернеті
52.		3.23. Запит для інформаційно-пошукових систем
53.		3.24. Можливості інформаційно-пошукових систем
54.		3.25. Основні пошукові системи і їх функціональні можливості
55.		3.26. Інформаційно-пошукова система МЕТА
56.		3.27. Пошук у повнотекстовій базі даних
57.		3.28. Інформаційно-пошукова система InfoRes
58.		3.29. Інформаційно-пошукова система ASearch
59.		4. НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ В ШТЕРНЕТІ
60.		4. 1. Електронна пошта
61.		4. 2. Протоколи роботи з електронною поштою
62.		4. 3. Функціонування електронної пошти
63.		4. 4. E-mail адресація
64.		4. 5. Приклади роботи в ЧАТі : ЧАТ
65.		4. 6. Веб (WWW) конференції
66.		4. 7. Гостьова книга
67.		4. 8. Форум
68.		4. 9. Портал
69.		4.10. Відеоконференція
70.		4.11. Ціль використання відеоконференцій
71.		4.12. Ринок відеоконференцій: минуле і майбутнє
72.		4.13. Основні проблеми передачі відеоінформації
73.		4.14. Комунікативні характеристики служб Інтернету
74.		5. ІНФОРМАЦІЙНІ І КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ
75.		5. 1. Безперервна освіта
76.		5. 2. Гнучкі дистанційні технології в системі освіти
77.		5. 3. Основні моделі реалізації дистанційного навчання
78.		5. 4. Специфічні особливості дистанційного навчання
79.		5. 5. Характерні риси дистанційного навчання
80.		5. 6. Користувачі дистанційного навчання
81.		5. 7. Переваги і недоліки дистанційного навчання на основі комп'ютерних телекомунікацій
82.		5. 8. Аналіз розповсюдження дистанційного навчання в світі
83.		5. 9. Досвід іноземних корпорацій
84.		5.10. Організаційні моделі розповсюдження дистанційного навчання
85.		5.11. Підрозділи дистанційного навчання в традиційних університетах
86.		5.12. Дистанційні і відкриті університети
87.		5.13. Консорціум університетів
88.		5.14. Телеуніверситети
89.		5.15. Віртуальні університети
90.		5.16. Концепція розвитку технологій дистанційного навчання в Україні
91.		6. ЕЛЕКТРОННІ БІБЛІОТЕКИ
92.		6. 1. Досвід створення електронних бібліотек
93.		6. 2. Основні визначення
94.		6. 3. Цілі створення й архітектура електронної бібліотеки
95.		6. 4. Функціональні вимоги до створення електронних бібліотек
96.		6. 5. Правові питання створення електронних бібліотек
97.		6. 6. Характеристика та можливості електронних бібліотек
98.		6. 7. Склад електронної бібліотеки
99.		6. 8. Принципи, джерела й організація комплектування електронної бібліотеки
100.		6. 9. Структура електронної бібліотеки
101.		6.10. Доступ до бази даних електронної бібліотеки
102.		6.11. Науково-технічна інформація в сучасному світі
103.		6.12. Електронні інформаційні ресурси: досвід законного використання в бібліотечно-інформаційній практиці
104.		6.13. Електронні адреси бібліотек
105.		7. ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ
106.		7. 1. Основні визначення
107.		7. 2. Категорії електронної комерції
108.		7. 3. Моделі електронної комерції
109.		7. 4. Інтернет комерція в Україні
110.		7. 5. Основні проблеми, що стоять на шляху до успішної Інтернет комерції і варіанти їх вирішення
111.		7. 6. Електронно-цифрова форма договору
112.		7. 7. Проблематика поняття електронного підпису Законодавчий аспект поняття електронного підпису
113.		7. 8. Технічний аспект поняття електронного підпису
114.		7. 9. Законодавство в області електронної комерції
115.		7.10. Правові основи електронної комерції в Україні
116.		7.11. Зразок електронного контракту
117.		7.12. Регулювання обміну даними в міжнародній торгівлі
118.		7.13. Основні підходи до діяльності провайдерів, що існують у закордонних законодавствах
119.		8. ВІРТУАЛЬНІ СТРУКТУРИ
120.		8. 1. Віртуальна реальність
121.		8. 2. Віртуальне підприємство
122.		8. 3. Шляхи трансформації офісів (на прикладі провідних компаній світу)
123.		8. 4. Прості програми колективної роботи
124.		8. 5. Створення віртуального офісу
125.		8. 6. Віртуальні співтовариства
126.		8. 7. Особливості віртуальних співтовариств
127.		8. 8. Проблемно-орієнтовані віртуальні співтовариства
128.		8. 9. Освітні проблемно-орієнтовані віртуальні співтовариства
129.		8.10. Приклади віртуальних співтовариств
130.		8.11. Структурні і функціональні характеристики віртуальних співтовариств
131.		9. АВТОРСЬКЕ ПРАВО І МЕРЕЖЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ
132.		9. 1. Авторське право в Інтернеті
133.		9. 2. Захист авторських прав у сфері цифрової передачі даних
134.		9. 3. Методи захисту авторських прав в Інтернеті
135.		9. 4. Закон «Copyright»
136.		9. 5. Проблеми правового регулювання в Інтернеті
137.		9. 6. Спеціальні і загальнотеоретичні проблеми правового регулювання в Інтернеті
138.		9. 7. Кодекс з захисту прав користувачів в кіберпросторі
139.		9. 8. Ліцензування в Інтернеті
140.		9. 9. Управління адресним простором в Інтернеті
141.		10. ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО
142.		10. 1. Становлення і розвиток інформаційного суспільства
143.		10. 2. Роль інформаційного права і інформаційного законодавства в сучасному інформаційному суспільстві: Поняття інформаційного права
144.		10. 3. Основні принципи інформаційного права і їх класифікація
145.		10. 4. Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві
146.		10. 5. Роль органів влади у формуванні інформаційного суспільства
147.		10. 6. Правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства: Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства
148.		10. 7. Документи Ради Європи, Юнеско, ООН
149.		10. 8. Роль ООН в розповсюдженні інформаційних технологій як інструменту розвитку інформаційного суспільства
150.		10. 9. Інші Європейські і міжнародні документи у сфері викори­стовування інформаційних технологій
151.		10.10. Україна і міжнародне право в сфері інформаційних технологій
152.		10.11. Передумови переходу України до інформаційного суспільства
153.		10.12. Особливості і можливі шляхи переходу України до інформаційного суспільства
154.		10.13. Оцінка результатів руху до інформаційного суспільства
155.		11. ІНФОРМАЦІЙНА КОНФІГУРАЦІЯ СУЧАСНОГО СВІТУ
156.		11. 1. Проблеми інформатизації при становленні інфор­маційного суспільства
157.		11. 2. Національна програма інформатизації суспільства
158.		11. 3. Європейська стратегічна програма досліджень і розробок в області інформаційних технологій і техніки
159.		11. 4. Програма ЮНЕСКО в галузі інформації і комунікації
160.		11. 4.1. Цілі програми «Інформація для всіх»
161.		11. 4.2. Напрямки діяльності програми «Інформація для всіх»
162.		11. 5. Інформаційні сервери у глобальній інформаційній мережі Інтернет
163.		11. 6. Основні європейські інформаційні сервери EUROPA сервер
164.		11. 7. Інформаційно-пошукові сервери з законодавства
165.		11. 7.1. Інформаційний сервер LIGA Online
166.		11. 7.2. Інформаційний сервер «Нормативні акти України»
167.		11. 7.3. Система правової підтримки ЛОЦМАН
168.		11. 7.4. Інформаційний сервер Міністерства юстиції України
169.		11. 8. Джерела фінансової інформації в Інтернеті
170.		11. 9. Інформаційні ресурси Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет
171.		11.10. Структура Веб-сайту Верховної Ради України у мережі Інтернет
172.		Висновок

Вступ

В умовах реформування економіки України в сучасному глобалізованому економічному і суспільному житті чітко ма­ють бути окреслені та науково обґрунтовані контури і пріори­тети нової інформаційної політики підприємств, спрямованої на забезпечення економічного зростання країни. Сьогодні знання і інформація перетворилися в найбільш важливий фактор суспільного розвитку. Для групи розвинутих країн, які входять в організацію економічного співробітництва і роз­витку, темпи базового довгострокового зростання економіки залежать від підтримки і розширення глобальної бази знань, що стало можливим за умов існування інформаційного суспільства. Сьогодні ці країни розбудовують свої економіки, які ґрунтуються на знаннях, створюючи мільйони робочих місць, пов'язаних з використанням новітніх знань по групах щойно відкритих нових напрямків і дисциплін.

Навчальна дисципліна «Міжнародна інформація» є скла­довою підготовки бакалаврів та магістрів за фахом «Міжна­родне право», в якій викладаються концептуальні і мето­дичні засади використання сучасних інформаційних і ко­мунікаційних технологій для збору, аналізу і використання інформації в міжнародних інформаційних потоках в умовах інформаційного суспільства.

Дисципліна «Міжнародна інформація» не є такою, що формує світогляд або надає фундаментальні знання з еко­номіки чи юридичних дисциплін. Але вона є сучасною за­гальноосвітньою дисципліною, що дуже необхідна фахівцю. Це зумовлено рядом факторів:

- четвертою інформаційною революцією, що почалася після впровадження нових інформаційних і комунікаційних технологій, пов'язаних з винаходом персонального комп'ю­тера та поширенням Інтернет;

- відносною дешевизною та доступністю інформаційних технологій (комп'ютерної техніки, програм та баз даних, зорієнтованих на обслуговування потреб економіки, ліній зв'язку, мережі Інтернет);

- швидкою зміною та розростанням інформаційного простору;

- необхідністю застосування законодавчої та норматив­ної бази інших держав, з якими є стосунки на рівні фізичних та юридичних осіб;

- необхідністю прийняття швидких та кваліфікованих рішень у багатьох сферах діяльності.

Мета та завдання навчальної дисципліни:

-    ознайомлення студентів з актуальними проблемами інформаційних європейських, світових технологій та сис­тем, сучасними тенденціями їх розвитку та принципами пра­ вового регулювання міжнародного інформаційного поля;

-    формування у дослідників міжнародних правових систем розуміння основ сучасного інформаційного забезпечення і системи знань, яка допомогла б орієнтуватись в інформаційно-аналітичній діяльності та процесах глобальної комунікації в міжнародних відносинах;

-    формування теоретичних знань та практичних навичок професійної роботи, що необхідні для використання універсаль­них і спеціалізованих інформаційних технологій у сфері міжна­родних відносин (створення, модифікація, систематизація документів; пошук, обробка та зберігання інформації, види діяльності у мережі Інтернет та інших інформаційних системах);

-    ознайомлення студентів з сучасним станом розвитку міжнародних інформаційних організацій, з використанням нових інформаційних і комунікаційних технологій для отри­ мання правової інформації, вираження своїх думок, безперешкодного обміну думками, одержання і передачі інформації й ідей, минаючи інформаційні межі в умовах розвитку глобальної кооперації у 21-му столітті.

В результаті вивчення дисципліни студенти мають засвоїти:

-зміст основних понять інформаційних технологій та систем;

-роль інформаційних технологій у проведенні фахових досліджень;

• базові поняття правового захисту інформаційних техно­логій та систем;

• інформаційну конфігурацію сучасного світу та процеси глобальної комунікації в міжнародних відносинах;

• законодавче забезпечення механізму доступу до міжнародної інформації в розвинутих країнах світу;

• принципи   правового   регулювання   інформаційного суспільства.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти:

• отримувати необхідну інформацію з використанням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій;

• проводити аналіз предметної галузі наукових досліджень з використанням інформаційних технологій і систем;

• застосовувати набуті знання у своїй фаховій діяльності.

Навчальний посібник рекомендується для бакалаврів та магістрів вищих навчальних закладів юридичного та еко­номічного профілів, викладачів, фахівців та всіх, хто цікавиться використанням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій в інформаційному суспільстві.

1. Основні поняття. Міжнародна інформаційна діяльність

1. 1. Міжнародна інформація: основні поняття

Інформація¹ — це відомості про об'єкти та явища навко­лишньої дійсності, про їхні параметри, властивості та стан, які знижують ступень невизначеності та неповноти знання про ці об'єкти та явища. Крім того, інформація — це дані, що використовуються для отримання нових знань чи прий­няття рішень. Даних, що зберігаються, завжди більше, ніж інформації. Таким чином, інформація — це цілеспрямовані знання про об'єкти, представлені в різноманітних моделях.

Виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин. На сьогодні терміном «Міжнародна інформація» позначають такі поняття.

Міжнародна інформація — це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища у міжнарод­ному співтоваристві (міжнародному інформаційному про­сторі), зафіксовані на матеріальних носіях з реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості.

Коли говоримо про сукупність якихось явищ, то ці явища можуть ставати суб'єктами міжнародного права. Та коли явища зафіксовані на матеріальних носіях, то вони будуть ставати предметами речового, майнового міжнародного пра­ва. Тобто вони можуть оскаржуватися, їх можна подавати в арбітражний суд, з ними можна працювати як із звичайними матеріальними речами. Тому з одного боку ми говоримо, що інформація — це не матерія, а з іншого боку — інформація може бути об'єктом міжнародного права. Незважаючи на приватний характер власності інформації, на те, що є фірми, є приватні особи, які володіють тими чи іншими масивами інформації, відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній арені несе держава. І тому держава в спеціаль­ному законодавстві контролює ті інформаційні ресурси, які перебувають на території певної країни.

Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей про систему міжнародних відносин, а також про структуру, загальні властивості інформації і питання, пов'язані з пошуком, збиранням, аналізом, зберіганням та роз­повсюдженням інформації у системі міжнародних відносин.

¹ Слово «інформація» походить від латинського informatio — роз'яснен­ня, повідомлення, викладання.

Процес одержання, зберігання та використання міжна­родної інформації тісно пов'язаний з процесом глобальної комунікації між суб'єктами міжнародних інформаційних відносин, які виникають у всіх сферах діяльності держави і суспільства при одержанні, зберіганні та використанні інформації.

Таким чином, міжнародна інформація є складовою гло­бальної комунікації, метою якої є з'ясування закономірнос­тей взаємодії суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики дер­жав, економічної стратегії країн, на забезпечення національ­ної безпеки, прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права. Кожна країна формує свою стратегію інформаційної політики, в якій визначаються усі аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин.

Так, наприклад, в США інформаційна політика держави спрямована на забезпечення національних інтересів у міжна­родному інформаційному просторі, вона входить до воєнної до­ктрини США та американської стратеги безпеки. Це зовнішній аспект. Внутрішній аспект інформаційної політи­ки США орієнтований на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, на забезпечення прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення інтелектуальних прав певних версте суспільства.

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інфор­маційними процесами і мають суб'єкти і об'єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інфор­маційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин.

До основних понять міжнародної інформації (МІ) відно­сять саме поняття «міжнародна інформація» і його складові компоненти:

• міжнародні інформаційні ресурси;

• інформаційний потенціал;

• інформаційна могутність;

• інформаційний продукт;

• міжнародний інформаційний простір;

• міжнародна інформаційна політика.

Інформаційні ресурси — це засоби, можливості і джере­ла інформації, які визначають роль і місце держави в світі і виступають показником національного багатства країни. Так, наприклад, в Конституції України та у Законі України «Про інформацію» написано: «Інформація є національною цінністю». До поняття «інформаційні ресурси» входять: фундаментальна інформація, поточна інформація, докумен­тована і зафіксована на документальних носіях інформація, новітня інформація або ноу-хау.

Інформаційний потенціал доречно оцінювати за такими критеріями: стан інформаційної інфраструктури (мережі, інформаційні системи, кількість комп'ютерів і т. п.) і тен­денції її розвитку, потужність наукового потенціалу і тенденції його розвитку, потужність поліграфічної промис­ловості і тенденції її розвитку, наявність і потужність вітчиз­няної індустрії культури і тенденції її розвитку.

Інформаційний потенціал — це сукупність інфор­маційних засобів країни, які включають інфоінфраструкту-ру,тобто:

• Інформаційні і комп'ютерні мережі і системи.

• Національну систему інформації.

• Сукупність різних видів інформації.

• Інформаційно-аналітичну структуру.

• Інформаційні служби та засоби масової комунікації.

Інформаційну могутність можна характеризувати за та­кими основними критеріями: наявність і потужність держав­ної системи захисту інформації, національних виробників інформаційного продукту (інформаційних агентств, преси, те­лебачення, радіо), системи формування суспільної свідомості, зокрема системи зовнішньополітичної пропаганди.

Національний інформаційний продукт — це матеріаль­ний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, який має синтезований характер, оскільки поєднує в собі ре­зультати інформаційної інтелектуальної діяльності суспільства та технічні засоби інформаційного забезпечення. Компонентами національного інформаційного продукту є: технічні засоби зв'язку (обчислювальна техніка та інші новітні технології), супутникові форми забезпечення пере­дачі інформації, кабельні мерена, бази і банки даних, аудіовізуальне забепечення передачі інформації, новітні оп-товолоконні мережі, традиційні засоби передачі інформації. На сьогодні більш ніж 200 ретрансляторів України переда­ють міжнародну та національну інформацію безпосередньо у пам'ять електронне обчислювальних машин, що сприяє кон­центрації інформації, розвитку національного інфор­маційного продукту. В результаті створюється новий вид національного продукту, який може бути використаний, як матеріальне майно і як інтелектуальна власність.

Національний інформаційний простір — сукупність інформаційних потоків як національного так і закордонного походження, що функціонують на території держави.

Основною цінністю для суспільства й окремої людини по­ступово стають інформаційні ресурси. За цих обставин про­блеми формування інформаційного простору як фактора за­безпечення національних інтересів, безумовно, виходять на перший план. Особливої важливості це набуває в сучасних умовах швидкої глобалізації інформаційних процесів і праг­нення розвинутих країн досягти безперечного інформаційно­го домінування заради розв'язання своїх національних завдань. Саме тому стає необхідним проведення ретельного аналізу теоретичних і практичних проблем забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері.

Міжнародний інформаційний простір визначається, як:

1. Система середовища буття людини, яка забезпечує діяльність будь-якої системи, зокрема — системи міжнарод­них відносин (Паньшин Б.Н. 1996).

2.  Система спільного використання національних інфор­маційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками діяльності (Коган О., 1996).

3. Сума складних інформаційних технологій, які є основою і визначальним компонентом промислово-економічного комплексу транснаціональних спільнот, які впливають на формування світоглядних процесів у суспільстві.

Міжнародний інформаційний простір характеризується такими чинниками:

1. Територія розповсюдження інформації за допомогою глобальної системи комунікацій.

2. Інфраструктура або технологічні засоби і можливості зберігання, обробки і розповсюдження інформації по верти­калі і горизонталі.

3. Наявність міжнародної та національної інформаційної політики, комплексу норм і принципів,  що регулюють функціонування та використання міжнародної інформації.

4. Наявність міжнародних угод в галузі комунікацій, які базуються на розумінні світової ролі інформаційних процесів, і іх впливу на розвиток цивілізацій.

5.  Доступ до інформації світової громадськості і участь суб'єктів міжнародних відносин у загальній системі зв'язку.

Міжнародна інформаційна політика — стратегія, на­прями і завдання держави у сфері збирання, зберігання, використання та поширення інформації та інформаційних ресурсів у системі міжнародних відносин.