5.6.2. Інклінометрія

Для визначення кутів відхилення осі свердловини від вертикалі і азимутів її викривлення по відношенню до гирла застосовується спеціальний прилад - інклінометр і устаткування звичайної каротажної станції.

У не обсаджених свердловинах застосовуються електричні інкліно­метри. У корпусі інклінометра поміщається вільно під­вищені рамка, яка завжди встановлюється вертикально. У рамці в горизонтальній площині знаходяться бусоль для вимірювання азимута інклінометра. Для визначення кута нахилу інклінометра у рамці розташований маятник-схил, що займає вертикальне положе­ння. Стрілка бусолі і покажчик нахилу ковзають по реохордам азимутів і кутів, сполучених послідовно і підключених до струмкової лінії інклінометра. Стрілка і покажчик передають напруги з реохордів на токозйомне кільце азимута і дріт кута нахилів. Тим самим створюється можливість зміряти величини опору, встановлених на реохордах і пропорційних азимуту і куту нахилу. За допомогою електронного перемикаючого механізму до компенсаційної місткової схеми пульта управління підключається або реохорд азимута, або реохорд кута і вимірюються опори.

Визначення викривлень свердловини проводяться в окремих крапках, для чого інклінометр зупиняється на необхідній глибині і проводяться виміри. У свердловинах, обсаджених металевими трубами вимірювання азимута і кута проводяться гіро­скопічними інклінометрами. Принцип роботи цих приладів заснований на властивості гіроскопа (пристрій, маховик якого швидко обертається від спеціального електромотора) зберігати нез­мінним в просторі вісь обертання. В інклінометрі два гіроскопа: один для вимірювання азимутів, інший для вимірювання кутів нахилу. За допомогою особливих електричних схем визначаються кути, складені інклінометром (напрямом свердловини) з осями обертання гіроскопів.

Точність вимірювань кутів нахилу інклінометру сягає 30', а азимутів - декілька градусів. Якщо врахувати, що забій гли­боких свердловин може відхилятися від вертикалі на сотні метрів, неважко зрозуміти практичне значення інклінометрів. Особливо необхідна інклінометрі у свердловинах похилого буріння.

5.6.3. Прострілочні і вибухові роботи в свердловинах

Для витягання нафти, газу, підземних вод з пластів, обса­джених трубами, необхідно пробити отвори в трубах, щоб забезпечити доступ рідкої або газоподібної копалини в свердловину, а потім подачу його на поверхню. Прострілові ро­боти в свердловинах виконуються за допомогою спеціальних приладів - перфораторів з використанням устаткування звичайних каротажних станцій.

Операція по прострілу колони обсадових труб проводиться за допомогою різних стріляючих пристроїв: кульовими, без кульовим, торпедними перфораторами. Кульовий перфоратор складається із сталевого стовбура з декількома отворами по довжині, у яких розташовуються кулі вагою 9 - 27 г. За кожною кулею є вибухова камера, заповнена порохом. Для підриву пороху у камеру підводиться елект­ровоспламяняючих. При вибуху куля пробиває трубу, цемент і утворює отвір, що і забезпечує приток з пласта у свердловину газу, нафти або води. У безкульових, кумулятивних перфораторах перфорація проводиться розколеним металевим струменем, що виникає при вибуху вибухової речовини (гексоген), у який вкладена мідна воринка.

Торпедний перфоратор стріляє снарядами діаметром від 22 до 84 мм В снаряді є вибухова речовина, яка вибухає, коли снаряд входить в породу, і руйнує її. Для узяття на окремих ділянках свердловини зразків порід застосовується вогнепальний ґрунтонос. Він схожий на кульовій пер­форатор. Бойок ґрунтоносу має отвір, в який проникає порода при упровадженні його в стінки свердловини. При підйомі ґрунтоносу бойок на тросі витягується разом з породою. Під час виконання прострілочно-вибухових робіт необхідно строго дотримувати правила техніки безпеки.