3. 8. Основні сервіси Інтернету

Виділяються чотири основних сервіса Інтернету.

Електронна пошта — найбільш простий, корисний і до­ступний для багатьох користувачів сервіс Інтернету.

Передача файлів з одного комп'ютера до іншого — одне з найбільших комфортних нововведень, що були надані рево­люцією в мережі. Воно ґрунтується на протоколі передачі файлів FTP (File TransferProtocol).

Віддалений доступ надає можливість підключитися до віддаленого комп'ютера і працювати з ним в інтерактивному режимі. За допомогою протоколу TELNET, що забезпечує та­кий доступ, можна користуватися бібліотеками, каталогами різних університетів або організацій і т. п. Віддалений комп'ютер буде виконувати команди, а особистий — працю­вати як простий термінал.

WWW (WORLD WIDE WEB або всесвітня павутина) —

сервіс Інтернету, що ґрунтується на гіпертекстовій техно­логії2, розробленій в Європейському центрі ядерних дослі­джень (CERN).

Зараз спостерігається швидкий розвиток і розширення спектру послуг Інтернету. З'являються і швидко поширю­ються нові інформаційні джерела — електронні газети, елек­тронні мультимедійні журнали, що розмовляють, щотиж­неві радіопередачі, що транслюються через Інтернет, відео-конференції та інші.

3. 9. Адресація в Інтернеті

Унікальні номери, що використовуються для ідентифі­кації комп'ютерів, підключених до Інтернету, називаються IP-адресами.

IP-адреса складається з 4 номерів (кожний з них за своєю величиною не більше ніж 255 у десятковому записі). Вони відокремлюються один від одного крапками. Наприклад, 192.33.33.22, 155.66.77.1 — це IP-адреси. Крайнє ліве число означає номер великої мережі, числа, що знаходяться право­руч, — означають більш дрібні ділянки мереж і так далі, поки не дійдемо до конкретного комп'ютера. З таким пред­ставленням адреси існує багато проблем. Вони дуже важко запам'ятовуються і є довгими. Щоб полегшити розуміння ад­реси, почали використовувати спеціальні назви (наприклад, dlab.kiev.ua). Таке ім'я називається доменним. З такими адресами легше працювати, тому що доменні імена мають постійну структуру, дивлячись на яку можна легко зрозуміти, якій організації належить ім'я.

Система доменних імен (DNS), що характеризує комп'ютери й установи, у яких вони розміщені, упорядкова­на дзеркально щодо цифрової IP-адресації. Якщо в IP-адресі найбільш загальна частина зазначена ліворуч, то в доменних іменах вона розміщена праворуч. Доменні імена можуть ба­гато розповісти про кожну конкретну адресу. Це видно з по­дальшого опису:

com — комерційні домени США, тобто ці домени нале­жать фірмам або компаніям;

edu — домен для комп'ютерів навчальних установ; gov — домен верхнього рівня для комп'ютерів урядових структур;

mil — домен для комп'ютерів військового відомства; net — домен для установ, що керують мережами; org      як правило, використовується для приватних ком­паній, що не належать до вище зазначених ка­тегорій.

Якщо .com,.gov,.mil використовуються для американсь­ких установ, то для інших країн існують особисті домени верхнього рівня. Наприклад: .иа — Україна; .de — Німеччи­на; .ch — Швейцарія; .it — Італія.

Тепер можемо сформулювати ще одне визначення Інтернету.

Інтернет — глобальна інформаційна мережа, компонен­ти якої логічно взаємопов'язані один з одним за допомогою унікального адресного простору, яка здатна підтримувати зв'язок за допомогою сімейства протоколів TCP/IP, їх роз­ширень або інших IP сумісних протоколів.

Інтранет за допомогою спеціального пристрою, що нази­вається шлюзом, з'єднується проводкою (проводною лінією і не тільки), яку ще називають виділеною лінією, з постачаль­ником послуг Інтернет-провайдером

Що таке Інтранет? Компанії і громадські організації вже зрозуміли, що користуватися послугами публічної мережі Інтернет куди дешевше, ніж мати свою особисту мережу. Та­кож у своїй справі компанії почали використовувати приват­ну мережу Інтернет для внутрішнього зв'язку між своїми регіональними відділами і філіями. Такі приватні мережі одержали назву Інтранет (внутрішня мережа). Інфор­мація, що передається по внутрішній мережі, є частиною бізнес операцій компанії, тому вона закрита від перегляду сторонніми особами. Доступ до інформації мають особи, у яких є дозвіл від компанії, що володіє даною внутрішньою мережею. Доступ до Інтернету здійснюється через різні кана­ли зв'язку. Великі організації поєднують свої комп'ютери в Інтранет Для передачі інформації між комп'ютерами через теле­фонні лінії використовують спеціальні пристрої — модеми. Модем набирає телефонний номер, зв'язується з іншим моде­мом, перетворює цифрові дані в електричний сигнал спеціальної форми, придатний для передачі телефонними лініями, і здійснює прийом-передачу даних. Окремі корис­тувачі можуть приєднатися до провайдерів за допомогою звичайних телефонних каналів, які називаються комутова­ними лініями (малюнок 3.6).