- •1. Основні поняття. Міжнародна інформаційна діяльність
- •1. 1. Міжнародна інформація: основні поняття
- •1.2. Функції міжнародної інформації
- •1. 3. Джерела інформації
- •1. 5. Державна політика України в сфері національного інформаційного простору
- •1. 6. Національні інтереси в інформаційній сфері
- •1. 7. Політика формування національного інформаційного простору
- •1. 8. Міжнародні відносини в галузі інформації
- •9. Міжнародна інформаційна діяльність
- •1.10. Інформаційна безпека в сучасному світі
- •1.11. Стратегія інформаційної безпеки
- •1.12. Власники інформації, що захищається
- •1.13. Класифікація інформації за ступенями її таємності
- •1.14. Безпека інформації в комерційних мережах
- •Міжнародний аспект захисту інформації
- •1.16. Доступ до інформації в розвинутих країнах Європи, сша і Канаді
- •1.17. Світовий інформаційний ринок
- •2. Інформаційне законодавство україни: конституційний та цивільно-правові аспекти
- •2. 1. Конституційне право на інформацію в Україні
- •2. 2. Інформація та інформаційні відносини у Цивільному кодексі України
- •2. 3. Законодавче регулювання інформаційної сфери в Україні
- •2. 4. Комерційна та службова інформація
- •2. 5. Суб'єкти інформаційних відносин
- •2. 6. Захист права на інформацію
- •2. 7. Державне управління в галузі інформаційних ресурсів
- •3. Сучасні інформаційні і комунікаційні технології
- •3. 1. Основні поняття
- •3. 2. Загальна характеристика Інтернету
- •3. 3. Концепція комутації пакетів як технологія передачі інформації в мережі
- •3. 4. Історія виникнення Інтернету
- •3. 5. Клієнт-сервер архітектура
- •3. 6. Протоколи Інтернету: tcp/ip — основний протокол Інтернету
- •3. 7. Стек протоколів Інтернету
- •3. 8. Основні сервіси Інтернету
- •3. 9. Адресація в Інтернеті
- •3.10. Надання комунікаційних і інформаційних послуг в Інтернеті
- •3.11. Підключення до Інтернету
- •3.12. Постійне ip з'єднання через виділену лінію
- •3.13. Сеансові з'єднання по лінії, що комутується (dial-up ip)
- •3.14. Телекомунікації України
- •3.15. Мобільний Інтернет
- •3.17. Гіпертекстова система
- •3.18. Загальні відомості про www
- •3.19. Основні поняття, що складають сутність www (Веб)
- •3.20. Поняття Веб юзабіліті (web — usability): Що таке юзабіліті інженірінг (usability engineering)?
- •3.21. Роль юзабіліті-інженера в процесі проектування Веб-сайта
- •3.22. Пошук інформації в Інтернеті
- •3.23. Запит для інформаційно-пошукових систем
- •3.24. Можливості інформаційно-пошукових систем
- •1. Пошук за словом, усіканнями і словоформами
- •2. Пошук по фрагментах тексту (строгим словосполученням)
- •3. Використання логічних операторів
- •4. Використання операторів контекстної близькості
- •5. Пошук по полях
- •6. Пошук схожих документів
- •3.25. Основні пошукові системи і їх функціональні можливості
- •3.26. Інформаційно-пошукова система мета
- •3.27. Пошук у повнотекстовій базі даних
- •3.28. Інформаційно-пошукова система InfoRes
- •3.29. Інформаційно-пошукова система aSearch
- •4. Новітні технології обміну інформацією в штернеті
- •4. 1. Електронна пошта
- •4. 2. Протоколи роботи з електронною поштою
- •4. 3. Функціонування електронної пошти
- •4. 5. Приклади роботи в чаТі : чат
- •4. 6. Веб (www) конференції
- •4.7. Гостьова книга
- •4. 8. Форум
- •4. 9. Портал
- •4.10. Відеоконференція
- •4.11. Ціль використання відеоконференцій
- •6. Електронні бібліотеки
- •7. Електронна комерція
- •7. 3. Моделі електронної комерції
- •7. 6. Електронно-цифрова форма договору
- •7.10. Правові основи електронної комерції в Україні
- •7.11. Зразок електронного контракту
- •7.12. Регулювання обміну даними в міжнародній торгівлі
- •8. Віртуальні структури
- •8. 2. Віртуальне підприємство
- •9. Авторське право і мережеві технології
- •9. 1. Авторське право в Інтернеті
- •9. 9. Управління адресним простором в Інтернеті
- •10. Інформаційне суспільство
- •10.11. Передумови переходу України до інформаційного суспільства
- •10.13. Оцінка результатів руху до інформаційного суспільства
- •11. Інформаційна конфігурація сучасного світу
- •11. 7. Інформаційно-пошукові сервери з законодавства
- •11. 7.1. Інформаційний сервер liga Online
4. 3. Функціонування електронної пошти
Щоб обмінюватися кореспонденцією за допомогою електронної пошти, необхідно мати спеціальну програму, так звану mailer (мейлер). Вона надає можливості для редагування тексту, введення адреси одержувача, посилки повідомлення і т. п.
Якщо немає повноцінного доступу до Інтернету, електронна пошта є дуже корисною для спілкування. Існує достатньо велика кількість програм, що підтримують роботу електронної пошти. Основними програмами є: Microsoft Outlook Express, Microsoft Internet Mail, Netscape Messenger з пакету NetscapeCommunicator, Eudora, Pegassus Mail, TheBAT! і т. і. Між цими програмами існує деяка відмінність, різниця є і в інтерфейсі поштових пакетів. Проте, всі вони мають загальні функції. До них належать: підготовка тексту, читання і збереження кореспонденції, знищення кореспонденції, введення адреси, коментарі і пересилка інформації, функції імпорту для інших файлів. Для підготовки тексту листа, взагалі кажучи, можна користуватися будь-яким текстовим редактором. Якщо лист невеликий, то достатньо і редактора електронної пошти, коли ж лист великий, краще зробити його в іншому редакторі і імпортувати цей файл в поштову програму, що використовується.
Що ж таке сучасний пакет E-mail? Будь-яка програма E-mail володіє добре організованим інтерфейсом користувача, який не вимагає багато часу і сил для його освоєння. Сучасний пакет E-mail підтримує такі функції, як електронні підписи, адресні книги, додатки, поштові скриньки для вхідних листів і тих, що виходять, фільтрацію/маршрутизацію, універсальну поштову скриньку.
Для того, щоб вільно орієнтуватися в будь-якому програмному забезпеченні, призначеному для читання електронної пошти, необхідно з'ясувати, як все це працює. На мал. 4.1 зображені основні програмні засоби, що беруть участь в доставці повідомлень від адресата до адресата. Розпишемо функції кожного окремо.
Мал. 4.1. Електронна пошта — учасники
П-К (Програма-Клієнт):
- надає інтерфейс для роботи з поштовою системою;
- компонує повідомлення, редагує і працює з адресами (формує адресну книгу).
Завдання П-К отримати від користувача необхідну інформацію для відправки повідомлення (текст повідомлення, тему, адресу одержувача, адресу одержувача копії), сформувати повідомлення і передати його (Програмі-Постачальнику) П-Д.
П-Д (Програма-Постачальник):
- відповідає за безпосереднє спілкування з П-К;
- грає роль «поштового відділення».
П-Д здійснює «вхід і вихід» в поштову систему. Завдання П-Д полягає в тому, щоб уміти прийняти повідомлення від П-К та/чи уміти відправити призначені для користувача повідомлення.
П-П (Програма-Пересильщик) відповідає за:
- маршрутизацію пошти в мережі;
- передачу повідомлень для вже безпосередньої доставки користувачу відповідної П-Д.
П-П витягує необхідну інформацію із заголовка повідомлення для того, щоб визначити одержувача (одержувачів) і потім направити повідомлення в потрібному напрямі або передати його для доставки певній П-Д. Звичайно, функції двох останніх учасників виконують різні програми, але так відбувається не завжди. Часто, функції П-П і П-Д є скомбіновані або перетинаються.
«Конверт» повідомлення (Message Envelope) містить деяку службову інформацію1, додану П-П і П-Д під час транспортування повідомлення. Навряд чи більшості користувачів ця інформація буде корисна або цікава. Адміністратори мережі використовують цю інформацію при усуненні проблем, що виникають під час доставки повідомлень. Дана інформація, звичайно, ховається від користувача, але в сучасних програ-мах-клієнтах електронної пошти (ГІ-К) передбачена можливість відображення цієї інформації.
Заголовок повідомлення (Message Header) міститься в полях 'From:' і 'То:' ('Від кого' і 'Кому') і створюється при підготовці повідомлення для відправки, спільно з такими полями як 'Subject:' і 'Date:' ('Тема' і 'Дата'). Ці поля є основними. Агенти доставки і транспортування пошти частково заповнюють поля «конверта» на основі аналізу цих полів.
Тіло повідомлення (Message Body) представляє власне текст листа (суть), призначеного для відправки користувачем. Поштові програми не звертають уваги на те, що усередині повідомлення.
Деякі поради щодо використання електронної пошти
- ніколи не потрібно довіряти електронній пошті ті листи, які не хочете залишати сторонньому погляду, окрім тих, кому вони були адресовані, оскільки копії файлів часто залишаються на багато років;
- не потрібно посилати неетичних повідомлень навіть тоді, коли звертаєтеся до своїх друзів; адміністратори несуть відповідальність за роботу мережі, тому вони можуть отри мати скарги від користувачів;
- потрібно бути обережними з фразами, які можна тлумачити різним чином;
- використовуйте великі і малі букви. Великі букви можна використовувати для додання емоційності деяким словам листа;
- не використовуйте зайвих символів, наприклад, розмітку жирного шрифту. Різні термінали реагують на нього по-різному;
- не використовуйте довгих рядків, повідомлення відображатиметься на будь-якому терміналі, якщо воно має не більше 60 символів в рядку;
- перед відправкою повідомлення ще раз уважно його потрібно проглянути. В більшості випадків користувач сам несе відповідальність за зміст свого листа.
Дійде до адресата чи ні відправлений лист, майже завжди залежить від того, чи правильно була вказана адреса. Хоча існують і інші причини повернення кореспонденції. Електронна пошта може повертатися в таких випадках:
- система не знайшла комп'ютер адресата відправленого повідомлення;
- за вказаною адресою немає відповідного адресата;
- пошта може знайти комп'ютер, проте, все одно не може доставити повідомлення. Це відбувається з таких, наприклад, причин:
- можливо, в мережі є несправності;
- віддалена система може бути недоступна через серйозні апаратні проблеми;
- конфігурація віддаленої системи може бути зруйнована, нерідко бувають випадки, коли система забуває сповістити про це.
4. 4. E-mail адресація
Щоб послати повідомлення електронною поштою, недостатньо ввести тільки ім'я комп'ютера, на який відправляється повідомлення, необхідно також вказати кому адресується це повідомлення. Пригадаємо, що при відправці листа звичайною поштою, визначаються два параметри: ім'я користувача і його адреса. Таким же чином «діє» і електронна пошта. Якщо була вказана тільки адреса, то тим самим був виділений тільки хост-комп'ютер (комп'ютер, який повинен приймати поштове повідомлення). Необхідно також вказати ім'я одержувача пошти. Тоді лист може дійти до адресату і зберегтися в поштовому ящику.
Формат адреси електронної пошти має такий загальний вигляд: ім'я_користувача@адреса_хост-комп'ютера
Маршрутизатори2 обробляють тільки ту частину командного рядка, яка розташована праворуч від знака @, інформацію зліва від нього, а саме ім'я користувача, читає хост-комп'ютер.
Передача інформації в мережі відбувається в пакетному режимі — кожний комп'ютер формує пакет повідомлень для вузлового комп'ютера і передає всі повідомлення протягом одного сеансу зв'язку. При цьому, якщо на вузловому комп'ютері мережі є повідомлення, які були призначені для передачі на термінальний (кінцевий) вузол, то їх передача виконується під час цього ж сеансу зв'язку. Якщо під час сеансу відбувся обрив зв'язку, то порція повідомлень, що не дійшли, передається під час наступних сеансів.
Необхідно відзначити, що адреси електронної пошти набагато складніші, ніж Інтернет-адреси. Вони мають велику складність за рахунок того, що світ електронної пошти більше, ніж світ Інтернету, електронна пошта повинна адресуватися особі, а не тільки комп'ютеру, персональні назви (імена) іноді додаються як коментарі в адресах електронної пошти.
Отже, поштова адреса в мережі Інтернет складається з адреси комп'ютера і призначеного для користувача імені, яке відокремлене «@». Частина, яка стоїть праворуч від @ називається доменом і описує розташування адресата. Якщо розглядати домен справа наліво і розбити його крапками на окремі слова, то отримаємо піддомени, які поступово уточнюють, де шукати вказану поштову скриньку. '•
Домен, — це повна адреса, за якою буде відправлено або отримано повідомлення (рядок 'Куди:' на конверті), а піддомени — ця назва країни, міста, вулиці, номер будинку.
Домен не описує шлях, по якому необхідно передавати повідомлення, а тільки пояснює, де знаходиться адресат. Поштові служби самі вибирають маршрут доставки повідомлення. Найправіший піддомен (у разі України — иа) називається доменом верхнього рівня і частіше всього означає код країни, в якій знаходиться адресат.
Зауважимо, що створити ЧАТ легко, а підтримувати його в працюючому стані набагато важче. А робити це необхідно, оскільки не відвідуваний протягом місяця ЧАТ автоматично знищується з підтримуючої його системи.
2 Маршрутизатор — спеціальна програма, яка відповідає за правильне проходження пакетів в мережі.