8.Соц. Т. Конфлікту р. Дарендорфа і л. Козера.

Нім. соц.. Р. Дарендорф у своїй теорій «конфліктної моделі суспільства» розглядав конфлікт всюдисущим, оскільки кожне суспільство спирається на примушування одних його елементів іншими. Нерівність соціальних позицій, відмінність інтересів людей якраз і спричиняють конфлікти. А особливості суспільств він вбачав у різному ставленні до конфліктів з боку влади. У демократичному суспільстві теж є конфлікти, проте раціональні методи регулювання роблять їх невибухонебезпечними. Сам конфлікт у своєму розвитку долає, на думку Дарендорфа, три стадії розвитку. 1. Формування квазігруп з власними інтересами та готовністю до самозахисту. 2. Організація квазігруп в угруповання, усвідомлення ними власних глибинних інтересів. 3. Безпосереднє зіткнення соціальних груп (класів, націй, політичних партій тощо).Классическим произведением современной конфликтологии стала работа Л. Козера «Функции социального конфликта» (1956). Класичним твором сучасної конфліктології стала робота Л. Козера «Функції соціального конфлікту» (1956). Розвиваючи ідеї про загальність і універсальність конфлікту, американський соціолог дав в своїй роботі глибоке обгрунтування позитивної ролі конфліктної взаємодії в житті суспільства. Ним були сформульовані ряд положень, що стали теоретичним фундаментом сучасної науки про конфлікт: 1) постійним джерелом соціальних конфліктів є неусувний дефіцит ресурсів, влади, цінностей, престижу, що завжди існує в будь-якому суспільстві. 2) хоча конфлікти існують в будь-якому суспільстві, їх роль в недемократичному, «закритому», і демократичному, «відкритому», суспільстві різна. У «закритому», особливо в тоталітарному суспільстві, яке розколене на два ворожих, протилежних табори, конфлікти носять революційно-насильницький, руйнівний характер. У «відкритому» суспільстві, хоча і виникає безліч конфліктів, вони вирішуються конструктивним дорогою; 3) конструктивні і руйнівні результати конфлікту глибоко розрізняються між собою. Головне завдання конфліктології і полягає в розробці рекомендацій по обмеженню негативних і використанню позитивних функцій конфліктів.

Теорія конфлікту, розроблена Р. Дарендорфом і Л. Козером, мала і критичну спрямованість. Вона протиставлялася її авторами як марксистській теорії класової боротьби, що панувала в середині XX ст в соціалістичних країнах, так і концепціям соціальної згоди і «людських відносин», які користувалися впливом на Заході.

10.Раціональне тлумачення конфліктів у творах «семи мудреців» Стародавньої Греції.

Спроба раціоналізувати уявлення про етичний, морально-правовий порядок у людських справах і відносинах отримує свій подальший розвиток у творчості так званих "семи мудреців". До семи мудреців, звичайно, зараховуються Фалес, Піттак, Періандр, Біант, Солон, Клеобул і Хілон. Їхнє життя і творчість відносяться до кінця VII — початку VI ст. до н.е. У своїх коротких висловах ("гномах") ці мудреці сформували вже цілком раціональні і світські, за своїм духом, етичні та політичні сентенції, максими світської практичної мудрості, у тому числі стосовно полісного життя, його законів і порядків. Дехто з мудреців самі були активними учасниками політичних подій, правителями та законодавцями. Фалесу приписують авторство максими: "Не роби сам того, що ти засуджуєш в інших". Повага до закону пронизує сентенції багатьох мудреців. Хілону належить афоризм: "Підкоряйся закону". Він вважав кращим полісом той, в якому громадяни слухаються законів більше, ніж ораторів. Піттаку приписують вислів: "Підкоряйся тому законові, який ти постановив сам для себе". Йому ж належать слова: "Повелівай не раніше, ніж сам навчишся підкорятися". Зберігся афоризм Періандра: "Не обмежуйся покаранням злочинця, а попереджуй злочини". До семи мудреців належить і Солон, знаменитий афінський державний діяч і законодавець. Саме від його правління та проведених ним реформ "почалася демократія", як писав Арістотель. Він перший, хто зрозумів, що демократія — це відповідальність всіх громадян за стан справ у державі. З огляду на це, надзвичайно цікавий закон, виданий ним: "Хто під час смути в державі не стане зі зброєю в руках ні за тих, ні за інших, той піддається безчестю і позбавляється громадянських прав". Держава, на думку Солона, потребує, перш за все, законного порядку