- •Тема 1. Господарська діяльність
- •1. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя
- •3. Види господарської діяльності
- •2. Державний рівень організації господарської діяльності та керівництво нею
- •Тема 5. Господарські правовідносини
- •1. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин
- •Тема 4. | Господарське законодавство
- •1. Конституційні засади правопорядку у сфері господарювання
- •2. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •3. Система господарського законодавства
- •4. Господарсько-правові норми: поняття та види
- •5. Питання вдосконалення господарського законодавства
- •Тема 5. | Поняття господарського права
- •2. Господарське право як галузь правової науки
- •3. Господарське право як навчальна дисципліна
- •Контрольні запитання до розділу і
- •Нормативно-правові акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література до розділу і
- •Тема 7. Правове становище підприємств
- •3.4. Приватні підприємства
- •3.5. Орендне підприємство
- •1 Тема 8. | Правове становище
- •1. Поняття та характерні риси господарських товариств
- •2. Класифікація господарських товариств
- •Тема 9.
- •1. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права
- •3. Фермерське господарство
- •4. Особисте селянське господарство
- •2. Промислово-фінансові групи як особливий різновид господарського об'єднання
- •3. Господарські міністерства (відомства) як органи господарського керівництва
- •Контрольні запитання
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів
- •Розділ 3
- •1. Майно у сфері господарювання
- •1.1. Поняття та види майна
- •2. Право власності - основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст
- •3. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання
- •1. Загальні тенденції правового регулювання відносин власності у сфері економіки
- •2. Особливості правового режиму публічних форм власності
- •3. Право приватно-колективної власності
- •5. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
- •6. Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав
- •7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності
- •Контрольні запитання
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •3. Виконання господарських зобов'язань
- •4. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •5. Припинення господарських зобов'язань
- •Тема 14. І Господарські договори
- •2. Функції господарського договору
- •I. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань розрізняють:
- •4. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів
- •5. Зміст господарського договору
- •Тема 15.1 Особливості правового регулювання окремим видів господарським договорів
- •1. Договори на реалізацію майна
- •1.1. Договір купівлі-продажу
- •1.2. Договір поставки
- •1.4. Договір міни (бартеру)
- •2. Підрядні договори
- •2.2. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт
- •3.1. Договір оренди
- •3.2. Договір лізингу
- •4. Транспортні договори
- •4.2. Транспортне законодавство
- •4.3. Учасники договірних відносин у сфері транспорту
- •Розділ 5
- •Нормативні акти
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •Розділ 6
- •2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень
- •4. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- •Нормативні акти
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література:
- •Тема 19.
- •1. Поняття банкрутства
- •Тема 20-1 Судові процедури,
- •1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство
- •2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство
- •4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство
- •5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство
- •Контрольні запитання
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •Розділ 8
- •1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин
- •2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями
- •3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання
- •Контрольні запитання
- •1. Поняття, ознаки та види бірж
- •2.2. Угоди товарної біржі: поняття, види, порядок укладання
- •2.3. Правила біржової торгівлі
- •3. Особливості правового становища фондової біржі
- •Тема 25. | Правове регулювання комерційного посередництва (агентським відносин) у сфері господарювання
- •1. Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господарської діяльності
- •2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання
- •3. Агентський договір
- •Тема 24.
- •1. Поняття і види капітального будівництва
- •3. Правовідносини з капітального будівництва
- •4. Будівельне законодавство
- •Тема 25.1 Правове забезпечення інноваційної діяльності
- •1. Поняття інновацій та інноваційної діяльності
- •2. Система законодавства про інноваційну діяльність
- •3. Інноваційні правовідносини
- •4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності
- •2. Банківська діяльність
- •3. Страхування
- •4. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами
- •5. Аудит
- •1. Поняття комерційної концесії та комерційної субконцесії
- •2. Система актів законодавства про комерційну концесію
- •3. Договір комерційної концесії за українським законодавством
- •Контрольні запитання
- •2. Система нормативно-правових актів про зовнішньоекономічну діяльність
- •4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності
- •5. Зовнішньоекономічний договір
- •2. Поняття та види іноземних інвестицій
- •3. Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування
- •4. Форми здійснення іноземних інвестицій
- •Контрольні запитання
- •1. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон
- •1.2. Системе нормативно-правових актів про спеціальні (вільні) економічні зони
- •1 Буткевич о. В. Правове регулювання в спеціальних (вільних) економічних зонах. Дисертація.- с 48.
- •2. Правовий режим концесійної діяльності
- •3. Інші види спеціальних режимів господарювання
- •Контрольні запитання
- •Відомчі нормативно-правові акти
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Додаткова література
- •04060, Київ-60, вул. М. Берлинського, 9.
Розділ 3
МПЙНОВН ОСНОВН ГОСПОДНРЮВНННЯ
Тема п7| Загальні засади майновим відносин у сфері господарювання
1. Майно у сфері господарювання:
-
Поняття та види майна.
-
Джерела формування та склад майна господарської організації/підприємства.
-
Облік майна та звітність щодо його використання при здійсненні господар ської діяльності.
-
Право власності - основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст.
-
Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.
1. Майно у сфері господарювання
1.1. Поняття та види майна
Господарська діяльність здійснюється з використанням не лише організаційних та управлінських зусиль суб'єктів такої діяльності, а й з використанням майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України, майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб'єктів господарських відносин та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Відтак, положення цієї статті розрізняють
143
майно в речовій формі (рухоме і нерухоме майно) і нематеріальні активи (безтілесне майно). Майно в речовій формі залежно від природних властивостей традиційно поділяється на рухоме і нерухоме (ст. 181 ЦК України). До нерухомих речей належить земля (земельні ділянки) та розташовані на ній об'єкти, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Нерухомі речі зазвичай є незамінними (індивідуалізованими) і мають спеціальний правовий режим, що полягає в реєстрації прав на таке майно. Правовий режим нерухомих речей може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інше майно.
Різновидом нерухомого майна, що має спеціальний правовий режим, є природні ресурси (гл. 15, статті 148-153 ГК України) -земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які відповідно до Конституції (статті 13, 14) є об'єктами права власності Українського народу. Правовий режим використання зазначених об'єктів регулюється: Земельним кодексом, Кодексом «Про надра», Лісовим кодексом, Водним кодексом, а також законами: від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», від 03.03.1993 р. «Про тваринний світ», від 09.04.1999 р. «Про рослинний світ»), від 16.06.1992 р. «Про природно-заповідний фонд України», від 16.10.1992 р. «Про охорону атмосферного повітря» та ін.
Питання правового режиму нерухомості є також предметом регулювання ЦК України, яким, зокрема: передбачається державна реєстрація прав на нерухомі речі (ст. 182); підприємство -різновид нерухомого майна, що використовується для здійснення підприємницької діяльності,- визначається як єдиний майновий комплекс, до складу якого входить власне нерухомість (земельні ділянки, будинки, споруди), рухомі речі (устаткування, інвентар, сировина, продукція), безтілесне майно (права вимоги, борги, право на торговельну марку або інше позначення та інші права (ст. 191); визначає іпотеку як заставу нерухомого майна та закріплює положення про регулювання відносин, пов'язаних з іпотекою, спеціальним законом (ст. 575) - Законом України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку».
Рухомими речами є речі, які вільно переміщуються у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України). Правовий режим таких речей спрощений, оскільки вони зазвичай вважаються товаром, призначеним
144
для відчуження. Відтак їх обіг не потребує реєстрації, за деякими винятками.
До безтілесного майна належать нематеріальні активи, корпоративні права, цінні папери.
Нематеріальними активами відповідно до ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» належать:
об'єкти інтелектуальної (в т. ч. промислової) власності (винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми);
науково-технічна інформація;
права користування землею, водою, надрами, іншими ресурсами навколишнього природного середовища тощо.
Правовий режим об'єктів інтелектуальної власності регулюється гл. 16ГК України (статті 154-162), ЦК України (глави 35-46) з врахуванням їх видів.
Вартість нематеріальних активів визначається сумою витрат на їх придбання і доведення відповідних об'єктів до стану, придатного для використання. Погашення вартості нематеріальних активів відбувається шляхом щомісячних амортизаційних відрахувань від собівартості продукції, виходячи з первісної їх вартості і строків корисного використання. Цей строк визначається самим підприємством, але не може бути більшим ніж 10 років або строку діяльності підприємства, якщо останнє було створене на визначений строк. Якщо вартість нематеріальних активів не зменшується в процесі їх використання (товарний знак тощо), амортизація не нараховується.
Цінним папером (відповідно до ст. 161 ГК та ст. 194 ЦК України) є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Правовий режим цінних паперів визначається ГК (гл. 17, статті 161-166), ЦК (гл. 14, статті 194-198), Законом від 18.06.1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу».
Корпоративними правами (відповідно до ст. 167 ГК України) є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі
145
ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Правовий режим корпоративних прав регулюється ГК (гл. 18, статті 167-169, гл. 9 «Господарські товариства», гл. 10 «Підприємства колективної власності»), ЦК (гл. 8 «Підприємницькі товариства»), Законом «Про цінні папери і фондову біржу», Законом «Про господарські товариства», Законом «Про кооперацію».
1.2. Джерела формування та склад майна господарськоїорганізації/підприємства
Майнова база суб'єктів господарських правовідносин формується за рахунок різних джерел, серед яких (відповідно до ст. 140 ГК):
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
доходи від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;
кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
інші джерела, не заборонені законом.
Майно за суб'єктами господарювання може закріплюватися на одному з основних правових титулів майна (праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління, праві господарського використання та додаткових правових титулах (праві довірчої власності, праві користування).
Майнова база суб'єктів господарювання - неоднорідна. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, розрізняють: основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари (ст. 139 ГК).
Основні фонди - це матеріально-речові цінності, що використовуються у виробничій діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати введення в експлуатацію, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До основних фондів належать: будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Основні фонди використовуються поступово, перенесення їх вар-
146
тості на витрати виробництва відбувається за допомогою амортизаційних відрахувань, які здійснюються протягом нормативного строку експлуатації основних фондів. За цим критерієм основні фонди поділяються на 3 групи: І - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої (строк експлуатації -20 років; норма амортизації - 5% балансової вартості на календарний рік); II - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини до них), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування, приладдя до них (строк експлуатації - 4 роки, норма амортизації - 25%); III - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2, норма амортизації - 15% балансової вартості на рік). Дозволяється за рішенням підприємства прискорена амортизація основних фондів III групи за диференційованими по роках експлуатації нормами амортизації, що їх встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст.8). Виняток становлять підприємства, ціни (тарифи) на продукцію (роботи, послуги) яких регулюються державою.
Оборотні засоби - це матеріально-речові цінності, які зазвичай споживаються протягом одного виробничого циклу і відразу ж переносять свою вартість на готову продукцію. Це, насамперед, сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються: вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
У майні суб'єктів господарювання вирізняють спеціальні фонди та резерви - грошові кошти підприємства, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, а використовуються за спеціальним призначенням (цілями), передбаченим законодавством або статутом підприємства. Спеціальні фонди та резерви поділяються на обов'язкові (тобто передбачені як такі законодавством) та необов'язкові, що створюються на розсуд самого підприємства або власника його майна. До перших (обов'язкових) належать: амортизаційний (призначається для відновлення основних фондів,
147
формується та поповнюється за рахунок амортизаційних відрахувань), фонд охорони праці (створюється відповідно до Закону від 14.12.1992 р. «Про охорону праці»; джерелами формування цього фонду є частина прибутку, що визначається колективним договором, та спеціальні відрахування від собівартості продукції1). Для деяких категорій підприємств (зокрема тих, що функціонують у формі господарських товариств (за винятком корпоративних інвестиційних фондів) і виробничих кооперативів обов'язковими є страховий або резервний фонд (формується за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку підприємства), а у виробничому кооперативі - пайовий, неподільний, резервний, спеціальний фонди; в комерційних банках створюються обов'язкові резерви в порядку, визначеному Національним банком України (Положенням про порядок формування обов'язкових резервів для банків України, затвердженим постановою Правління НБУ від 27.06.2001 р. № 244). Підприємства можуть формувати згідно з положеннями своїх установчих та/або внутрішніх документів й інші (необов'язкові) спеціальні фонди та резерви, в т. ч. фонд виплати дивідендів, фонд сумнівних боргів, фонд матеріального заохочення, інноваційний фонд, який до ліквідації Державного інноваційного фонду належав до обов'язкових (призначається для фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських, топологічних робіт та фінансування інших заходів щодо освоєння нових технологій; формується зазвичай за рахунок спеціальних відрахувань від вартості реалізованої продукції).
Запровадження з 1 січня 2000 р. в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності зумовило використання нових понять - оборотні та необоротні активи, що значною мірою охоплюють зміст вищезазначених (основні та обігові кошти, нематеріальні активи, спеціальні фонди та резерви).
1.3. Облік майна та звітність щодо його використання при здійсненні господарської діяльності
Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.
Суб'єкти господарювання відповідно до закону (ст. 145 ГК, Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати
148
фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.
Питання, пов'язані із бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю підприємств та інших господарських організацій відповідно до нових стандартів, визначається низкою нормативно-правових актів як загальної, так і спеціальної сфери дії. Так, Закон України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, в т. ч.:
-
розкриває зміст цих понять (згідно зі ст. 1 зазначеного Зако ну, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєст рації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користува чам для прийняття рішень; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, ре зультати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звіт ний період;
-
передбачає, що метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прий няття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових кош тів підприємства (ч. 1 ст. 2);
-
встановлює обов'язковість ведення підприємством бухгал терського обліку, на даних якого ґрунтуються фінансова, податко ва, статистична та інші види звітності, що використовують грошо вий вимір (ч. 2 ст. 2);
-
визначає основні засади державного регулювання бухгатер- ського обліку та фінансової звітності (статті 6-7);
-
закріплює вимоги до первинних облікових документів та ре гістрів бухгалтерського обліку (ст. 9), а також вимогу щодо обо в'язковості періодичної інвентаризації активів та зобов'язань під приємства з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерсь кого обліку та звітності
-
та регулює інші питання.
Подання фінансової звітності здійснюється згідно з Порядком, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, а склад та принципи підготовки фінансової звітності визна-
149
чаються стандартами бухгалтерського обліку та звітності, затвердженими Міністерством фінансів України (накази від 31.03.1999 р. № 87 та від 29.11.1999 р. № 290).
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (загальні положення) у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства, при цьому активи визначаються як ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому; власний капітал -частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди). Активи підприємства згідно з цим Положенням поділяються на оборотні та необоротні (оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації та споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців від дати балансу, а необоротні активи — всі активи, що не є оборотними).