1 Тема 8. | Правове становище

господарським товариств

1. Поняття та характерні риси господарських товариств.

2. Класифікація господарських товариств.

3. Форми господарських товариств:

Повне товариство.

Командитне товариство.

Акціонерне товариство.

Товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариство з додатковою відповідальністю.

1. Поняття та характерні риси господарських товариств

Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об 'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило).

Правове становище господарських товариств регулюється Гос­подарським кодексом України (статті 79-92), Цивільним кодексом України (статті 113-162), Законом України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства».

Характерні риси (статті 79-92 ГК України; статті 113-118 ЦК України; статті 1-23 Закону «Про господарські товариства»):

• господарські організації корпоративного типу (як правило,

98

наявність двох і більше засновників - фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);

• універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (бан­ ків, страхових компаній, інвестиційних фондів, неприбуткових гос­ подарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єд­ нань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств);

• наявність статусу юридичної особи;

• основний правовий титул майна товариства - право власності, джерелами формування якого є: вклади засновників та учасників товариства; вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;

• корпоративний характер управління - учасниками товарист­ ва (в персональних товариствах) або системою органів (об'єднання капіталів);

• подільність майна товариства на частки, розмір яких визна­ чається установчими документами товариства;

• можливість для засновників (залежно від їх інтересів щодо порядку управління товариством, можливості залучення коштів інших осіб до формування майна товариства, ступеня закритості товариства, виду діяльності та ін.) вибору форми товариства з 5, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з об­ меженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідаль­ ністю, повне товариство, командитне товариство;

• наявність в учасників ГТ корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації.

2. Класифікація господарських товариств

Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми - за сукупністю ознак. Класифікація госпо­дарських товариств має практичне значення: законодавство перед­бачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств, насамперед, щодо това­риств, які належать до об'єднань капіталів та персональних това­риств. Подібний поділ господарських товариств, широко відомий в комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному - дорево-

99

люційному, періоду непу, сучасному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі гос­подарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

• наявність одного установчого документа - засновницького договору;

• обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учас­ ників (командитне товариство);

• створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим традицій­ ною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної економіки) вимогою до учасників повного това­ риства та повних учасників (повних товаришів) командитного то­ вариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта під­ приємництва (в Законі «Про господарські товариства» та новому Цивільному кодексі така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 Господарського кодексу України);

• наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства;

• відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру ста­ тутного фонду товариства та порядку його формування (це має визначатися засновницьким договором);

• управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідаль­ ність за його зобов'язаннями;

• порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

• заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

• складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передба­ чених випадках).

До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальні­стю). Попри наявність значних відмінностей між цими товарист­вами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї великої групи господарських товариств:

100

• обмеження ризику учасників товариства за результати діяль­ ності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) та відсутність у них (AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (ТДВ), що викликає застосування спе­ ціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;

• законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фон­ ду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необ­ хідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);

• основний установчий документ - статут;

• участь учасників в управлінні справами та розподілі прибут­ ку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статут­ ному фонді товариства;

• управління товариством здійснюється за допомогою його органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників; контрольний орган чи органи), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законодавством;

• обов'язковість майнової та необов'язковість персональної участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників;

• можливість виходу учасника з товариства в будь-який мо­ мент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та статутом товариства процедури;

• можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 79 Госпо­ дарського кодексу України; щодо створення ВАТ у процесі прива­ тизації шляхом перетворення державних унітарних підприємств - ч. З ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», щодо державних акціонерних товариств -- Указ Президента Украї­ ни від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»);

• можливість здійснення контролю над товариством з боку од­ ного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповід­ ною часткою в статутному фонді товариства).

3. Форми господарських товариств

Становлення інституту господарських товариств і поява їх різ­них модифікацій відбувалася протягом багатьох століть.

Історична першість належить персональним (повному та коман-дитному) товариствам, прообрази яких були відомі древнім асси­рійцям, фінікіянам, грекам і в Стародавньому Римі (societas). На ру-

101

бежі XVI-XVII ст. з ініціативи підприємців майже одночасно в Гол­ландії та Англії виникли перші акціонерні товариства з однаковою назвою - Ост-Індські компанії, які започаткували нову форму під­приємництва, що згодом набула широкої популярності.

Товариства з обмеженою відповідальністю своєю появою за­вдячують німецьким юристам, які за дорученням парламенту в кінці XIX ст. розробили три законопроекти про нову форму това­риства, яке мало би привабливі для малого бізнесу риси акціоне­рного товариства (насамперед, відсутність у акціонерів субсидіа-рної відповідальності за зобов'язаннями товариства) і повного товариства (забезпечення закритості товариства). Один з цих за­конопроектів був прийнятий німецьким парламентом і досі є чинним. Закон Німеччини від 20 квітня 1892 р. «Про товариства з обмеженою відповідальністю», завдяки ґрунтовності та оптима-льності регулювання відносин, що виникають при створенні, функціонуванні та припиненні таких товариств, є взірцем для законодавців інших країн.

Товариство з додатковою відповідальністю фактично є моди­фікацією товариства з обмеженою відповідальністю і відрязняється від останнього лише наявністю у його учасників додаткової обме­женою відповідальності за зобов'язаннями товариства.

За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, поряд­ком формування та складом майнової бази; порядком управ­ління справами; особливістю правового статусу учасників това­риства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських това­риств:

повне товариство (ПТ);

командитне товариство (КТ);

акціонерне товариство (AT);

товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ). Повне товариство — це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підпри­ємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобо-в 'язаннями товариства усім своїм майном. Основні риси:

• різновид господарського товариства;

• спеціальне регулювання: ГК України (частини 6 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 119-132), Закон «Про господарські товариства» (статті 66-74);

• установчий документ - засновницький договір;

102

• відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;

• відсутність органів товариства, оскільки управління справа­ ми товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визна­ ченому засновницьким договором товариства;

• можливість використання таких схем управління: а) управ­ ління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління дору­ чається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення;

• повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

• субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

• обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у зв'язку з реорганізацією учасника - юридичної особи або спадку­ ванням у разі смерті учасника - фізичної особи, якщо решта учас­ ників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь пові­ домити (за 3 місяці — якщо товариство було створене на невизначе- ний строк, і лише за наявності поважних причин,— якщо товариство було створене на визначений строк; г) виключення учасника з пов­ ного товариства, що може мати місце, якщо учасник: систематично не виконує своїх обов'язків; перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) вибуття учасника з незалежних від нього при­ чин (смерті чи визнання померлим учасника - фізичної особи; реор­ ганізації та ліквідації учасника - юридичної особи; визнання учас­ ника недієздатним, обмежено дієздатним чи банкрутом; звернення стягнення на частку учасника в майні товариства);

• вимога до учасників товариства — наявність статусу зареєст­ рованого суб'єкта господарювання (ч. 8 ст. 80 ГК України);

• законодавчо встановлена заборона для учасників конкурува­ ти з повним товариством;

• додаткові підстави ліквідації ПТ як юридичної особи: якщо в товаристві залишається один учасник і протягом 6 місяців з цього моменту ПТ не переборюється в інше господарське товариство, що може функціонувати у складі однієї особи.

Командитне товариство - це таке господарське товари­ство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені то-

103

вариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додат­кову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства ли­ше своїми внесками (вкладники). Основні риси:

• різновид господарського товариства;

• спеціальне регулювання: ГК України (частини 7 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 133-139), Закон «Про господарські товариства» (статті 75-83);

• наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;

• установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника - установ­ чим документом відповідно до ЦК (ч. З ст. 134) є підписаний та­ кою особою меморандум;

• відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку йо­ го формування (ці питання регулюються засновницьким договором);

• обмеження сукупної частки вкладників 50% майна товариства;

• відсутність органів товариства, оскільки управління справа­ ми здійснюється повними учасниками;

• порядок управління справами товариства (зокрема, у тих ви­ падках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визна­ чається засновницьким договором;

• правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства, включаючи й вимогу ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання;

• можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибува­ ють усі вкладники.

Повні учасники (учасники, які несуть повну відповідальність) командитного товариства:

• зобов'язані брати майнову і персональну участь у коман- дитному товаристві;

• управляють справами товариства;

• несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майно­ ву відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ ном, на яке може бути звернене стягнення;

• мають права і обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учас­ ників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо

104

товариство створене на визначений строк - і за наявності поваж­них причин;

- якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійс­ нювати управління справами спільно або доручати це одному чи декільком повним учасникам,- які діють на підставі доручення, підписаного рештою учасників.

Вкладники командитного товариства:

• зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (спла­ чувати як основний, так і додаткові внески);

• на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внес­ ти не менше 25% свого внеску;

• мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

• вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

• не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі і відповідно до виданих доручень можуть діяти від імені товариства;

• зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасни­ ками управління справами товариства;

• не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями то­ вариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

• самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства і останнє не схвалило цю угоду;

• набувають статусу повних учасників (і відповідно - несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном); якщо їх імена включені до найменування КТ (ч. 2 ст. 133 ЦК).

Акціонерне товариство (AT) - це таке господарське товари­ство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість час­ток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе від­повідальність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; акціо­нери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Характерні риси:

• різновид господарського товариства;

• спеціальне регулювання: ГК України (ч. 2 ст. 80, ст. 81), ЦК України (ст. 152-162), Закон від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства» (ст. 65), Закон від 18.06.1991 р. «Про цінні папери і

105

фондову біржу» (статті 4-9 та ін.), Закон від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливо­сті електронного обігу цінних паперів в Україні»);

• поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

• відповідальність AT за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

• відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідаль­ ності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повніс­ тю сплатили свої частки;

• засновники - фізичні та/або юридичні особи;

• можливість створення AT однією особою і функціонування у складі однієї особи (акціонера); яскравим прикладом таких AT є дер­ жавні/національні акціонерні товариства та холдингові кампанії;

• законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробіт­ ним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чин­ ної на момент створення AT);

• придатність форми AT для підприємств, інших господарсь­ ких організацій низової ланки економіки (банків, страхових орга­ нізацій, інвестиційних фондів фондових бірж тощо), господарських об'єднань;

• органи управління і контролю AT: вищий орган - загальні збори AT (вирішують питання стратегічного характеру); виконав­ чий орган - правління, дирекція чи директор (забезпечує виконан­ ня рішень загальних зборів та здійснює керівництво поточною дія­ льністю товариства); можуть (а в певних випадках - повинні) створюватися спостережна рада (проміжний орган між загальни­ ми зборами і виконавчим органом) і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган;

• чисельність складу акціонерів (понад 50 осіб) обумовлює необхідність наявності в системі органів управління спеціального органу - спостережної/наглядової ради, яка виконує складні функ­ ції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну (за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів), а також вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів това­ риства (крім питань виключної компетенції таких зборів), за на­ явності відповідного делегування, що зазвичай фіксується в ста­ туті AT;

106

• участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

• можливість у засновників (акціонерів) вибору виду AT - за­ крите або відкрите;

• можливість залучення крупних інвесторів на правах власни­ ків привілейованих акцій;

• визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості чи привілейовані), що їм належать;

• вихід акціонера з AT здійснюється шляхом відчуження акцій.

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонер­не товариство і закрите акціонерне товариство (ст. 81 ГК України, ст. 25 Закону «Про господарські товариства»).

Відмінності між відкритим акціонерним товариством і за­критим акціонерним товариством:

• порядком розміщення акцій (у ВАТ - шляхом підписки і ві­ льної купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обме­ жень, з ЗАТ - розміщенням серед засновників або серед заздале­ гідь визначеного кола осіб, а також шляхом купівлі-продажу з ви­ ключенням системи торгів);

• порядком відчуження акцій: акції ВАТ продаються і купу­ ються вільно (з дотриманням вимог закону); акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовій біржі, а продаж їх акціонером товариства повинна здійснюватися з урахуванням переважного права інших акціонерів товариства на придбання таких акцій);

• видами підписки на акції, що застосовується при їх емісії: ВАТ - зазвичай відкрита підписка, ЗАТ - закрита (серед заздале­ гідь визначеного кола осіб);

• видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ЗАТ - лише іменні);

• порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'я­ зано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом відкритої підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації інформації про акції, оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих збо­ рах питань, пов'язаних з результатами підписки);

• мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (він має бути не меншим: у ВАТ - ніж 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);

• переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах

107

питань (у ВАТ він більш значний, що пов'язано з результатами підписки на акції ВАТ);

• обсягом обов'язків і відповідальністю засновників: у засно­ вників ВАТ вони більш значні, що пов'язано з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми у разі: а) якщо підписка не відбулася; б) якщо уста­ новчі збори вчасно не були скликані і передплатники акцій зажадали повернення сплачених сум; в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого разу;

• обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначено- го кола осіб, і передбачає інформування усіх заінтересованих осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про резуль­ тати фінансово-господарської діяльності).

Правове становище акціонерного товариства як різновиду гос­подарського товариства визначається ГК (статті 79-92), ЦК (стат­ті 152-162), Законом «Про господарські товариства», проте низка положень цих актів законодавства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення (ЦК - шляхом розподілу акцій між засновни­ками; ГК - при заснуванні ВАТ - шляхом проведення відкритої підписки на акції, ЗАТ - шляхом розподілу акцій між засновника­ми); щодо назви ради товариства (спостережна рада - відповідно до ГК, наглядова рада - згідно із ЦК) та ін.

У сучасній українській економіці функціонує чимало державних або національних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об'єднань¹ відповідно до законодавства про корпоратизацію. Такі акціонерна товариства і виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (підприємства, страхові компанії² та ін., а й діють як своєрідна фо­рма господарського об'єднання (державні холдингові компанії³) і навіть як некомерційні організації (Державне акціонерне това-

¹ Указ Президента України від 07.02.1996 р. «Про структурну перебу­дову вугільної промисловості» // Урядовий кур'єр.- 1996.- 19.02.- С. 2.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.11.1993 р. № 969 «Про створення Національної акціонерної компанії «Оранта» // КПС «Ліга -Закон».

³ Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.1996 р. № 981 «Про створення Української державної акціонерної холдингової компанії «Укр-папірпром» // КПС «Ліга - Закон».

108

риство «Національна мережа аукціонних центрів»¹, Національний депозитарій²).

Характерні риси державного акціонерного товариства (ДАТ):

• спеціальне правове регулювання: глава 18 ГК «Корпоративні права»; укази Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств» і від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»; Поло­ ження про порядок корпоратизації підприємств (затверджене По­ становою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508), Положення про спостережну раду (затверджене Постановою Ка­ бінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556; Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних то­ вариств, створених із державних підприємств у процесі привати­ зації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. №39); Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації. Затверджено на­ казом Фонду державного майна України від 25.06.2001 р. № 1129 та ін.;

• формально має статус відкритого акціонерного товариства, хоча фактично зазвичай є товариством однієї особи (держави в особі Уповноваженого органу;

• створюються, як правило, на базі державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих та нау­ ково-виробничих об'єднань, правовий статус яких не відповідає чинному законодавству;

• мета перетворення зазначених господарських організацій у відкриті акціонерні товариства - їх підготовка до майбутньої при­ ватизації (строк якої однак, заздалегідь не визначається);

• належать до державних суб'єктів господарювання, що забез­ печується через володіння державою усім або контрольним паке­ том акцій такого товариства і відповідно - здійснення державою в особі уповноважених нею органів та осіб управління (контролю) діяльністю цих товариств;

¹ Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2066 «Про утворення Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» // Урядовий кур'єр.- 1999.- 28 січня.

² Ч. 2 ст. 2 Закону України від 10.12.1997 р. «Про Національну депо­ зитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» // ВВР України.- 1998.- № 15.- Ст. 67.

109

• засновником виступає одна юридична особа - господарське міністерство (відомство), у віданні якого перебуває державне під­ приємство, що корпоратизується;

• статут такого ВАТ розробляється згідно з Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпора- тизації;

• державна реєстрація товариства здійснюється його заснов­ ником в загальному порядку, але без сплати реєстраційного збору;

• виконавчий орган товариства - правління - формується:

а) на стадії його створення шляхом перетворення у ВАТ із державного унітарного підприємства - засновником із керівних працівників державного підприємства, головою правління призна­ чається керівник державного підприємства, що корпоратизується;

б) у подальшому (в процесі функціонування, якщо виникає по­ треба змінити склад правління) - спостережною радою товариства;

• у обов'язковому порядку створюється спостережна рада то­ вариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спо­ стережну раду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­ раїни від 19.07.1993 р. № 556; метою діяльності спостережної ради є захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спосте­ режної ради в обов'язковому порядку включаються представники: засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне това­ риство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку ви­ знано монополістом - представник Антимонопольного комітету; персональний склад спостережної ради затверджується спільною постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Дер­ жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду держав­ ного майна України за поданням засновника;

• порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого під­ приємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випус­ ку акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затвердже­ но рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39);

• нараховані дивіденди по акціях такого товариства, що нале­ жать державі, зараховуються до державного бюджету;

• наявність значних особливостей в правовому статусі ДАТ зумовлюють уніфікацію правового регулювання у формі спеціаль­ ного закону, який, проте, ще не прийнятий.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це таке госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки

ПО

визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідаль­ність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; учасники, які пов­ністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов 'язаних із діяль­ністю товариства, у межах вартості своїх внесків. Основні риси:

• різновид господарського товариства;

• спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України (статті 140-150), Закон «Про господарські товариства» (статті 50-64);

• наявність статусу юридичної особи;

• мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент ство­ рення товариства;

• поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

• відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

• відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплати­ ли свої частки;

• наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;

• наявність органів товариства, за допомогою яких здійсню­ ється управління справами товариства: вищий орган - збори учас­ ників, виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор, контрольний - ревізійна комісія (ревізор);

• незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності това­ риства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам: 1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голо­ сів, що належать кожному учасникові (пропорційно розміру частки у статутному фонді); визначення кворуму зборів учасників за умо­ ви, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володі­ ють у сукупності більш як 60% голосів); прийняття рішень зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окре­ мих питань - визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення уча­ сника з товариства,- якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності передбачається у випадках:

111

а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, при­сутніх на зборах); 2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

• обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені установ­ чими документами або рішенням зборів учасників) внески;

• можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки не реалізують своє переважне право на купівлю частки);

• обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбуваєть­ ся шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учасникові (учасникам) або третій особі; в) спадку­ вання частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи; г) виходу учасника з товариства;

• припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника - юридичної особи; б) відступлення частки іншому учасни­ ку (учасникам) або третій особі; в) виключення учасникові з товарис­ тва; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) звернення стягнення на частку учасни­ ка, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

• ТОВ нерідко ототожнюють з ЗАТ, хоча ці господарські това­ риства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються одне від одного.

Відмінні риси:

• в ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номіналь­ ної вартості, а в ТОВ - на частки, розмір яких визначається стату­ том ТОВ і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

• різний мінімальний розмір статутного фонду;

• якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною оплатою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників ТОВ може бути передбачена сплата додаткових внесків;

• більша складність управління в ЗАТ (може, а якщо в AT по­ над 50 акціонерів - повинна створюватися спостережна рада, ство­ рення якої в ТОВ законом не передбачається;

• вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з ТОВ - шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим това-

112

риством або звернення стягнення на частку учасника на вимогу його кредиторів;

• наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень: необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складнішу процедури зміни (особливо зменшення) статутного фонду;

• можливість випуску в ЗАТ привілейованих акцій, що дають їх власникам певні привілеї (в ТОВ усі учасники мають однакові права, в т. ч. і на отримання частини прибутку);

• вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учас­ никові або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшення); вихід акціонера з AT відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни майнової бази AT (за винятком випадків, коли саме AT викуповує у акціонера акції).

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідаль­ність за своїми зобов 'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності — також майном учасників у визначеному установ­чими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

• різновид господарського товариства;

• спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон «Про господарські товариства» (ст. 65), Декрет Кабі­ нету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;

• мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встановлюються вищеназваним Декретом);

• поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

• наявність системи органів управління: збори учасників - ви­ щий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

• субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) та/або установчими доку­ ментами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

• характер субсидіарної відповідальності учасників - солі­ дарний;

113

- подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (у т. ч. змісту статуту).