7.10. Правові основи електронної комерції в Україні

В Україні робота над створенням правових основ електрон­ної комерції почалася влітку 2000 року з виходом Наказу Пре­зидента України №928/2000 від 31.07.2000 р. «Про заходи для розвитку національної складової глобальної інфор­маційної мережі Інтернет і забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні». Відповідно до Наказу, були підготов­лені закони України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи й електронний документообіг».

При розробці законодавства України в цій сфері варто враховувати принцип технологічної нейтральності (держава не може віддавати перевагу якомусь одному устаткуванню, що забезпечує обмін електронними повідомленнями), і прин­цип прозорості, обумовлений як «забезпечення загальнодос­тупності відповідної інформації про умови доступу до вико­ристання мереж і послуг загального користування», згідно статті 4 Додатка про комунікації GATS.

Крім прийняття цих законів залишається цілий ком­плекс неурегульованих відносин, пов'язаних з використан­ням електронної інформації в таких областях: митниця і по­датки, електронні платіжні системи, захист інтелектуальної власності, безпека, конфіденційність і ін.

Як показує сучасна міжнародна практика регулювання торгівлі, головний підхід до врегулювання правовідносин — саморегулювання. Протягом всієї історії бізнес створює свої правила гри (особливо в нових областях) з метою уникнути і розв'язати можливі конфлікти, а також створити довіру між сторонами. Непотрібне втручання держави тільки шкодить загальному розвиткові і викликає роздратування і недовіру, як до влади, так і до нових сфер діяльності.

7.11. Зразок електронного контракту

Для того щоб створити довірчі відносини між сторонами в електронній комерції, Європейська економічна комісія ООН розробила і у 2000 році прийняла Угоду про електронну ко­мерцію, що є зразком електронного контракту, застосування якого становить практичний інтерес в умовах відсутності де­тального регулювання правовідносин у сфері електронної ко­мерції національним законодавством. Угода містить набір правил, що належать до умов електронного контракту: мінімально необхідну інформацію про сторони відносин; ме­тод комунікації, обраний сторонами; технічні стандарти зв'язку; яке програмне забезпечення застосовується; указівки на інформаційних посередників; процедури оферти й акцепту; час відкликання оферти і прийняття акцепту. Угода складається з двох частин — механізму оферти і ме­ханізму акцепту. При цьому електронний контракт полягає в результаті комбінації механізмів оферти й акцепту.

Серйозним гальмом переходу від «паперового» бізнесу до електронного бізнесу є відсутність однозначної термінології. У зв'язку з цим цікавим представляється проект Міжнарод­ної торговельної палати E-terms — архів термінів, що вико­ристовуються в електронних контрактах (подібно INCOTERMS). Проект задуманий як он-лайнова служба до­помоги при укладанні контрактів. Прийнятим термінам відповідають унікальні посилання, так що сторони можуть легко включати ці терміни у свої контракти.