63.Джерела та засоби управління симетричних і асиметричних конфліктів.

Очевидно, в основі врегулювання як симетричних, так і асиметричних конфліктів лежить усунення їх причин.

Процедура вирішення симетричного конфлікту включає в себе, окрім поступового зближення позицій сторін під впливом взаємного виснаження, втручання третіх сторін в якості посередників, суду, миротворців. В основу вирішення конфлікту покладено норми і принципи міжнародного права. В результаті цього симетричні конфлікти в постбіполярній системі мають великі шанси бути врегульованими.

Асиметричний конфлікт відбувається за участі держав, що якісно відрізняються за силовим потенціалом. Навіть не переходячи до військової фази, асиметричний конфлікт має ряд специфічних рис, що викликані обмеженим арсеналом засобів для менш сильних учасників. В асиметричних відносинах часто сильний партнер не потребує застосування додаткових силових заходів для нав'язування власної волі. Тому конфлікт часто відбувається в латентному вигляді, лише епізодично переходячи в збройну фаз.

На відміну від симетричного конфлікту, вирішення асиметричного вимагає якомога вужчого розгляду об'єкту конфлікту. При врегулюванні симетричного конфлікту природнім і раціональним є встановлення дійсного співвідношення сил сторін із врахуванням всього комплексу факторів: становища їх в структурі міжнародної системи, співвідношення сил в суміжних сферах.Іншим важливим принципом врегулювання асиметричного конфлікту є залучення до нього міжнародних інститутів.

В симетричному конфлікті часто взаємне виснаження сторін є необхідною передумовою врегулювання конфлікту. Для асиметричних відносин такий принцип неприйнятний. Асиметричний конфлікт загрожує асиметричними наслідками. Універсалізація та глобалізація окремих проявів асиметрії (міжнародний тероризм) підсилює нерівність можливостей між державами, стимулює подальше, все більш руйнівне використання асиметричних стратегій. Тому серед засобів вирішення асиметричного конфлікту важливе місце займають як традиційні процедури: міжнародні переговори, посередництво, миротворчість; так і спеціальні засоби: залучення широкої міжнародної участі, створення ситуацій взаємозалежності, організація взаємного внутрішнього лобіювання інтересів партнерів. Підсилення взаємозалежності суб'єктів міжнародних відносин і поширення міжнародних режимів є одним з найефективніших засобів запобігання асиметричним конфліктам.

64.Специфіка та врегулювання інноваційних конфліктів.

Инновации (или нововведения) — это целевое изменение, направленное на совершенствование и создание какого-либо нового (именно для данной организации) продукта, технологии, организационной формы управления и др.

Нововведения вызреваютот идеи до конкретного продукта и предполагают:

-обновление средств и методов производства;

-изменения, затрагивающие организационные формы хозяйственной деятельности (например, ликвидация некоторых профессий, рабочих мест, использование дополнительно новых знаний);

-изменение отдельных звеньев управления (внедрениеАСУ, диспетчеризация, новые формы делопроизводства, учета и контроля);

-изменения в содержании и условиях труда и быта работников (внедрение прогрессивных режимов труда и отдыха, организация питания на производстве и др.).

Социальной базой инновационных процессов являются разные группы работников, имеющих разное статусное положение и возможности, которыми они располагают для реализации своих целей.

Поскольку инновации открывают новыеперспективы изменения гибкости на изменение спроса и предложения, т.е. идет замена старого — новым, это объективно порождает социальные противоречия. Дело в том, что преобразования, как правило, затрагивают интересы людей, их планы, ожидания. Чем радикальнее и масштабнее проводимые изменения, тем чаще они вызывают противоречия и конфликты, порождаемые борьбой старого и нового.

Конфликты, которые возникают в результате нововведений в организации, как и все остальные, могут носить частично функциональный, а частично дисфункционтьный характер.

Инновационные конфликты в организациях могут быть 1) деловыми и 2) личностными.

Разрешение инновационного конфликта -- это совместная деятельность его участников, направленная на прекращение противодействия и решение проблемы, которая привела к столкновению. Разрешение конфликта предполагает активность обеих сторон по преобразованию условий, в которых они взаимодействуют, по устранению причин конфликта.

Урегулирование инновационного конфликта отличается от его разрешения тем, что в устранении противоречия между его сторонами принимает участие третья сторона. Ее участие возможно как с согласия противоборствующих сторон, так и без него.

Для урегулирования конфликта необходимо прежде всего проанализировать конфликтную ситуацию, а затем и предпринимать необходимые действия:

а) выяснить причины, а не поводы конфликта;

б) определить зоны конфликта, т.е. включенность определенных сил (следует разграничить деловые стороны конфликта от межличностных сторон);

в) выяснить мотивы вступления людей в конфликт (мотивировки, объяснения причин могут не совпадать с истинным положением дел, а неумение выяснить мотивы приводит к невозможности урегулирования конфликта).

Урегулирование инновационных конфликтов предполагает:

* повышение открытости и взаимного доверия конфликтующих сторон;

* налаживание их прямых контактов друг с другом;

* организацию открытого, непредвзятого обсуждения и совместного анализа сложившейся ситуации или же (в крайнем случае) прекращение всех контактов оппонентов друг с другом;

* воздействие на конфликтующие стороны в интересах урегулирования конфликта.

18,19,29,58,62