1. 6. Національні інтереси в інформаційній сфері

Проблема забезпечення національних інтересів актуальна для будь-якої країни протягом усього її існування. Адже національні інтереси — це усвідомлена інтегрована система по­треб для існування, відтворення і розвитку людини, суспільства і держави. Національні інтереси України відобра-жають фундаментальні цінності, прагнення і потреби її народу.

Слід зазначити, що найважливіше значення має безпека на інформаційному рівні. Безпека значною мірою визначає, з одного боку, рівень захищеності і, як наслідок, стійкості ос­новних сфер життєдіяльності суспільства (країни) стосовно небезпечного інформаційного впливу, а з іншого боку — ін­тенсивність розвитку суспільства в тій або іншій сфері за ра­хунок ефективного використання накопичених людством знань. У законодавстві України цим проблемам надається ба­гато уваги. Унікальним у світовій практиці є той факт, що стаття 17 Конституції України визначає справу забезпечен­ня інформаційної безпеки як одну з найважливіших функцій держави, справу всього українського народу.

1. 7. Політика формування національного інформаційного простору

Мету політики формування інформаційного простору можна сформулювати таким чином:

1. Забезпечення захисту інформаційного суверенітету України, зокрема, захисту національного інформаційного ресурсу, а також захисту і контролю систем формування суспільної свідомості в сучасних умовах інтернаціоналізації і глобалізації процесів, що відбуваються в інформаційній сфері.

2. Забезпечення реалізації конституційних прав громадян, суспільства і держави на інформацію.

3. Забезпечення державним установам, підприємствам і громадянам рівня інформаційної достатності для прийняття рішень.

Завданням політики формування інформаційного простору є:

1. Виявлення,  оцінка і прогнозування загроз безпеці інформаційного простору, що можуть здійснюватися шляхом оперативного моніторингу інформаційної обстановки.

2.  Виготовлення, координація і здійснення єдиної державної політики в області формування інформаційного простору.

3. Створення і експлуатація систем забезпечення безпеки інформаційного простору.

4. Розробка, координація і здійснення єдиної державної політики в області міжнародних інформаційних відносин, зокрема в напрямку формування іміджу держави.

Виходячи із цілей і завдань політики формування інфор­маційного простору, сформульованих вище, доречно виділи­ти чотири основних напрямки забезпечення безпеки національного інформаційного простору:

1. Захист інформації, захист національних інформа­ційних ресурсів (авторське право, інтелектуальна власність).

2. Законодавчо-нормативне забезпечення захисту інфор­мації  (розробка законодавчих   актів   в   області   захисту інформації, забезпечення нагляду за виконанням законодав­ства з боку правоохоронних органів, забезпечення судового захисту безпеки інформації).

3. Організаційно-технічне забезпечення інформаційної достатності.

4. Здійснення інформаційної експансії у світовий інформа­ційний простір з метою забезпечення національних інтересів.