Резерви підвищення продуктивності праці

1. Технічний прогрес, що передбачає механізацію та автоматиза­цію виробничих процесів і впровадження передової технології на но­вітньому устаткуванні; модернізацію діючого устаткування та об­ладнання; поліпшення якості сировини, застосування по можливості нових видів сировини та палива.

2. Поліпшення організації виробництва, праці й управління: роз­ширення зон обслуговування; систематичний перегляд і підвищення норм виробітку; удосконалення управління виробництвом; скоро­чення втрат робочого часу; зниження відсотка браку та відхилень від нормативних умов праці.

5. Зміна структури виробництва: частки продукції різної трудо­місткості; методів виробництва; застосування більшої питомої ваги напівфабрикатів у загальному обсязі виробництва.

34. Організація заробітної плати на підприємстві, її елементи. Тарифна сітка, тарифно-кваліфікаційні довідники

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у гро­шовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповно­важений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконува­ної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додатко­вої.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормам праці (часу, виробітку, обслугову­вання) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умо­ви праці. До неї входять передбачені чинним законодавством допла­ти, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Організація оплати праці базується на державному та договірному регулюванні її абсолютного рівня та механізмі визначення індивідуальної заробітної плати всіх окремих категорій працівників (робітників, спеціалістів, службовців і керівників) на підприємстві.

Основним організаційно-правовим інструментом, що регулює рівень заробітної плати працівників є тарифно-посадова система.

Основними елементами тарифно-посадової системи є:

• Довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП) – це нормативні документи, в яких регламентуються вимоги до знань, вмінь та рівня освіти працівників різної кваліфікації. Відповідно до цих довідників робітникам присвоюють розряди, від якого залежить рівень заробітної плати. ДКХПП є розроблені для кожної галузі окремо, де враховано вимоги до кваліфікації працівників залежно від специфіки виробництва. Є розроблений Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65 "Торгівля та громадське харчування". Розроблений і Випуск 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників

• Тарифна ставка – це оплата праці за відпрацьовану годину або виконану одиницю робіт. Мінімальна тарифна ставка визначається відповідно до мінімальної заробітної плати, що встановлює держава. На сучасних підприємствах приватної форми власності рівень тарифної ставки обумовлюється в колективному договорі між власником та трудовим колективом або в індивідуальних трудових угодах;

• Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона представляє собою таблицю, де вказано перелік тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює 1. За першим розрядом тарифікуються прості роботи, що не потребують професійної підготовки. Чим вищий розряд, тим вищий тарифний коефіцієнт і, відповідно, більша заробітна плата працівника.