10.11. Передумови переходу України до інформаційного суспільства

В Україні за останні 7-10 років сформувалися певні фак­тори соціально-економічного, науково-технічного і культур­ного розвитку, які можна розглядати як передумови перехо­ду до інформаційного суспільства.

До таких передумов варто віднести такі.

1. Інформація стає суспільним ресурсом розвитку, масшта­би її використання можна порівняти з традиційними (енергія, сировина і т.д.) ресурсами. Вже сьогодні обсяг продажів в Ук­раїні тільки засобів обчислювальної техніки й інформатики (в основному ПЕОМ і периферії) досягає величини більш одного мільйона штук у рік і оцінюється, приблизно, у 1,5 млрд, до­ларів. Як показує світовий досвід вартість продажів програм­ного продукту, зазвичай, дорівнює або трохи більше витрат на техніку, а витрати на персональні засоби зв'язку, аудіо- і відеоапаратуру, зазвичай, порівнянні з витратами на засоби обчислювальної техніки. Ця величина сумарних витрат на інформацію вже має макроекономічну значимість і характе­ризує ріст використання ресурсу «інформація».

2.   Можна говорити про те, що в Україні сформувався й успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій, інформаційних технологій, продуктів і послуг. Обсяг за­ собів, що циркулюють на українському ринку, досягає 5-3.       У цілому в країні росте парк ПК, прискореними темпами йде розвиток систем і засобів телекомунікації. Росте кількість корпоративних інформаційних мереж і безупинно збільшується число абонентів світових відкритих мереж. Кількість ук­ раїнських користувачів Інтернету швидко росте, Інтенсивно роз­ ширюється національна мережа зв'язку, що використовує су­ путникові канали. Успішно здійснюється телефонізація країни і стрімко росте ринок засобів мобільного зв'язку.

4.   У значній мірі автоматизовано багато галузей господар­ ства, банківська сфера і сфера державного керування. 7,5 млрд. дол./рікє

10.12. Особливості і можливі шляхи переходу України до інформаційного суспільства Український шлях до інформаційного суспільства визна­ чається, як і для інших держав, її сьогоднішніми політични­ ми, соціально-економічними і соціально-культурними особливостями.                                                                              

До таких особливостей варто віднести:

-    нестабільність політичного й економічного становища в країні, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішу­ вати економічні й організаційні проблеми забезпечення пе­ реходу до інформаційного суспільства, розрахованого на три­ валу перспективу;

-    економічні умови, характерні для перехідної економіки України: відсутність вільних інвестицій для фінансування програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного суспільства;

-    ріст інформаційних потреб населення і суспільства в цілому в суспільне значимій політичній,  економічній і соціальній інформації, у тому числі такої, що породжується державними і недержавними організаціями;

-    недостатньо високий (порівняно з розвинутими країна­ ми) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраст­ руктури і промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг, відсутність у держави засобів для їхньої модернізації і розширення;

-    динамічний   розвиток  українського   ринку  інфор­ маційних і телекомунікаційних засобів, технологій, про­ дуктів і послуг;

-    гранично високий рівень монополізації засобів масової інформації, слабка підконтрольність суспільству системи формування суспільної свідомості;

-    випереджальне, у порівнянні по темпах росту з розвину­ тими країнами, створення різних систем зв'язку — каналів передачі інформації,  комутаційних комплексів, засобів зв'язку і т.п. — та індустрії надання інформаційних послуг;

-    наявність, в основному, високого наукового, освітнього і культурного потенціалу, створеного ще у СРСР і збережено­ го в Україні;                                                                                    

- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здат­на ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

Розглянуті вище політичні і соціально-екоіїомічні умо­ви, у яких ще близько 10 років буде відбуватися перехід Ук­раїни до інформаційного суспільства, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимага­ють визначення шляху, властивого тільки Україні, однак враховуючи накопичений світовий досвід. Цей досвід пока­зує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкового рубежу, обумов­леного сформованими політичними, соціально-економічни­ми і культурними умовами.

Якщо в країнах ЄС, СІЛА, Японії є ефективно функціону­юча ринкова економіка, що забезпечує постійний ріст інфор­маційних потреб і платоспроможній попит на інформаційні продукти і послуги, є могутній середній клас, який яв­ляється основним споживачем інформаційних послуг. Еко­номіки цих країн мають у своєму розпорядженні вільні засо­би для підтримки процесів інформатизації і розвитку інфор­маційно-комунікаційної інфраструктури, існують державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства — в Україні всього цього практично немає.

Якщо в розвинутих країнах майже закінчені процеси пе-реструктуризації промислового виробництва і переходу від ресурсномісткого (сировина, енергія, праця) до наукомістко-го виробництва — в Украші сьогодні це тільки відбувається.

Якщо рівень інформатизації систем керування різного рівня і приналежності (державні, комерційні, муніципальні й ін.) в розвинутих країнах досить високий, то в Україні та­кий рівень у масштабі країни буде досягнутий ще не скоро.

В розвинутих країнах є добре розвинута інфраструктура виробництва і надання населенню інформаційних продуктів і послуг, високий рівень інформаційної культури населен­ня, — в Украші це все ще знаходиться в початковому стані.