21.Зміст мотивів та причини сучасних конфліктів у сфері зовнішньополітичних відносин.

Зовнішньополітичні конфлікти — це конфлікти між двома або кількома державами за сфери впливу і панування на світовій арені. Вони можуть виникнути внаслідок розбіжності територіальних, економічних, військових та інших інтересів між державами.

9 головних причин міжнародних конфліктів(за Корнелі):

1.слабкі корумповані і некеровані держави;

2. нелегітимні або репресивні режими;

3. неузгодженість релігіних, культурних, етнічних відмінностей;

4. наявністо політичноактивних агресивних релігійних спільнот;

5. дискримінація релігійних, етнічних груп;

6. соц-екон.рецедиви колоніалізму і х.в.;

7. недостатність ресурсів;

8. надмірні запаси зброї;

9. несприятливі стосунки між державами на регіональному рівні.

22.Проблема класифікації конфліктів: основні підходи до класифікації конфліктів західної конфліктології. Т. Парсонс, Л. Козер розділяють конфлікти за типом суспільств, у яких вони відбуваються:- у закритих суспільствах;- у відкритих (демократичних) суспільствах.

Даль: за рівнем напруженості антагонізму:- з високим рівнем антагонізму;- з низьким рівнем антагонізму;- комултивні (поступово накопич.) за чисельністю учасників:- біполярні;- мультиполярні;

- перехресні. Гіденс: за силою або слабкістю опонентів:- міждержавні;- міжетнічні;- сімейні тощо.

Гелрігел, Склокун, Вудмен, Бренінг:- конфлікт цілей (несумісність намагань та очікуваних результатів);

- конфлікт уявлень (конфлікт між поглядами та думками);- конфлікт емоцій (через психологічні відмінності);- конфлікт процедур (конфлікти, які виникли через різні підходи до способу розв’язання).

Відсутні чисті типи конфліктів.

23.Вітчизняні дослідження типів конфлікту та на теренах снд.

Серед вітчизняних конфліктологів найбільш універсальним підходом до типології конфліктів відзначається Марія Пірен. Вона справедливо вказує, що типологія може бути здійснена за різними ознаками (критеріями), однак поряд з суттєвими ознаками, такими, як кількість сторін конфлікту, предмет розбіжностей, сфера прояву, способ ведення боротьби, - вона застосовує і малозрозумілі критерії – «об’єм», «об’єм впливу», «тип». Серед дослідників типів конфліктів на теренах СНД перевагу надають «змішаній» системі типологізації. Так Є. Уткін пише, що у виробничих колективах виділяються такі типи конфліктів:

•Функціональні конфлікти, викликані протиріччями виробничого характеру;

•Психологічні конфлікти, які виникають на основі несумісності соціально-психологічних характеристик:потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій окремих осіб і груп;

•Конфлікти норм на основі сприйняття поведінки деяких членів колективу як такої, що суперечить прийнятому кодексу норм.

24.Теоретичні основи типологізації конфліктів.

Підставою для типологізації можуть бути: його учасники; їхнє число (двосторонні, багатосторонні конфлікти); сфери, у яких зустрічаються інтереси учасників конфлікту (зокрема виробничі, сімейні, політичні конфлікти); характер і форми протікання конфлікту сховані, відкриті, збройні конфлікти); а також його тривалість, причини виникнення. Однак жодна класифікація конфліктів не може вважатися закінченою і тому є відносною й умовною. У той же час один і той же конфлікт може бути віднесений одночасно до різних типів,

За соціальним складом учасників конфлікту розрізняють: внутрішньоособистісні; міжособові; групові; організаційні; міждержавні конфлікти.

За предметом конфлікту розрізняють: економічні, політичні, національні, етнічні, сімейні, трудові, психологічні, емоційні, моральні.

Залежно від наслідків конфлікту розрізняють: конструктивні і деструктивні.

Залежно від зони поширення конфлікту розрізняють: локальні, регіональні і глобальні конфлікти.

Залежно від „знака” конфлікту розрізняють:

1. Конфлікти „плюс-плюс” – їх розв’язання пов’язане з двома сприятливими (позитивними)

2. Конфлікти „мінус-мінус” – їх розв’язання пов’язується лише з негативними альтернативами 3. Конфлікти „плюс-мінус” – у них присутній і позитивний, і негативний варіант розв’язання проблеми.

Залежно

У системі управління конфлікти існують у двох різновидах. Вертикальні управлінські конфлікти виникають між представниками різних за статусом осіб – керівника і підлеглого, учителя та учня, викладача та студента тощо. Горизонтальні управлінські конфлікти виникають між індивідами, що займають однакове місце в ієрархії управлінських стосунків, – між двома викладачами, двома студентами тощо.

За причинами, що породжують конфлікти, розрізняють: конфлікти ролей, конфлікти бажань та конфлікти цінностей і норм поведінки. З точки зору цілей, які обстоюють протилежні сторони, можна говорити про конфлікти, що переслідують цілі: особисті, групові, суспільні.

25.Конфлікти з переважно конструктивною функцією. Общий уровень:1) Конфликт является способом обнаружения и фиксации противоречии и проблем в обществе, организации, группе. конфликт выполняет информационную функцию,

.2) Конфликт является формой разрешения противоречий. Его развитие способствует устранению тех недостатков и просчетов в соци¬альной организации, которые привели к конфликту.3)Конфликт способствует снятию социальной напряженности и ликвидации стрессовой ситуации, помогает «выпустить пар», разрядить обстановку и снять накопившуюся напряженность.4)Конфликт может выполнять интегративную, объединительную функцию.

.5) Разрешение конфликта приводит к стабилизации социальной системы, ибо при этом ликвидируются источники неудовлетворенности.

6)Конфликт стимулирует групповое творчество, способствует мобилизации энергии для решения стоящих перед субъектами задач. 7 )Конфликт может служить средством выяснения соотношения сил социальных групп и тем самым может предостеречь от последующих более разрушительных конфликтов.8)Конфликт может служить средством для возникновения новых норм общения между людьми или помочь наполнить новым содержанием старые нормы.

На личностном уровне.: Здесь происходит влияние конфликта и на индивидуальные характеристики личности:1 )Конфликт может выполнять познавательную функцию по отношению к людям, которые принимают в нем участие. Именно в трудных критических ситуациях и проявляются подлинный характер, ценности и мотивы поведения людей; 2)Конфликт может способствовать самопознанию и адекватной самооценке личности. 3)Конфликт может помочь избавиться от нежелательных свойств характера, например, чувства неполноценности. 4)Конфликт является важнейшим фактором социализации чело¬века, развития его как личности.жизн.опіт.

5) адаптации чело¬века в группе, поскольку именно в конфликте люди в наибольшей степени раскрываются и можно с уверенностью сказать кто есть кто..6 )Конфликт может помочь снять психическую напряженность в группе, снять стресс его участникам, если конфликт разрешается положительно для человека. В противном случае эта внутренняя напряженность может даже усилиться.7)Конфликт может служить средством удовлетворения не толь¬ко первичных, но и вторичных потребностей личности, способом ее самореализации и самоутверждения.