11. Інформаційна конфігурація сучасного світу

11. 1. Проблеми інформатизації при становленні інфор­маційного суспільства Зараз вже багато хто розділяє точку зору, що інформати­зація суспільства — це загальний і неминучий процес в розвит­ку людської цивілізації, що альтернативи інформатизації не­має, інформатизація — це прорив в майбутнє. Сформулюємо ба­зові визначення, що використовуються в дальшому викладі.

Інформатизація — це процес широкомасштабного вико­ристання ІКТ у всіх сферах соціально-економічного, політичного і культурного життя суспільства з метою підви­щення ефективності використання інформації і знань для управління, задоволення інформаційних потреб громадян, організацій і держави і створення передумов переходу країни до інформаційного суспільства.

Інформатизація суспільства — це створення високоор-ганізованого інформаційного середовища, яке обумовлює вирышення всього комплексу завдання, що висуваються суспільством.

Інформаційне середовище — сукупність технічних і про­грамних засобів зберігання, обробки і передачі інформації, а також політичні, економічні і культурні умови реалізації процесів інформатизації.

З інформатизацією пов'язують рішення проблем ефектив­ності державного управління, прискорення темпів науково-технічного прогресу, розвитку наукомістких виробництв і високих технологій, якісного поліпшення системи освіти, зро­стання продуктивності праці, вдосконалення соціально-еко­номічних відносин, духовного життя, поліпшення життєвого рівня і демократизації суспільного життя. Відбувається ос­мислення суті нинішньої технологічної трансформації в її взаємодіях з економікою і суспільством, отримані важливі ре­зультати в створенні і використанні електронних технологій.

Даючи загальну оцінку процесам інформатизації, що відбуваються в світі, можна стверджувати, що сьогодні в ос­новному реалізуються традиційні підходи до інформати­зації, що полягають в:

-  розвитку національних і корпоративних комп'ютерних мереж;

,   - створенні інформаційних порталів, баз даних і баз знань;

-    вдосконаленні телекомунікаційної інфраструктури;

-    розширенні сфери використання Веб-технологій.

Розвиваючи процеси інформатизації в такому напрямі, суспільство прийде до того, що з'являться золичезні труд­нощі в забезпеченні інформаційних процесів, у тому числі в науково-технологічній і освітній сферах. Наочний приклад тому — глобальна мережа Інтернет. Вже зараз важко здійснювати запити без вказівки прямої адреси звертання. Неможливо здійснювати складні запити, для задоволення яки:І необхідні аналітичні процедури пошуку. Можна припу­скати виникнення труднощів, коли в найближчому майбут­ньому кількість серверів глобальної мережі Інтернет переви­щить мільярд. Іншими словами, вже в осяжному майбутньо­му суспільство зіткнеться з проблемами недосконалості:

-     комп'ютерних мереж (переважання ідеології корпора­ тивних мереж замість зваженої концепції розвитку єдиної Національної комп'ютерної мережі);

-     інформаційної взаємодії при пошуку і доступі до інформації1;

-  існуючих інформаційних технологій, які об'єктивно не­ доступні широким верствам населення;

-   мовного середовища для взаємодії людини з інфор­ маційним простором в умовах багатомовносты.

Для вирышення вказаних вище проблем необхідно розви­вати нетрадиційні підходи2 до створення Національного інформаційного простору. До таких підходів належить:

1.     Створення в глобальних інформаційних просторах центрів інформаційно-аналітичної підтримки з функціями інтеграторів,  концентраторів і навігаторів інформації з універсальними і спеціалізованими модулями і блоками, що використовують сучасні високоефективні методи і засоби аналітики, системного аналізу, моделювання і оптимізації з процесах обробки інформації.

2.     Формування в моделях інформаційного простору на національному, регіональному і міжрегіональному рівнях проблемно-орієнтованих інформаційних просторів (фінансо­ во-економічного, освіти, науки, культури, медичного і т.п.).

Такі простори є високоорганізованою і високодинамічною інфраструктурою, яка впорядкована за технологічними па­раметрами і правовими питаннями. Виділення проблемно-орієнтованих інформаційних просторів в моделях інфор­маційного суспільства (як віртуальних, так і фізичних) доз­волить створити винятково благотворні умови для досягнен­ня багатоцільової інтеграції його суб'єктів.

3.    Розвиток    в   моделях   інформаційного   простору мультилінгвистичних середовищ, як засіб забезпечення ба­ гатомовності.  Створення таких середовищ є винятково складним завданням, але воно вирішується у ряді країн, у тому числі і в Україні, і необхідно чекати появи нових техно­ логій для його вирішення.

4. Використовування інтелектуальних інформаційних технологій3 для зручності діяльності людини в інфор­маційному просторі, оптимізації пошуку необхідної інфор­мації і ухвалення рішень.

Інтелектуальні інформаційні технологи — це різно­манітність методів, способів і алгоритмів зберігання, оброб­ки, передачі інформації і її представлення на мові і в образах, зручних для сприйняття користувача; це технології, в яких були зафіксовані усвідомлені дії людини як відображення його інтелекту при вирішенні завдань.

Інтелектуальні інформаційні технології надзвичайно складні в розробці і прості у використанні, а значить, широко доступні кожному індивіду в суспільстві. На сьогоднішній день розрізняють три типи інтелектуальних технологій: «бачу і розумію, що бачу»; «чую і розумію, що чую»; «сприймаю знання, накопичую їх і використовую для вирішення завдань і прийняття рішень». Ці технології забезпечують якісно новий рівень взаємодії людини з комп'ютерними системами і засоба­ми інформатизації, наближаючи його до природного людсько­го спілкування. Український уряд, розуміючи виняткову важ­ливість створення таких технологій, прийняв Державну науково-технічну програму «Образний комп'ютер»4. Розвива­ючи підходи, визначені в програмі, вчені і фахівці України пе­реконані, що таким чином можна вирішити ряд проблем на шляху побудови інформаційного суспільства.

Отже, були сформульовані деякі вимоги і умови, яким по­винне задовольняти інформаційне суспільство для ефектив­ного вирішення всього комплексу завдань, що висуваються його суб'єктами, з використанням перспективних ІКТ.

3   Можна з упевненістю говорити, що сучасні інформаційні технології об'єктивно недоступні широким верствам населення: вони вимагають спеціальної підготовки, кваліфікації навіть на фоні високого освітнього рівня населення. За даними ЮНЕСКО тільки 6% населення використову­ ють Інтернет в професійній діяльності або в особистих цілях.

4   Образний комп'ютер — це інтелектуальна система комп'ютерного пред­ ставлення моделей образного сприйняття світу. Основна мета програми «Об­ разний комп'ютер» — створити інтелектуальні інформаційні технології, якими можна озброїти вже існуючі комп'ютери, забезпечивши при цьому якісно новий рівень спілкування людини з комп'ютерними системами.

11. 2. Національна програма інформатизації суспільства З метою інтеграції України в світову спільноту як рівно­правного партнера, необхідно враховувати, що в даний час роз­винені країни переходять до інформаційного суспільства, в якому інформація, засоби і методи роботи з нею є найваж­ливішими ресурсами держави. У зв'язку з цим, питання інфор­матизації суспільства вимагають невідкладного вирішення.

У 1998 році в Україні біла прийнята Національна програ­ма інформатизації та відповідний закон5. Цей Закон визна­чає загальні засади формування, виконання та корегування Національної програми інформатизації.

Національна програма інформатизації визначає стратегію вирішення проблеми забезпечення інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-культурної та іншої діяльності у сферах загально-державного значення. Згідно Закону про Національну програму інформатизації, за­вданням є створення правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних і гуманітар­них засад регулювання процесу формування та виконання цієї Програми та окремих її завдань (проектів).

До суб'єктів, які беруть участь у відносинах, що регулю­ються цим Законом, належать:

1)      замовники робіт з інформатизації;

2)      виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації;

3)      організації, що здійснюють експертизу окремих за­ вдань та проектів інформатизації;

4) користувачі автоматизованих та інших інформаційних         систем і засобів інформатизації.

Головною метою Програми, згідно Закону, є створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпе­чення інформаційної безпеки держави. Органи державної влади, в межах їх компетенції, здійснюють такі функції:

-    захист авторського права на бази даних і програм, які створені для потреб інформатизації;

-    встановлення стандартів, норм і правил використання засобів інформатизації;

-    забезпечення доступу громадян та їх об'єднань до інфор­ мації органів державної влади та органів місцевого са­ моврядування, а також до інших джерел інформації;

-    визначення пріоритетних напрямів інформатизації з метою подальшої її підтримки шляхом державного фінансування та пільгового оподаткування;

-інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, пріоритет­них галузей економки;

-    підтримку вітчизняного виробництва програмних і технічних засобів інформатизації;

-    підтримку фундаментальних наукових досліджень для розроблення швидкісних математичних і технічних за­ собів обробки інформації;

-    забезпечення підготовки спеціалістів з питань інформа­ тизації та інформаційних технологій;

-    організацію сертифікації програмних і технічних за­ собів інформатизації;

-    державне регулювання цін і тарифів на використання телекомунікаційних та комп'ютерних мереж для по­ треб інформатизації у бюджетній сфері;

-    забезпечення інформаційної безпеки країни.

Взаємозв'язок основних завдань Національної програми інформатизації та системи планування економічного і соціального розвитку України здійснюється шляхом внесен­ня їх до відповідного розділу загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку України.

Національна програма інформатизації України, яка роз­роблена на 2001-2005 pp.6, так само як і перша програма інформатизації на 1998-2000 pp., схвалена Верховною Ра­дою України, не передбачає комплексних заходів захисту

інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури. Це створює передумови для порушення: інформаційного суве­ренітету України, несанкціонованого доступу до інформації^ її пошкодження й знищення, блокування інформаційно-те­лекомунікаційних систем та інших негативних інфор­маційних впливів на особу, суспільство, державу. За відсутністю вітчизняних конкурентоспроможних інфор­маційних технологій, в Україні надається перевага програм­но-технічним засобам обробки інформації та засобам зв'язку іноземного виробництва. Переважає тенденція створення інформаційно-телекомунікаційних систем відкритого типу.

На жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інфор­мації, тобто систем зв'язку і телефонії. Рішення даного питан­ня дуже важливе, але, якщо звести все тільки до цього, людині залишається роль звичайних, певним чином — залежних ко­ристувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних сис­тем. Тим паче, що Національною програмою «Освіта^ Україна XXI вік7» передбачено розвиток освіти на основі нових прогре­сивних концепцій, впровадження в навчальний процес новіт­ніх педагогічних і інформаційних технологій, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти.

11. 3. Європейська стратегічна програма досліджень і розробок в області інформаційних технологій і техніки Основним інструментом підтримки Європейським Співто­вариством (ЄС) досліджень в Європі є Рамкові Програми з досліджень, технологічного розвитку та демонстраційної ак­тивності. З 2002 по 2006 роки функціонує шоста рамкова програма (http://ip6.cordis.lu).

Головною метою шостої рамкової програми (РП6) є створен­ня реальнодіючого Європейського наукового простору (ЄШІ).

ЄНП — це майбутнє науки в Європі, внутрішній ринок на­уки та технологій. Такий підхід стимулює науковий по­тенціал країни, його конкурентоспроможність, інноваційну діяльність шляхом сприяння координації та співпраці всіх учасників такого ринку на всіх його рівнях (згідно рішення голів Урядів ЄС на Лісабонському Самміті, березень 2000 р.) РП6 — фінансовий інструмент для здійснення цієї мети. Європейською Комісією (ЄК) був опублікований документ «Міжнародна значимість Європейського наукового просто­ру», який дає повне представлення про ЄНП, практичне створення якого є наскрізним принципом реалізації Шостої Рамкової Програми ЄС з досліджень, технологічного розвит­ку та демонстраційної активності на 2002-2006 роки.

Девіз РПб: «Європейський науковий простір має бути відкритим для всього світу». Виходячи з такого підходу, ос­новні принципи РП6 сформульовані таким чином:

-    сконцентрувати  зусилля  на  визначеній   (меншій) кількості пріоритетів, зокрема, на тих сферах, співпраця на загальноєвропейському рівні в яких вже має чітко виражену вартість/прибуток;

-    просуватися шляхом інтегрування діяльності всіх учас­ ників на всіх рівнях;

-    сприяти дослідницькій роботі, яка матиме довгостроко­ вий «структуруючий» характер;

-    підтримувати діяльність, що зміцнюватиме європейсь­ кий науковий та технологічний базис;

-    використовувати науковий потенціал країн-кандидатів для підготовки та допомоги їм у вступі до ЄС задля загаль­ ноєвропейської користі науки в Європі.

План здійснення проекту ЄНП, розроблений Європейсь­кою Комісією в січні 2000 p., був затверджений Радою Євро­пи в березні того ж року на зустрічі глав держав і урядів країн ЄС в Лісабоні.

Завдання ЄНП — забезпечити максимально ефективне ви­користання наукового потенціалу та матеріальних ресурсів країн ЄС, з огляду на накопичений ними досвід і наявні досяг­нення, на основі тісного взаємозв'язку європейської і національної наукової політики, обміну знаннями й інформацією, а та­кож вільного пересування вчених по території країн ЄС.

Однак ЄНП не є замкнутим, його відкрито для всіх країн світу. Цей документ є свого роду докладним посібником з нала­годження, відповідно до нової політики, міжнародного науко­во-технологічного співробітництва, спрямованого на досягнен­ня стратегічних цілей. Особлива роль приділяється країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою.

Що стосується Росії і країн СНД, включаючи Україну, то тут переслідується подвійна мета:

-  по-перше, стабілізувати науковий потенціал цих держав;

-   по-друге, сприяти вирішенню проблем, що являють взаємний інтерес, в галузі енергетики, нерозповсюдження озброєнь, поліпшення охорони здоров'я й забезпечення еко­ логічної безпеки, включаючи ядерну.

Величезне значення в ЄНП приділяється зміцненню кад­рового потенціалу й поповненню його молодими вченими. ЄС вкрай заклопотаний проблемою відтоку молодих дослід­ників у США, де вони, здобувши науковий ступень, залиша­ються працювати, тим самим «знекровлюючи» Європу. То­му, відповідно до рішень, прийнятих Радою Європи на Самміті в Лісабоні в березні 2000 р. і резолюції Європейської Ради (червень 2000 р.) Європейська комісія заснувала Групу висококваліфікованих експертів (High-Level Expert Group), перед якою поставлено завдання щодо ліквідації перешкод, які заважають переїзду молодих вчених у країни Європи та їх пересуванню в межах ЄС. Група, що почала роботу влітку 2000 p., визначила чотири основних типи таких перешкод як для дослідників із країн ЄС, так і для вчених із третіх країн (до числа яких, за градацією ЄК, належать держави СНД), а саме: законодавчі й адміністративні, соціальні і культурні, міжгалузеві, пов'язані з кар'єрою.

Зауважимо, що пріоритетними напрямками в політиці інформації та комунікації Європейського співтовариства є:

-   Створення інтегрованої кампанії, що покриває фунда­ментальні основи Європейського Співтовариства.

-   Розповсюдження цілей ініформаційної політики через представництва кампанії, офіс::и і установи інформаційних центрів у співпраці з націона.Ільними і регіональними організаціями.

— Розвиток нових послуг в області мас-медіа, особливо в аудіо-відео просторі, який є гоотовним джерелом інформації для більшості громадян.

-   Постачання інформації, Ігаристосованої під культуру і мову різних країн або навіть їщпих регіонів.

В структуру Шостої рамковчої програми входять три ос­новні блоки заходів, що відобраажають головні цілі РП 6 — «Інтеграційні дослідження», «ССтруктуризація Європейсько­го Дослідницького Простору» і ««Посилення основ Європейсь­кого Дослідницького Простору*». Як і в попередній, П'ятій рамковій програмі, вони об'єдннують пріоритетні тематичні напрями («вертикальні напрямні» — thematic priorities), a також діяльність, що належите до будь-якого з тематичних напрямів («горизонтальні проограми» — horizontal pro­grams). Структура Шостої рамккової програми представлена на малюнку 11.1.

11. 4. Програма ЮНЕСКО в галузі інформації і комунікації Доступ до інформації і знаньь все більше визначає харак­тер засвоєння знань, культурнїих проявів і участі в житті суспільства і відкриває можливості для розвитку і збережен­ня миру. Знання стають головноїю силою соціальних перетво­рень. ІКТ відкривають нові перспективи будівництва суспільства знань за допомогою освіти, спільного викорис­тання знань і обміну ними, ствоорення умов для творчості і міжкультурного діалогу. З іншсого боку, ІКТ приводять до виникнення нових проблем щодоо свободи виразу думок, що є головною умовою стійкого розвиятку, демократії і миру.

ЮНЕСКО в рамках свого манддата сприяє політиці в галузі створення інформаційного сусгпільства на міжнародному і регіональному рівнях.

 В цілях реалізації можливостей, представлених ІКТ, ЮНЕСКО була запроваджена програма «Інформація для всіх». Вона направлена на зменшення відмінностей між інформаційно багатими і інформаційно бідними країнами підчас створення інформаційного суспільства для всіх. На її основі проводяться обговорення з питань міжнародної політики і розробка програм, спрямованих на:

-      більше  розуміння  проблем  етичного,   правового  і суспільного характеру, пов'язаних з ІКТ;

-      поліпшення доступу до інформації, що є суспільним надбанням;

-  збереження інформації.

Програма «Інформація для всіх» передбачає загальну схе­му міжнародної співпраці і партнерства. Вона заохочує роз­робку загальних стратегій, методів і інструментів для ство­рення інформаційного суспільства для всіх.

11. 4.1. Цілі програми «Інформація для всіх» Цілями програми «Інформація для всіх» є:

-  сприяти міжнародному осмисленню і обговоренню етичних, правових і суспільних викликів інформаційного суспільства;

-      сприяти і розширювати доступ до інформації, що є суспільним надбанням за допомогою впорядкування, оциф­ ровки і збереження інформації;

-      сприяти навчанню протягом всього життя у сфері ко­ мунікації, інформації та інформатики;

-      сприяти виробництву місцевої інформації і сприяти поліпшенню доступу до знань місцевого значення за допомо­ гою навчання грамотності, як загальної, так і у сфері ІКТ;

-      сприяти використанню міжнародних стандартів і пере­ дових методів в сферах комунікації, інформатики і інфор­ мації в межах компетенції ЮНЕСКО;

-  сприяти мережевій взаємодії у сфері інформації і знань на локальному, національному, регіональному і міжнарод­ ному рівнях.

У рамках Загальної Декларації Прав Людини, що формує основу інформаційних прав у майбутньому суспільстві, Про­грама «Інформація для всіх» надає платформу для обгово­рення міжнародної політики з проблем збереження інфор­мації й універсального доступу до інформації, загальній участі у всесвітньому інформаційному суспільстві, а також з проблем моральних, правових і соціальних наслідків розвит­ку інформаційних і комунікаційних технологій.

Програма «Інформація для всіх» забезпечує структуру для міжнародного співробітництва і міжнародного і .регіонального партнерства. Для того, щоб проводити цю політику Програма підтримує розвиток спільних стратегій, ; методів і інструментальних засобів для побудови справедли­вого і вільного інформаційного суспільства.

11. 4.2. Напрямки діяльності програми «Інформація для всіх» Існує п'ять напрямків діяльності програми. 1. Розробка інформаційної політики на міжнародному, регіональному і національному рівнях:

-  досягнення міжнародного консенсусу щодо концепції про загальний і рівноправний доступ до інформації як одного з основних прав людини;

-  досягнення міжнародного консенсусу в рамках етичних і правових принципів, що належать до кіберпростору;

-  створення міжнародної організації для спостереження за міжнародною, регіональною і національною інфор­ маційною політикою;

-    створення Клірінг-хауса передового досвіду управ­ ління, що базується на використанні ІКТ;

-    встановлення міжнародних шляхів збереження світової інформаційної спадщини;

-    створення міжнародної угоди щодо законів, що регламен­ тують обмін інформацією, необхідною для спостереження за станом навколишнього середовища і клімату в світі.

2. Розвиток людських ресурсів і можливостей, відповідно до вимог інформаційної ери:

-    сприяння розробці міжнародних планів щодо забезпе­ чення грамотності, як загальної, так і у сфері ІКТ;

-    створення заснованої на ІКТ структури для підготовки фахівців у сфері інформації;

-    сприяння розширенню поля для співпраці і обміну інформацією за змістом і якості підготовки фахівців у сфері інформації;

-    надання видавцям і виробникам можливостей проходи­ ти навчання у галузі комп'ютерного видавництва і комп'ютерної торгівлі.

З,  Посилення ролі установ в забезпеченні доступу до інформації:

-    створення порталу ЮНЕСКО для доступу до інфор­ маційних установ у всьому світі;

-    створення національних суспільних каналів доступу до інформації;

-    розробка національної політики перекладу інформації в цифровий формат;

-  впровадження стандартів використання і збереження зафіксованих знань.

4.  Розвиток механізмів і систем обробки і управління інформацією:

-    використання аналізу регіональних потреб і плануван­ ня політики  при створенні механізмів управління інформацією;

-    створення багатомовної бази даних про доступні ме­ ханізми управління інформацією;

-    публікація баз передових методів і стандартів розвитку управління інформацією.

5.   Інформаційна технологія на службі освіти, науки, 'культури і комунікації:

-    створення міжгалузевої і міждисциплінарної інфор­ маційної платформи, щодо сприяння всім програмам ЮНЕСКО при формулюванні і ухваленні компетентних рішень;

-    створення системи вивчення потреб і тенденцій у вико­ ристанні ІКТ для надання всім можливості навчання протягом всього життя;

-    створення освітнього порталу, що включає посилання на різні віртуальні університети;

-    використання міжнародних передових методів в області електронних наукових видань;

-    вживання міжнародного керівництва для забезпечення мережевого доступу до наукової інформації;

-    розширення мереж обміну даними і інформацією про навколишнє середовище і інформаційних центрів в країнах, що розвиваються;

-    розповсюдження мережевої взаємодії установ і фахівців в області культури і засобів інформації в цілях підтрим­ ки миру, розуміння і розвитку;

-    створення   міжнародних   рамок   зі   забезпечення   і підтримки багатомовності і різноманітності культур в кіберпросторі;

-    створення всесвітнього центру моніторингу розвитку засобів інформації в інформаційному суспільстві.

Програма «Інформація для всіх» є основним учасником у реалізації мандата ЮНЕСКО для того, щоб сприяти «освіті

для всіх», «вільному обмінові ідеями і знанням» і «збільшен­ню засобів комунікації між народами», а саме:

1.      Програма сприяє подоланню відстані між  «інфор­ маційно багатими» і «інформаційно бідними».

2.  Програма має взяти у свої руки прямі ініціативи, що полегшують співробітництво, аналіз і звітність про всі аспек­ ти доступу до інформації.

3.  Програма дає пріоритет роботі з всіма іншими програма­ ми ЮНЕСКО в застосуванні інформаційних і комунікаційних технологій у діяльності цих програм. Вона взаємодіє з члена­ ми системи ООН, іншими міжурядовими організаціями, не­ урядовими організаціями, а також із приватним сектором.

11. 5. Інформаційні сервери у глобальній інформаційній мережі Інтернет

Основною проблемою ефективного функціонування інформаційних серверів8 і порталів є завдання представлен­ня та одержання унікальної інформації, оскільки Інтернет є інформаційно насиченим середовищем, де існує багато аль­тернатив пошуку необхідної інформації.

Найбільш характерним прикладом Веб серверів, які належать до цієї групи, є Веб сервери, що надають інфор­мацію із правових питань та законодавства. Існують платні і безплатні сервери. Дуже часто на сервері поряд із платним представленням інформації реалізується і безплатне, напри­клад, по окремим тематикам. Це залучає велику кількість відвідувачів, формує імідж компанії, а також є додатковим засобом реклами

11. 6. Основні європейські інформаційні сервери EUROPA сервер EUROPA сервер — портал Європейського Союзу. Містить інформацію про події, що відбуваються в об'єднаній Європі і питання, що стосуються Європейської інтеграції. Користу­вачі порталу можуть отримати консультації за законодавст­вом, яке існує або обговорюється зараз.

8 Інформаційний сервер — це сервер, головною метою якого є представлен­ня тієї або іншої інформації користувачам Інтернету.

Сервер EUROPA почав розроблятися в лютому 1995 року для зустрічі міністрів великої сімки (G7), потім він швидко розширяється (містить більш ніж один мільйон документів) і. перетворюється на інформаційний ресурс для кожного члена Євросоюзу.

Організація серверу EUROPA

Інформація на сервері міститься в шести головних розділах. Це — «Новини», «Діяльність», «Установи», «По­гляд на Європейський Союз», «Офіційні Документи» і «Дже­рела інформації».

Розділ «Новини» містить інформацію, призначену переважно для журналістів і інших персон, професійно залу­чених в процес інформаційної індустрії. Увесь розділ ділить­ся на дві секції: прес-релізи, які поновляються регулярно, і регламент очікуваних подій.

В розділі «Діяльність» збирається разом інформація від всіх Установ Євросоюзу і різних агентств, щоб забезпечити функціонування міні порталів в ЗО областях політики ЄС. Окремо виділені сайти Європейського Парламенту, Ради Європи і Європейської Комісії.

Розділ «Установи» містить загальну інформацію про кожну з установ і описує процедуру ухвалення рішення.

В розділі «Погляд на Європейський Союз» дані чіткі відповіді на ключові питання, що стосуються завдань Євросою­зу, Європейських прав громадян, історії Європейського Союзу.

Розділ «Офіційні Документи» забезпечує доступ до інфор­мації (прийнятим висновкам) Ради Європи, до Загального Звіту про діяльність Євросоюзу і до Бюлетеню Євросоюзу. Інші документи, як, наприклад, Офіційний Журнал, Догово­ри і документи за чинним законодавством і законодавством, що знаходиться на стадії розробки, можуть бути отримані згідно Європейського законодавства.

Розділ «Джерела інформації» містить доступ до різних баз даних, інформаційних послуг і офіційних публікацій про діяльність Євросоюзу.

Портал EUROPA включає такі секції, де можна одержати відповідну інформацію:

Інформаційне суспільство http://europa.eu.int/informa-

tion_society/index_en.htm

Освіта http://europa.eu.int/pol/educ/index_en.htm

Дослідження і технології

http://europa.eu.int/pol/rd/index_en.htm

Правосуддя, юстиція

http://europa.eu.int/pol/justice/index_en.htm та інше.

CORDIS сервер

CORDIS сервер (www.cordis.lu) (Community Research & Development Information Service) — інформаційний сер­вер, що стосується досліджень і розробок в межах Євро­пейського Союзу.

Інформаційний сервіс з науково-дослідної діяльності Євросоюзу — CORDIS містить більше десяти баз даних. Зупи­нимося на головних з них.

Council Presidency Service (інформація, що надається державою, яка головує в ЄС)

Сервіс існує для висвітлення досліджень та інновацій країни, що головує в Європейському співтоваристві. Сайт містить інформацію щодо науково-дослідних робіт, які ви­ конувались у таких державах-членах ЄС, як: Нідерланди (1 січня-30 червня 1997), Люксембург (1 липня-31 грудня 1997), Великобританія (1 січня-30 червня 1998), Австрія (1 липня-31 грудня 1998), Німеччина (1 січня-30 червня 1999), Фінляндія (1 липня-31 грудня 1999), Португалія (1 січня-30 червня 2000), Франція (1 липня-31 грудня 2000), Швеція (1 січня-30 червня 2001), Бельгія (1 лип­ ня-31 грудня 2001), Іспанія (1 січня-30 червня 2002), Данія (1 липня-31 грудня 2002), Греція (1 січня-30 червня 2003), Італія (1 липня-31 грудня 2003), Ірландія (з 1 січня по ЗО червня 2004).

National Research&Development and Innovation Information Service (Національна інформаційна служба з досліджень, розвитку та інновацій)

Містить новини в галузі науки та інновацій з країни, що очолює ЄС, держав-членів, кандидатів та асоційова­них країн.

National and EU projects — ERGO (Національні проекти та проекти Євросоюзу)

E'RGO — це каталог науково-дослідницьких робіт, що ви­конуються або виконувались у ЄС. Каталог містить коротку інформацію щодо 91093 проектів з 21 інформаційного джере­ла. Для його використання потрібно ввести ключові слова у спеціальне вікно та натиснути клавішу ENTER.

ERGO створено з ініціативи робочої групи Європейської Комісії національними інформаційними центрами з науко­во-дослідних робіт з метою поширення інформації щодо про­ектів, які розроблялися у ЄС та у країнах-кандидатах. База даних містить каталог назв проектів (англійською мовою), анотацію, ключові слова та всі вихідні дані, необхідні для встановлення контактів з виконавцями робіт.

The Common European Research Information Format — CERIF (Загальний європейський дослідницький інформаційний стандарт)

CERIF 2000 — це набір документів для кожного, хто ство­рює або працює з базами даних досліджень та розробок. Ме­тою CERIF 2000 є:

1. Створення належного стандарту, який може безпосе­редньо використовувати національне відомство чи науково-дослідна установа. При цьому може бути обраний будь-який стандарт, який конвертується комп'ютерною програмою у CERIF. Загальний стандарт включає перелік важливих базо­вих даних та вибіркові елементи, що можуть використовува­тися для опису попередніх даних, відповідно до їхньої значи­мості для проекту. Це дозволяє включати нестандартні еле­менти, корисні в межах системи, навіть якщо вони не вико­ристовуються іншими відомствами чи установами.

2. Широке розповсюдження та доступність дослідницької інформації та її використання. Поширення інформації сприяє обміну знанням та підвищенню кваліфікації, збли­жує наукові колективи.

Сфера застосування CERIF 2000:

>   для допомоги розробникам нових інформаційних сис­ тем  шляхом  поширення  відповідних складових  повної інформаційної бази;

>   для підтримки розвитку та доповнення наявних інфор­ маційних систем (CRIS — Current Research Information Systems) іншими видами дослідницької інформації;

>   для керівництва структуруванням та індексацією інформації в наявних інформаційних системах з метою забез­ печення можливості обміну схожою інформацією поміж різними системами.

Regional Research and Innovation Service (Інформація про дослідження та інновації у регіонах Європейського співтовариства)

Сервіс почав роботу в лютому 1998 р. з висвітлення досліджень та інновацій, що здійснюються в окремих регіонах. Його мета полягає в створенні динамічного інфор­маційного простору для дослідницьких, інноваційних робіт, сервісів та інфраструктури в регіонах та країнах ЄС.

Інформацію на сайті структуровако за трьома основними розділами:

Регіональний — забезпечує доступ до даних з досліджень та інновацій у регіонах з можливістю поширення місцевих та регіональних досліджень та інновацій у ширшому євро­пейському контексті.

Ресурсний — відкритий для регіонів з спеціальною інфор­мацією щодо досліджень та інновацій у ЄС з наданням додат­кових джерел інформації та доступу до мереж зв'язку з вико­навцями робіт місцевого та регіонального рівнів.

Інформація для учасників — забезпечує детальне керівництво щодо участі у роботі сервісу.

Infopoint on international cooperation activities INCO (Інформаційних пункт INCO)

Інформаційних пункт INCO спрямований на поширення загальної інформації щодо міжнародної кооперації в рамках Шостої рамкової програми. У розділі міститься «Робоча про­грама», «Умови конкурсів», «Участь, відповідно до країни», «Корисні зв'язки» (кооперація з третіми країнами, центри передового досвіду, інформація про навчання дослідників, координація), «Допоміжний матеріал» (слайди з міжнарод­ної кооперації).