4. Н. Маккіавеллі та е. Роттердамський

Одну з перших спроб систмного аналізу соц..конфліктів зробив флорентійський теоретик і держ.діяч Ніколо Макіавеллі. Великий теоретик середньовіччя вважав конфлікт універсальним і безперервним станом суспільства внаслідок порочної природи людини, прагнення різних груп людей до постійного і необмеженого збагачення. Саме Макіавеллі належить така фраза: «Людина простить вам все, навіть вбивство близьких, але не втрату власності». Макіавеллі пов*язує діяльність індивіда із зіткненням суспільних угрупувань. Той, хто хоче творити одне лише добро, неминуче загине серед людей, далеких від добра. Люди схильні до зла, і тільки необхідність приводить їх до доброчесності. Ця необхідність розкриває себе як влада, що базується на силі. Одним із джерел соц.кнф.він вважав знать, яка зосередила в своїх руках всю повноту держ.влади. він негативно ставився до дворянства. Тим не менше Макіавеллі бачив у конфлікті не тільки руйнівну, а й творчу функцію. Щоб зменшити негативну роль конфлікту, потрібно уміти правильно впливати на нього. Виконувати цю місію покликана держава. На думку Макіавеллі, гармонія між індивідом і суспільством неможлива, індивід завжди приноситься в жертву суспільс-тву. Еразм Роттердамський відзначав, що «війна солодка для тих, хто її не знає»», і вказував на наявність власної логіки у конфлікті, що розпочався. Він розростається подібно до ланцюгової реакції, втягуючи в орбіту свого впливу все нові прошарки населення і держави. аналізуючи причини війн, Роттердамський підкреслював, що часто незмінні і корисливі якості правителів втягують народи у вій ну. «Вони відчувають і бачать свою могутність, лише руйнуючи злагоду в народі. А коли ця злагода порушена, вони втягують народ у війну, щоб вільні-ше і легше грабувати й мучити нещасних людей».

5. Т. Гоббса і ф. Бекона.

Найбільш характерні для розглянутого періоду погляди на конфлікт містилися в роботах Френсіса Бекона, Томаса Гоббса. окрема, Ф. Бекон одним з перших застосував системний підхід до аналізу причин соціальних конфліктів усередині країни. Цікава в цьому сенсі концепція Т. Гоббса про природний стан суспільства як «війна всіх проти всіх», «Людина людині вовк». Бекон висловив думку щодо зростання народонаселення як причини міжнародних конфліктів, а також спробував описати ознаки, які свідчать

про нарощування напруги і внутрішньодержавних конфліктів.Серед засобів, які можуть зменшити конфліктність всередині країни, Бекон надавав перевагу матеріальним засобам, дарування народу певних вольностей, атакож можливості подавати скарги та у будь-який спосіб проявляти незадоволення народу.

Сучасник Бекона, інший великий мислитель із Великої Британії Т.Гоббс обгрунтував в основному своєму творі «Левіафані» концепцію «Війни всіх проти всіх» як природного стану суспільства. При нерівності здібностей та можливостей людей вони прагнуть рівності у бажаннях та намаганнях володіти тим, чим володіють і інші, що і є важливою причиною конфліктів. Серед інших причин конфліктів Гоббс виділив суперництво, недовіру, прагнення слави. Одним з виходів з цієї проблемної ситуації Гоббс вважав регулятивну функцію держави. У подальшій історії конфлікгологічних учень ідеї Томаса Гоббса втіляться у вчення, згідно із якими демократичні держави мають значний регулятивний потенціал у порівнянні з тоталітарними, в яких конфлікти носять насильницький характер.