36. Державне і договірне регулювання оплати праці

Механізм державного регулювання оплати праці реалізується через встановлення:

• мінімальної заробітної плати;

• інших державних норм і гарантій щодо оплати праці ( за роботу в надурочний час, святкові та вихідні дні та за час виконання державних обов'язків тощо);

• умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці;

• міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;

• умов і розмірів оплати праці в бюджетних установах та організаціях;

• максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;

• рівня оподаткування підприємств і доходів працівників.

Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівнів економічного розвитку країни, продуктивності праці, середньої заробітної плати, а також вартісної величини мінімального споживчого бюджету (“кошика”).

Основним законодавчим актом, що регулює оплату праці є закон України “Про оплату праці ” (1995р.)

Відносини між підприємством і його працівниками регламентують в колективному договорі.

Одним із складових колективного договору є тарифна угода.

Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Предметом тарифної угоди є:

• мінімальна тарифна ставка;

• розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних категорій працівників;

• види і розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат та умови їхнього надання;

• умови оплати праці за роботу в надурочний час, за простої не з вини працівника, за виготовлення продукції що виявилася бракованою не з вини працівника тощо.

У разі найму працівника за контрактом власник може встановлювати за згодою працівника як передбачені в колективному договорі так і індивідуальні умови оплати праці.

37. Формування фонду оплати праці

Фонд оплати праці підприємства – це сума витрат на оплату праці незалежно від джерел функціонування виплат.

В склад фонду оплати праці входять наступні виплати:

• заробітна плата за виконану роботу і відпрацьований час;

• преміальні виплати;

• компенсаційні виплати;

• оплата за невідпрацьований час;

• окремі виплати соціального характеру.

Заробітна плата за виконану роботу і відпрацьований час включає в себе:

• зарплату, нараховану за тарифними ставками, окладами, відрядними розцінками;

• доплати за сумісництво професій, розширення зони обслуговування, виконання обов'язків працівника, що був відсутнім, за керівництво бригадою;

• заробітна плата осіб, що не входять в штат підприємства або прийнятих за сумісництвом;

• заробітна плата студентів, що проходять виробничу практику і зараховані на робочі місця;

• суми індексації заробітної платив зв'язку з інфляцією тощо.

До преміальних виплат відносяться:

• надбавки до тарифних ставок за професійну майстерність, за стаж, вислугу років;

• премії за основні результати господарської діяльності тощо.

До компенсаційних виплат включаються:

• доплати за роботу в важких й шкідливих умовах, в нічний час;

• доплати за роботу в вихідні, святкові дні, в надурочний час;

• оплата працівникам відгулів, які представляються їм у зв'язку з роботою в надто довгий час;

• грошова компенсація за невикористану відпустку

До оплати у невідпрацьований робочий час відносять:

• оплати основних і додаткових відпусток;

• оплата за час примусового прогулу;

• оплата навчальних відпусток;

• заробітна плата працівників за час навчання в системі підвищення кваліфікації кадрів;

• оплата простоїв не з вини працівника.

До виплат соціального характеру відносять:

• оплата путівок працівникам і членам їх сімей;

• часткова оплата вартості харчування працівників в їдальнях;

• оплата абонементів в групах здоров'я, занять в секціях, вартість проїзних білетів тощо.