3.4.2. Метод еквіпотенциальних лінії

У методі еквіпотенційних ліній (метод ізоліній) використовуються постійні (а іноді і змінні) поля, збуджені у землі не точковими, а, як правило, лінійними елек­тродами. Для цього два голі дроти завдовжки 1000 - 1500 м вкладаються на поверхні і заземляються металевими шпиль­ками, щоб по всій їх довжині струм стікав в землю рівномірно.

За допомогою вимірювального приладу на ділянці між електродами знаходять лінії рівного потенціалу, які над однорідним в електричному відношенні ділянкою мають вигляд майже паралельних ліній. Наявність порід, сильно відмінних по питомому електри­чному опору від вміщаючих, приведе до створення ізоліній. Наприклад, струмові лінії входять в добре провідні електричний струм сульфідні і поліметалеві руди, а ізолінії будуть їх огинати. І навпаки, струмові лінії огинатимуть копалини-ізолятори, а ізолінії будуть в них концентрувати­ся.

При ретельному аналізі карт ізоліній можна виявити місцезнаходження рудних або нерудних копалин з тим, щоб подальшу їх розвідку звістки іншими методами. Метод еквіпотенційних ліній застосовується в основному при пошуках і розвідці поліметалевих руд з вельми доброю провідністю, а також таких нерудних копалин дуже високого опору, як кварц, слюда і ін. Глибинність цього методу не­велика (до 50 - 70 м). У складних геоелектричних умовах інтерпретація результатів методу ізоліній обмежена.

3.5 Методи опору

У методах опору, найбільш широко вживаних в практиці електророзвідки постійним струмом, вимірюється питомий електричний опір порід. До них відносяться методи електричної профілізації і електричного зондування.

3.5.1. Основи теорії методів опору

В основі теорії електророзвідки методів опорів ле­жить закон Ома, що встановлює зв'язок між різницею потен­ціалів у двох точках провідника, опором і силою струму, що проходить по провіднику.

Електрод будь-якої форми можна розглядати як точковий, якщо поле вивчається на відстанях, не менше ніж в п'ять разів перевищуючих довжину за­земленої частини електроду. Хай на поверхні Землі з питомим електричним опором розташовано точкове джерело постійного струму. В однорідному середовищі струм з точкового джерела стікає рів­номірно у всі сторони. Еквіпотенціальні поверхні, тобто поверхні на яких електричний потенціал буде по­стійним, повинні бути перпендикулярний струмковим лініям, а значить, мати вид півсфер з центром в крапці. Різниця потенціалів між двома крапками або між еквіпотен­ційними поверхнями, з радіусами про ходячими через ці дві крапки, може бути визначений.

Електророзвідка методами опору виконується за допомогою різних установок, з різним розташуванням живлячих (А і В) і приймальних (М і N) електродів. Застосовуються і ряд інших установок. Для глибинних досліджень використовуються різні дипольні установки. Якщо приймальний диполь перпендикулярний радіусу між його центром і центром живлячого ди­поля і є кут між радіусом і живлячою лінією то така установка називається ази­мутальною.

Опір порід - це деяка умовна величина - якщо виміри ведуться над неоднорідною в електричному відношенні середовищем (що практично завжди і буває при електророзвідці). Цю величину називають уявним опором. Уявний опір не слід розуміти як усереднений опір товщі гірських порід. Це величина складніша.

Глибинність електророзвідки визначається глибиною, на яку проникає велика частина електричного струму. Ця глибина тим більше, чим більше відстань між живлячими електро­дами. В теорії електророзвідки доводиться що в однорідному середовищі понад 70% всього струму, що підводиться до двох електродів А і В, проходить не глибше, ніж відстань між А і В (рознесення живлячих електродів).