Матеріали судової практики

Збірник роз'яснень Вищого господарського суду України / Уклад. Д. Притика.- К.: Ін-Юре, 2003.- 304 с

Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2002 / Відп. ред. П. Б. Євгра-фов-К.: Юрінком Інтер, 2001-2002-У 3-х кн.

Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду у господарсь­ких справах. Вип. 1.- К.: Ін-юре, 2003.- 176 с

Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду у господарсь­ких справах. Вип. 2-К.: Ін-Юре, 2003-212 с

Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі

Господарське законодавство України: правове регулювання господарської діяльності. Збірник нормативних актів / Упоряд. Камлик М. /.- К.: Атіка, 2004 (до всіх розділів).

Законодавство України про стандартизацію, метрологію і сертифікацію- К.: Юрінком Інтер, 2003.-448 с

Правовий захист вітчизняного товаровиробника в Україні: Збірник нормативних ак­тів.- К.: Юрінком Інтер, 2000-446 с

52

Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України (За ред. В. К. Ма-мутова).- К.: Юрінком Інтер, 2004.- 688 с. (до всіх розділів).

Бюджетне законодавство України: Збірник нормативних актів.- К.: Юрінком Інтер, 2002.-416 с

Додаткова література до розділу і

Баймуратов М. Актуальні проблеми національної імплементації Україною норм між­народних конвенцій // Юридична Україна.- 2003.- № 1.- С. 33-36.

Безух О. Правові підстави застосування звичаїв при здійсненні захисту від недобро­совісної конкуренції // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 3.- С. 24-27.

Белых В. С. Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыноч­ных отношений в России//Государство и право.- 1995.-№ П.-С. 53-61.

Беляневич В. Е. Про «запровадження» судового прецеденту // Вісник господарського судочинства-2002-№ З.-С. 173-177.

Беляневич В. Е. Новітня кодифікація і судова практика // Вісник господарського судо­чинства.- 2004.- № 2.- С 226-230.

Беляневич О. А. Державне регулювання договірних відносин у сфері господарювання // Людина і суспільство.- 1999.-№ 3.

Бобкова А. Хозяйственная деятельность в сфере рекреации // Предпринимательство, хозяйство и право- 2000- № 12- С. 10-13.

Брагин Н. И. Государство и рынок (Теоретико-методологические основы взаимодейс­твия рыночных механизмов и экономической эффективности государства в системе обще­ственного воспроизводства).- М., 2001.- 339 с.

Васильев А. С, Мучник А. Г. Законодательная защита социальных интересов как спо­соб управления экономикой // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління.-Т. 2: 36. наук, праць- Одеса: АстроПринт, 1999- С 210-218.

Вінник О. Проблеми кодифікації законодавства, що регулює суспільні відносини в сфері ринкової економіки // Вісник Київського університету. Юридичні науки. Вип. 36.-1998.-С 10-15.

Вінник О. Приватні та публічні інтереси, їх роль і відображення в господарському праві // Підприємництво, господарство і право.- 2001,- № 4.- С. 6; № 5.- С. 11-13.

Вінник О. Системний підхід до розв'язання проблеми гармонізації публічних і приватних інтересів у господарській діяльності//Юридична Україна.-2003.-№ 1- С.37-45.

Вступ до права Європейського Союзу / Р. А. Петров, 3. Й. Опейда, Д. Е. Федорчук та ін.- Донецьк, 2001.- 244 с

Гайворонський В. М. Предмет і суб'єкти господарського права: Конспект лекцій.- X.: Українська юридична академія, 1994.

Гайворонский В., Жуишан В. Предпринимательство, хозяйственная и трудовая дея­тельность: законодательное регулирование // Предпринимательство, хозяйство и право.-1998.-№9.

Гальчинський А. Євроінтеграційним курсом // Урядовий кур'єр- 2002- 05.06.- С. 4.

Герчикова И. Н. Регулирование предпринимательской деятельности: государственное Е внутрифирменное: Учебное пособие.- М.: Изд-во «Консалтбанкир», 2002.- 704 с.

Глівенко С. В., Соколов М. О., Теліженко О. М. Економічне прогнозування: Нав­чальний посібник. 2-е вид., переробл. та допов-Суми: Вид-во «Університетська книга», 2001.

Грицаенко Л. Підприємництво в Україні: проблеми державного регулювання // Пред-■риимательство, хозяйство и право- 1999.-№ 7.-С. 53-55.

Дойников И. В. Правовое регулиование государственного предпринимательства: Уче­бно-методическое пособие.- М., 2001.- 112 с.

Доленко Л. X. Стратегическое планирование деятельности предприятия // Рыноч-ш экономика: современная теория и практика управления: Научн. сб. / Под общ. ред. Э А. Кузнецова - Одесса, 1999.- С. 5-22.

53

Загайнова С. К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения.- М.: Изд-во НОРМА, 2002.-176 с.

Загнітко О. П. Захист прав та інтересів господарюючих суб'єктів у системі права України // Вісник господарського судочинства.- 2001.- № 4.- С 159-166.

Зинченко С. А. Предмет и метод хозяйственного права.- Ростов-на-Дону: Изд-во Рос­товского университета, 1984.

Знаменский Г. Л. Совершенствование хозяйственного законодательства: Цель и сред­ства.- К.: Наукова думка, 1980.- 188 с.

Знаменский Г. Л. Хозяйственный механизм и право.- К.: Наукова думка, 1988.- 160 с.

Знаменский Г. Л. Общественный хозяйственный порядок и законодательство // Проб­лемы становления хозяйственного законодательства Украины. Сб. научных статей и мате­риалов конференции- Донецк: ИЭПИ АН Украины, 1993,-С. 17-34.

Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство Украины. Формирование и перс­пективы развития.- К.: Наукова думка, 1996,- 63 с.

Знаменський Г. Л. Проблеми програмування розвитку господарського законодавства // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції.-Травень 1996 р.-Київ, 1996.-С 217-219.

Знаменський Г. Л. Співвідношення загального та спеціального законодавства України // Вісник Академії правових наук України.- 2003-№ 1 (32).

Исаев И, А. Становление хозяйственно-правовой мысли в СССР (20-е годы).- М.: Юридическая литература, 1986.

Копейчиков В. В. Громадянське суспільство та проблеми розвитку підприємництва // Реферативний огляд чинного законодавства України / За ред. В, В. Цвєткова, Є. Б, Кубко,-К.: Салком, 2000.- С 25-36.

Кузьмін P. /., Кузьмін Р. Р. Співвідношення понять «підприємництво» та «господарська діяльність» // Право України.- 1999.-№ 5,- С 88-91.

Курбатов А, Я. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулирова­нии предпринимательской деятельности,- М., 2001.- 212 с.

Лаптев В. В. Экономика и право (Теория и практика правового регулирования хозяй­ственных отношений).- М.: Экономика, 1981.- 216 с.

Лаптев В, В. Хозяйственное право - право предпринимательской деятельности // Го-сударство и право,- 1994,- № 4 - С. 61-69.

Лаптев В, В, О предпринимательском законодательстве // Государство и право.-1995.-№ 5.-С. 48-56,

Лаптев В. В. Проблемы совершенствования предпринимательского законодательства // Правовое регулирование предпринимательской деятельности / РАН: Институт государ­ства и права: Под ред. В, В. Лаптева,- М., 1995.- С. 4-27.

Лаптев В. В. Предпринимательское право: понятие и субъекты,- М.: Юристь, 1997.-140 с.

Луданова Л, А, Конституционные принципы регулирования общественных отноше­ний в условиях свободного предпринимательства // Конституционные основы гражданс­кого законодательства: Материалы межвузовской научной конференции студентов и аспи­рантов, посвщенной десятилетию. Конституции Российской Федерации (9 декабря 2003 г.) -М.:МГСУ, 2004,-С. 90-99,

МагазинерЯ. М. Советское хозяйственное право.- М., 1928.

Мамутов В. К. Совершенствование правового регулирования хозяйственной деятель­ности.- К.: Наукова думка, 1982.

Мамутов В, К. Правовое регулирование хозяйственной деятельности в смешанной экономике // Экономика - право - государственное регулирование. Сб. научных трудов.-Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1993-С. 3-17.

Мамутов В. К Конституция и развитие хозяйственного законодательства // Предпри­нимательство, хозяйство и право- 1997,-№ 1,-С. 3-6.

Мамутов В. К. І знову про загальноцивілістичний підхід // Право України,- 2000.-№4.

54

Мамутов В. К. Экономика и право: Сб. научных трудов.- К.: Юринком Интер, 2003.-544 с.

Мамутов В. К., Знаменський Г. Л. Від Руської правди і магдебурзького права // Віче,-1992.-№.-С 14-16.

Мамутов В. К., Хахулин В. В. Проект нового Гражданского кодекса нуждается в по­статейном рассмотрении // Юридичний вісник України.- 2000.- № 44.

Мамутов В. К., Хахулин В. В Дефекты нормативно-правового закрепления статуса субъектов хозяйствования в проекте Гражданского кодекса // Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования (Сб. научных трудов).- Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2000-С. 137-149.

Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн,- К.: Ділова Украї­на, 1996.-352 с.

Марущак В. П. Планування і ринок: міфи і реальність // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: 36. наукових праць. Т. 2 / Відпов. ред. Є. А. Кузнецов,- Оде­са: Астро Принт, 1999.- С. 126-134.

Матвеев Г, Потрібні кодекси - Цивільний і Підприємницький // Віче,- 1995.- № 4.-С. 27-29.

Михасюк І.. Мельник А„ Крупка М„ Залога 3. Державне регулювання економіки: Підручник / За ред. /. P. Михасюка. 2-ге вид. виправл. і допов,- К.: Атіка, Ельга-Н, 2000.

Мусияка В. Л. Правовые основы предпринимательской деятельности,- X., 1995.

Назарова Ю. Гарантии свободы предпринимательской деятельности в сфере регистрации // Підприємництво, господарство і право,- 2001,- JSs 1.- С. 22-26,

Не по замышлению бояна / Беседа с зав. кафедрой юридического факультета Киевского университета имени Тараса Шевченко докт. юрид. наук, профессором Пронской Г. В. об особенностях создания проекта Хозяйственного (Коммерческого) кодекса Украины // Закон и бизнес- 1996.- N» 4,- С. 7.

Оганисян М. С. Соотношение стихийного и сознательного в экономической деятель­ности // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління,- Т. 2.: 36. наукових праць,-Одеса, 1999-С 153-167.

Петров И. В, Коммерческое право: Учебник,- СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2001.— 656 с.

Підприємницьке право: Підручник / За заг, ред. доц. Шишки Р. Б,- X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, «Еспада», 2000.

Попов А. Торговое право. Учебное пособие,-X,: Каравелла, 2000.

Правове регулювання господарських відносин за участю промислових підприємств: Підручник для юридичних вузів і фак, / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, М. І. Тітов та ш.: За ред. В. М. Гайворонського, В, П, Жушмана- X.: Право, 2000,- 288 с

Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под ред. Н. А. Саниах-мяюеой- X.: Одиссей, 2000,- 560 с.

Предпринимательское право. Курс лекций / Под ред. Я. И. Клейн,- М.: Юридическая литература, 1993,

Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник. В 2-х томах / Отв. ред. О М. Ояейник.- М.: Юристь, 2000.

Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали на-ухово-практичної кнференції (жовтень 1998 р.),- К., 1998,- 446 с

Проблемы обеспечения общественного хозяйственного порядка: Сб. выступлений в периодической печати ученых и практиков о необходимости принятия Хозяйственного (Коммерческого) кодекса Украины / Координационное бюро АПрН Украины,- Донецк, 1998,- 167 с,

Пронська Г. Про професіоналізм і моральність у науковій дискусії // Закон і бізнес-1997,- №37,- С 6; №38.- С. 6.

Пушкін А., Селіванов В. Відносини підприємництва і правовий статус їх суб'єктів // Првво України.- 1994.- № 5-6.- С 9.

55

Пугинский Б. И., Сафиулин Д. Н. Правовая экономика: проблемы становления.- М.: Юридическая литература, 1991,- 240 с.

Пушкін О. А. Методологічні підходи дослідження проблеми правового регулювання підприємницьких відносин // Методологічні проблеми приватного права. 36. наукових праць.-К.: Манускрипт, 1996-С. 28-35.

Пушкін О. Правове поле і економіка громадянського суспільства // Громадянське суспільство і підприємництво в Україні. 36. наукових праць.: К.: Манускрипт, 1996.— С 47-55.

Саніахмєтова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навчальний посіб­ник.- К.: Юрінком Інтер, 1999.- 336 с

Саниахметова Н. Государственное регулирование экономики и предпринимательства // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 7.- С. 3-6.

Саниахметова Н. Признаки предпринимательства // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 8.- С 6-8.

Саниахметова Н. А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины. Учебное пособие.- X., Одиссей, 2004.- 800 с. (до всіх розділів).

Селіванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку // Право України.- 1995.- № 8.- С 3-14; № 7.- С. 16-22.

Селиванова И. Еще раз к вопросу о понятии предпринимательства // Предпринима­тельство, хозяйство и право.- 1999.-№ 2- С. 40-42.

Советское хозяйственное право: Учебник / Под ред. Побирченко И. Г.- К.: Вища школа, 1985.-335 с.

Современные проблемы хозяйственного (предпринимательского) права. Материалы меж­вузовской научной конференции // Государство и право.- 1996.- № 4.- С. 59-77.

Стабильное законодательство - залог успешного бизнеса // Юридическая практика.-2000.-21.09.-С. 1-2.

Судебная практика как источник права / Коллектив авторов.- М.: Юристь, 2000- 160 с.

СумиггулинВ. К. Право и неправо // Государство и право-2002.-№ 3.- С. 5-8.

Торговый свод СССР.- М.: Издание Комиссии по внутренней торговле при СТО, 1923.- 129 с.

Халфина Р. О. Право и рынок // Теория права: новые идеи.- М.: Изд-во Института государства и права АН СССР, 1991.- 184 с.

Хозяйственное право: Учебник / Под общ. ред. Лаптева В. В.- М.: Юридическая ли­тература, 1983-528 с.

Хозяйственное право. Учебник. В 2-х томах.- М.: Изд-во БЕК, 1994.

Хозяйственное право: Учебник / Под общ. ред. акад. Мамутова В. К.- К.: Юринком Интер, 2002.- 970 с. (до всіх розділів).

Хозяйственный (Коммерческий) кодекс Украины. Проект.-К., 1995.

Цитович П. Учебник торгового права.- К.: Оглоблин, 1891.- 300 с.

Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4-х томах.- СПб., 1908.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 480 с. (до всіх розділів).

Ющик О. Про визначення предмета Господарського (Комерційного) кодексу України // Віче.-2000-№ 5.-С. 20-34.

Ющик О. І. Господарський кодекс у правовій системі України // Вісник господарського судочинства-2001-№ 1.-С. 135-140.

Ющик О. І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність).- К.: Оріяни, 2002.-112 с і

Розділ 2 СУБ'ЄКТИ ГОСПОДНРСЬКИХ ПРВВОВІДНОСИН

Тема б. | Загальна характеристика суб'єктів господарських правовідносин

1. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарських правовідносин (господарського права).

2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання.

1. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарських правовідносин (господарського права)

Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією, а також громадя­ни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовід­носин (господарського права). Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:

- безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробниц­тво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних органі­заційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших госпо­дарських організацій основної ланки економіки, або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна під-

57

приємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим гру­пам, а також господарським міністерствам та відомствам;

• створення (набуття статусу суб'єкта господарських відно­ син) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від виду (суб'єкт господарювання чи орган/організація господарсько­ го керівництва), організаційно-правової форми (унітарне підпри­ ємство, господарське товариство, виробничий кооператив), основ­ ного або виключного виду діяльності (комерційний банк, страхова компанія, фондова біржа, промислово-фінансова група та ін.); на­ буття статусу суб'єкта господарських відносин (що зазвичай є заве­ ршальною стадією процесу створення господарської організації), як правило, пов'язується з їх державною реєстрацією; державна реєст­ рація може здійснюватися в загальному порядку (передбачений ст. 58 Господарського кодексу України та Законом України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­ них осіб-підприємців» та/або в спеціальному порядку (передбача­ ється Законом «Про банки і банківську діяльність» - статті 17-18, 22, Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» - пункти 13-14 ч. 2 ст. 7; «Про інститути спільного інвес­ тування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (статті); По­ становою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781 «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганіза­ цію та ліквідацію промислово-фінансових груп» (п. 2) та ін.;

• наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єк­ том або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами господарського права на різних правових титулах: праві власності (господарські товариства, виробничі кооперативи), праві повного господарського відання (державне та комунальне комерційні під­ приємства), праві оперативного управління (казенне підприємство, комунальне некомерційне підприємство), праві користування (мо­ же застосовуватися з будь-яким з названих правових титулів; є ха­ рактерною ознакою орендного підприємства); для філій, представ­ ництв та інших відокремлених підрозділів ч. 5 ст. 55, ст. 138 Гос­ подарського кодексу передбачається закріплення майна на праві оперативно-господарського використання, зміст якого визначає господарська організація, до структури якої належить такий під­ розділ;

• наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної державою за певним суб'єктом господарювання можливості бути

58

суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обо­в'язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну мож­ливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень); обсяг господарської правосуб'єктності учасників гос­подарських правовідносин фіксується в законі та в їх установчих документах і залежить від низки чинників (зокрема, від правового титулу майна, виду та характеру діяльності).

Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють гос­подарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення та­кої діяльності майно і володіють господарською правосуб 'єктністю.

Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні і тому їх класифікують, тобто поділяють на групи, за певними критерія­ми (ознаками).

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

• суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі коопе­ ративи, більшість господарських товариств, комерційні банки);

• суб'єкти господарського права, які здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські міністерства та відомства, органи міс­ цевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондо­ ві біржі, Національний депозитарій України).

Залежно від форм власності, на базі якої вони функціонують, розрізняють державні, комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм власності) суб'єкти гос­подарського права. До перших (державних) належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, господар­ські міністерства та відомства. До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. До третіх (колективних) — господарські товарист­ва, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями. До чет­вертих (приватних) - індивідуальні підприємці, приватні підпри­ємства. До п'ятих (змішаних) - орендні підприємства, спільні під­приємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм власності.

59

2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи гос­подарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'яз­ків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 2 ст. 55 ГК розрізняє такі категорії суб'єктів:

1. господарські організації - юридичні особи, створені відповід­ но до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3. філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господар­ ських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснен­ ня господарської діяльності.

Проте в цій статті не враховані суб'єкти господарювання, які важко віднести до зазначених категорій, зокрема: пайові інвести­ційні фонди, які створюються на договірних засадах і не мають ста­тусу юридичної особи (Закон України від 15.03.2001 р. «Про інсти­тути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; особисте селянське господарство, яке може реалізовувати надлишки сільськогосподарської продукції та надавати послуги зе­леного туризму на платних засадах, проте не визнається юридичною особою і суб'єктом підприємництва та відповідно не підлягає дер­жавній реєстрації, а лише обліку, що здійснюється сільськими, се­лищними, міськими радами народних депутатів за місцем розташу­вання земельної ділянки (правове становище визначається Законом України від 15.05.2003 р. «Про особисте селянське господарство»).

Стаття 56 Господарського кодексу України визначає загальні за­сади створення суб'єкта господарювання, в т. ч. правові підстави, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законр-давства.

Правовою підставою створення суб'єкта господарювання є рі­шення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством,

60

також рішення інших органів, організацій і громадян. При цьому можуть застосовуватися різні форми - заснування нового чи реор­ганізації (злиття, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання. Суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних орга­нів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України (частини 3-5 ст. 40 ГК; ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Створення суб'єкта господарювання має здійснюватися з обов'яз­ковим додержанням вимог господарського законодавства, вклю­чаючи антимонопольно-конкурентне (статті 25—41, 126, 251—257 ГК України, Закон від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкурен­ції» та ін.), щодо запобігання економічній концентрації.

Суб'єкт господарювання створюється і діє на підставі установ­чих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються ст. 57 Господарського кодексу України, а спеціальні - в законах, які визначають особливості правового статусу суб'єктів господа­рювання з виключними видами діяльності: «Про банки і банківську діяльність» (статті 17-18, 22)); «Про цінні папери і фондову бір­жу» (ст. 34); «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); «Про інститути спільного інвес­тування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (статті 9, 23-24), «Про страхування» (статті 2, 30, 31) та ін.

Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:

• видів установчих документів: рішення про утворення су­ б'єкта господарювання (приймається при створенні господарської організації унітарного типу), засновницький договір (укладається у разі заснування суб'єкта господарювання двома і більше особа­ ми), статут (приймається в передбачених законом випадках - при створенні підприємства; господарських товариств, що належать до об'єднань капіталів; виробничого кооперативу), положення (філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських ор­ ганізацій зі статусом юридичної особи);

• змісту установчих документів (в них мають бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, ме­ та і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок фор- >гування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реор­ ганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);

61

- спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, по­ложення. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого май­на, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також поря­док його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; ста­тут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльнос­ті, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, поря­док розподілу прибутків і збитків, про органи управління і конт­ролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством); положенням визначається госпо­дарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування, відокремлених підрозділів господарської орга­нізації зі статусом юридичної особи.

Загальні засади державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюються в ст. 58 Господарського кодексу України. Положення про державну реєстрацію також містяться: в Цивільному кодексі - в ч. 2 ст. 50 (щодо фізичних осіб - підприємців), в ст. 89 (щодо юри­дичних осіб), в Законі України від 15.03.2003 р. «Про державну ре­єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (набув чинності з 1.07.2004 p.). Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною ре­єстрацією вказаних осіб (місце проведення - у виконавчому комі­теті міської ради міста, обласного значення або у районній, район­ній у містах Києві і Севастополі державній адміністрації за місце­знаходженням юридичної особи або за місцем проживання індивідуального підприємця - ст. 5; документи, які подаються для державної реєстрації - статті 8, 24, 42; відомості, що заносяться до Єдиного державного реєстру - ст. 17; порядок їх отримання та обов'яз­кова публікація — статті 20-22; строк державної реєстрації — не біль­ше трьох робочих днів з дати надходження необхідних документів для реєстрації юридичної особи - статті 25 і двох робочих днів - для реєстрації індивідуального підприємця - ст. 43; підстави відмови в державній реєстрації- статті 27, 30) і містить принципово нові по­ложення (щодо державного реєстратора як посадової особи, відпо-

62

відальної за державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - статті 1, 5, 6; спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації - ст. 7 та ін.). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон «Про банки і бан­ківську діяльність» (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон «Про інститути спільного інвесту­вання (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» - щодо корпо­ративних інвестиційних фондів передбачає загальну (ст. 8) та спе­ціальну реєстрацію (ст. 11), а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23).

Обсяг правосуб'єктності (прав та обов'язків) і суб'єктів госпо­дарювання залежить від низки чинників, у т. ч. від правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право опера­тивного управління, право оперативно-господарського використан­ня), від основного виду діяльності та відповідно - можливості чи неможливості здійснювати інші види господарської діяльності (спеціальна правосуб'єктність і відповідно - можливість здійснюва­ти лише окремі види діяльності характерна, наприклад, для інститу­тів спільного інвестування, комерційних банків, страхових компа­ній, фондових бірж).

Права та обов'язки суб'єктів господарювання можна поділити на дві категорії — загальні права та обов 'язки, які притаманні всім суб'єктам господарювання, і спеціальні - які характерні лише для певних видів суб'єктів господарювання.

Обсяг загальних прав залежить від правового титулу майна суб'єкта господарювання. Право власності забезпечує суб'єктові господарювання максимальний обсяг прав, серед яких: право ви­бору видів господарської діяльності (з дотриманням вимог зако­ну); право вибору контрагентів та укладення з ними господарсь­ких договорів; право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном, що належить суб'єктові господарювання на праві власності; право на визначення внутрішньої структури господар­ської організації та створення філій, представництв, інших від­окремлених підрозділів та ін. Суб'єкти господарювання, за якими майно закріплено на праві господарського відання або оператив­ного управління, мають право використовувати таке майно та отриманий прибуток в межах, встановлених власником. Так само власник встановлює для таких суб'єктів межі договірної свободи, організаційно-управлінські повноваження. Проте будь-який суб'єкт господарювання повинен мати широкий спектр прав при здійс-

63

ненні оперативно-господарської діяльності (щодо забезпечення виробництва необхідними матеріальними та трудовими ресурса­ми, щодо відвантаження/реалізації продукції, робіт, послуг від­повідно до укладених договорів, щодо захисту своїх прав та за­конних інтересів у разі їх порушення іншими особами).

Спеціальні права необхідні суб'єктам господарювання з виключ­ними видами діяльності (банківські операції, страхування, спільне інвестування, біржові операції) і передбачаються у відповідних за­конах - «Про банки і банківську діяльність» (ст. 9 - право комер­ційних банків створювати та брати участь у банківському об'єд­нанні, ст. 47 - право здійснювати на підставі банківської ліцензії банківські операції та ін.), «Про страхування» (статті 3, 10-11 - пра­во страховиків здійснювати на договірних засадах страхування, співстрахування, перестрахування; ст. 12 - право створювати та брати участь в об'єднаннях страховиків; ст. 14 - право здійснювати страхування через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Загальні обов'язки суб'єктів господарювання досить численні, а саме:

• отримати дозволи ліцензії для здійснення тих видів госпо­дарської діяльності, щодо яких закон (частинами 3 та 4 ст. 4 Зако­ну України «Про підприємництво») передбачає необхідність отри­мання спеціальних дозволів (ліцензій) в порядку, визначеному За­коном України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Для отримання ліцензії суб'єкт підпри­ємницької діяльності подає органу, що визначається Кабінетом Міністрів України (це підпорядковані Кабінету Міністрів мініс­терства та відомства, до сфери діяльності яких входить той вид підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню) заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються: відомості про суб'єкта госпо­дарювання - заявника; найменування, місцезнаходження, банків­ські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прі­звище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових плате­жів - для фізичної особи; вид господарської діяльності, на прова­дження якого заявник має намір одержати ліцензію. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстра­цію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організа­цій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав ори-

64

гінал документа. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також до­даються документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі (що може мати місце у разі виявлення не­достовірних даних у поданих заявником документах, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов) у строк не пізніше ніж десять робочих днів від дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності;

• отримати в передбачених законом випадках патент. Для здійснення окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогос­ подарських товаровиробників - платників фіксованого сільсько­ господарського податку, гральний бізнес, валютні операції, на­ дання побутових послуг за готівку) законодавством України (Закон від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів підприємниць­ кої діяльності») передбачається необхідність отримання торгового патенту - дозволу на торгівлю, що видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності, в т. ч. індивідуальним підприємцям) державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів (за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг), а при застосуванні пересув­ ної торговельної мережі - за місцем реєстрації суб'єктів підпри­ ємницької діяльності. Порядок надання торгового патенту вста­ новлюється згаданим законом;

• дотримуватися вимог антимонопольного - конкурентного законодавства;

• вести бухгалтерський облік і звітність;

• сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

• забезпечувати безпеку виробництва (екологічну, пожежну, радіаційну, санітарно-епідеміологічну, щодо охорони праці тощо);

• не порушувати права та законні інтереси інших осіб;

• виконувати інші вимоги, передбачені законодавством. Спеціальні обов'язки притаманні для суб'єктів господарських

правовідносин із спеціальним (виключним) предметом діяльності. Так, комерційні банки, страхові компанії, інститути спільного ін-

65

вестування зобов'язані дотримуватися вимог відповідних законів щодо розміру та складу майна, видів діяльності (операцій), конт­ролю за використанням активів та ін.

Основні засади припинення діяльності суб'єктів господарюван­ня визначаються Господарським кодексом України (статті 59-61), а спеціальні - законами, що визначають особливості правового ста­тусу суб'єктів господарювання зі спеціальним (виключним) видом діяльності.

Основні засади, закріплені в Господарському кодексі України, передбачають:

• форми припинення (реорганізація шляхом злиття, приєднан­ ня, поділу, перетворення чи ліквідація);

• підстави припинення діяльності, відповідно до яких розріз­ няють: добровільне припинення - ліквідацію чи реорганізацію (за рішенням власника чи уповноваженого ним органу або вищого органу управління суб'єкта господарювання, яким зазвичай є зага­ льні збори учасників (акціонерів, членів кооперативу), у зв'язку із закінченням строку, на який створювався суб'єкт господарювання, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено) та при­ мусове припинення (за рішенням антимонопольних органів чи суду у передбачених законом випадках, в т. ч. у разі визнання суб'єкта господарювання в установленому порядку банкрутом, крім випад­ ків, передбачених законом; у разі скасування його державної ре­ єстрації у передбачених законом випадках);

• принцип публічності прийняття рішення про припинення діяльності суб 'єкта господарювання (оголошення про реорганіза­ цію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяль­ ності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєст­ руючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або в офіційному друкованому виданні органу держав­ ної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнахо­ дженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання — ч. 8 ст. 59 ГК);

• форми захисту інтересів кредиторів (щодо реорганізації — визначення правонаступників суб'єкта господарювання, який при­ пиняє свою діяльність в результаті реорганізації; щодо ліквідації — встановлення порядку ліквідації та задоволення вимог кредиторів (задоволення претензій кредиторів з майна суб'єкта господарюван­ ня, що ліквідується; повернення майна, що залишилося після задо­ волення претензій кредиторів, його власникові (учасникам суб'єкта господарювання, що ліквідується). Стаття 112 ЦК більш грунтовно

66

регулює питання задоволення вимог кредиторів, встановлюючи черговість (чотири черги). Спеціальні порядки черговості встанов­люються законами: «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 31); «Про інститути спільного інве­стування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (частини 2-4 СТ.21).

Питання припинення діяльності суб'єктів господарювання, крім статей 59-61 Господарського кодексу, регулюються Цивіль­ним кодексом (стосовно юридичних осіб - статті 104-112), а та­кож низкою законів: «Про банки і банківську діяльність» (стат­ті 26, 28, 87-98); «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 36); «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (статті 20-21); «Про страхування» (ст. 43); «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (статті 22-34) та ін.