2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання

Система нормативно-правових актів, що регулюють комерцій­не посередництво (агентську діяльність у сфері господарювання), включає:

• Господарський кодекс України, в якому глава 31 присвячена комерційному посередництву (ст. 295 - закріплює поняття та низ­ку ознак агентської діяльності; ст. 296 - визначає підстави виник­нення агентських відносин: ст. 297 - встановлює вимоги щодо предмета агентського договору; ст. 298 - покладає на агента обов'язок повідомити суб'єкта, котрого він представляє, про кож­ний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду, а також наслідки невиконання такого обов'язку; ст. 299 містить положення про два види агентських відносин - немонопольні та монопольні; ст. 300 -закріплює принцип особистого виконання агентом дій, щодо яких він має повноваження від принципала; ст. 301 - визначає порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах; ст. 302 - фіксує обо­в'язок агента зберігати конфіденційну інформацію, ст. 303 - міс­тить положення щодо основних засад відповідальності за невико­нання (неналежне виконання) умов агентського договору; ст. 304 -визначає, в яких випадках може мати місце припинення агентського договору; ст. 305 - основні нормативно-правові акти, що регулю­ють агентські відносини: Господарський кодекс України; спеціа­льні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до ГК, що ви­значають особливість комерційного посередництва в окремих га­лузях господарювання; положення Цивільного кодексу України щодо договору доручення, які застосовуються щодо агентських відносин, не врегульованих ГК та спеціальними нормативно-пра­вовими актами;

• Цивільний кодекс України: положення щодо договору дору­чення (глава 68), які застосовуються на субсидіарних засадах;

426

• спеціальні нормативно-правові акти, що визначають особли­вість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання: у сфері страхування:

• Закон України від 16.03.1996 р. «Про страхування» (діє в ре­ дакції Закону від 04.10.2001 p.);

• Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. № 1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками»;

у сфері банківської діяльності:

• Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську дія­ льність»;

• Постанова Правління Національного банку України від 03.11. 2000 р. № 435 «Про затвердження Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валю­ ти на території України як засобу платежу членами ІАТА та аген­ тами підприємств - членів ІАТА»;

• Постанова Правління Національного банку України від 12.12.2002 р. № 502 «Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національ­ ного банку України»;

у сфері транспорту:

• Повітряний кодекс України від 04.05.1993 p.;

• Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. (ст. 42, пункти 17,19);

• Закон України від 20.02.2003 р. «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації»;

• Наказ Міністерства транспорту України від 17.05.1994 р. № 247 «Умови і правила здійснення агентування і фрахтування морського торговельного флоту та контроль за їх дотриманням»;

• Порядок здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших видів предметів з використанням морського, річкового та поромного видів транс­ порту: Затверджено наказом Державної митної служби України від 23.01.2001р. №26;

• Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвер­ джені наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003 р. № 568;

у сфері приватизації:

Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (діє в редакції Закону від 19.02.1997 p.): визначає серед учасників приватизації таких осіб, як посередники (статті 6, 9);

427

_J

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р. № 1320 «Про забезпечення продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових рин­ках» (регулює договірні відносини між агентом - фінансовою установою та Фондом Державного майна України в процесі про­дажу акцій відритих акціонерних товариств, що належать державі);

Наказ Фонду державного майна України від 31.07.2001 р. № 1378 «Про затвердження Положення про порядок здійснення конкурс­ного відбору агентів з розміщення депозитарних розписок на дер­жавні акції на міжнародних фінансових ринках»;

у сфері спільного інвестування:

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди);

Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 09.01.2003 р. № 3 «Про затвердження Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування» (визначає особливості здійснення комерційного по­середництва агентом з розміщення та викупу цінних паперів ін­ститутів спільного інвестування та вимог щодо нього: наявність статусу торговця цінними паперами, ліцензії на здійснення профе­сійної діяльності на ринку цінних паперів, договірних відносин з компанією з управління активами ІСІ про надання послуг з розмі­щення та викупу цінних паперів ІСІ);

у сфері лотерейної діяльності:

Наказ Держкомспорту України від 28.10.1998 р. № 2120 «Про затвердження правил розповсюдження державних лотерей»;

у сфері виставково-ярмаркової діяльності:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 р. № 459-р «Про схвалення Концепції розвитку виставково-ярмарко­вої діяльності»;

У сфері туризму:

Спільний наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету молодіжної по­літики, спорту і туризму від 17.01.2001 р. № 7/62 «Про затвер­дження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екс­курсійної діяльності».

Орієнтація України на світові стандарти правового регулювання та її прагнення адаптувати національне законодавство до законодав­ства ЄС зумовлює доцільність наведення тут і відповідних міжна-

428

родно-правових актів, що регулюють міжнародне торгове представ­ництво (міжнародні агентські відносини). Система правового регу­лювання цих відносин містить міжнародні універсальні конвенції, акти ЄС та Міжнародної торгової палати (МТП), зокрема такі, як:

• Женевська конвенція про представництво в міжнародній купівлі-продажу товарів, підписана 17 лютого 1983 р. у Женеві як додаток до Віденської конвенції про договори міжнародної купів­ лі-продажу товарів: застосовується у разі, якщо принципал та тре­ тя особа належать до різних держав, а агент уповноважений прин­ ципалом на укладення договорів купівлі-продажу товарів;

• Гаазька конвенція про право від 14 березня 1978 p.: закріп­ лює - як загальне правило - принцип: пріоритет погодженого сто­ ронами права, що застосовується в міжнародних агентських відно­ синах, а у разі відсутності такого погодження - правила визначен­ ня національного застосовуваного права: 1) агентський договір (договір комерційного посередництва) підкоряється закону держа­ ви агента (тобто законодавству тієї держави, на території якого розташоване комерційне підприємство агента); б) у разі відсутнос­ ті у агента комерційного підприємства - застосовується закон по­ стійного місцезнаходження агента; в) якщо агент та принципал мають кілька підприємств, розташованих на території різних дер­ жав, то щодо відносин з комерційного посередництва на підставі агентського договору застосовується право тієї держави, на тери­ торії якої розташоване підприємство, з якими агентські відносини мають найбільш тісний зв'язок; г) додаткова прив'язка: відносини з агентського договору регулюються правом країни, в якій агент здійснює основну діяльність, за умови, що в цій державі принци­ пал має постійне місце проживання або своє підприємство;

• Директива Ради ЄС від 18 грудня 1986 р. № 86/653, яка поши­ рюється переважно на незалежних агентів і відповідно - закріплює поняття: а) незалежного комерційного агента як незалежного посере­ дника, наділеного повноваженнями щодо обговорення умов купівлі та продажу товарів від імені іншої особи (принципала) чи обговорює та укладає такі угоди від імені та в інтересах принципала, б) агентського договору як договору, спрямованого на здійснення агентом як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних відносин між принципалом і третьою осо­ бою, а також (в) передбачає, що агент, як правило, діє від імені принципала, хоча і припускається можливість вчинення агентом дій від власного імені - незалежно від вказівки на існування принципа­ ла, проте за умови, що він діє в інтересах принципала;

429

• Акти МПТ: Типовий комерційний агентський контракт (пуб­лікація МТП, листопад 1991 p.), Вказівки МТП щодо складання комерційних агентських контрактів (публікація МТП 1983 p.), Ко­ментар до Типового комерційного агентського контракту Міжна­родної торгової палати (публікація № 512)

• таш.