- •1. (Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Сунь у).
- •2.(Геракліт, Арістотель, Демокріт, Платон).
- •3. Августин Блаженний).
- •4. Н. Маккіавеллі та е. Роттердамський
- •5. Т. Гоббса і ф. Бекона.
- •6. А. Сміта, ж.-ж. Руссо, і. Канта, г. Гегеля.
- •8.Соц. Т. Конфлікту р. Дарендорфа і л. Козера.
- •10.Раціональне тлумачення конфліктів у творах «семи мудреців» Стародавньої Греції.
- •9.Психологічний підхід до теорії конфлікту (з. Фройд, е. Еріксон, к. Хорні, е. Фром).
- •11.Приписи Корану та Суни в ісламі щодо вирішення конфліктних ситуацій.
- •12.Сучасні західноєвроп. Конфліктологічні вчення.
- •13.Сучасна конфліктологія представників американської науки.
- •14.Конф-я як комплексна система знань: роль сусп..Наук у станов. Предмету конфліктології.
- •15.Визначення об’єкта, предмета та методів дослідження конфлікту.
- •16.Конфліктологія як комплексна система знань: фун. Знач. Та методи досл. Конфлікту.
- •17.Поняття конфлікту та його внутрішня будова: природа й визначення конфлікту.
- •20.Вплив соціального оточення, часових й просторових характеристик на перебіг конфлікту.
- •21.Зміст мотивів та причини сучасних конфліктів у сфері зовнішньополітичних відносин.
- •23.Вітчизняні дослідження типів конфлікту та на теренах снд.
- •24.Теоретичні основи типологізації конфліктів.
- •26.Ос.Типи конфліктів: дестр-і конфлікти.
- •27.Наукове та практичне значення типологізації конфліктів.
- •28.Проблеми класифікації соціальних конфліктів на сучасному етапі.
- •30.Динаміка розвитку конфлікту: основні періоди та етапи розвитку конфлікту.
- •31.Життєвий цикл конфлікту: динамічна характеристика ескалації.
- •32.Стиль поведінки особистості в конфліктній ситуації к. Томаса та р. Кілмена.
- •33.Розв’язання конфлікту як процес вирішення протиріч.
- •34.Управління поведінкою в конфліктній ситуації.
- •35.Сутність 9-ти стадійної моделі ескалації конфлікту х. Бродаля і ф. Газла.
- •36.Особливості 4-х фазової концепції динаміки конфлікту а. Ішмуратова.
- •37.Етапи та стратегії виходів з конфліктів.
- •38.Способи та прийоми спілкування в конфліктній ситуації.
- •39.Правила спілкування та тактика аргументації у конфлікті.
- •40.Значення невербальних засобів спілкування.
- •41.Конфліктологічні умови завершення конфліктів.
- •42.Правила раціональної поведінки у конфліктній взаємодії.
- •43.Емпатія та її значення для розв’язання конфлікту.
- •44.Основні фактори нормалізації стресової ситуації.
- •45.Способи подолання гніву у кризових ситуаціях.
- •46.Характерні психологічні ознаки деструктивної поведінки у конфлікті.
- •47.Методичні принципи дослідження конфліктів.
- •48.Етапи та програма конфліктологічного дослідження.
- •49.Основні методи вивчення та діагностики конфлвктів.
- •50.Загальна характеристика зооконфліктів.
- •51.Модульний соціотест як метод діагностики взаємовідносин у групі.
- •52.Типи воєнних конфліктів.
- •53. Особливості сучасних конфліктів з глибинними причинами
- •54.Причини сучасних смертоносних конфліктів та шляхи їх врегулявання.
- •55.Типи конфліктних осіб та їх характерні ознаки.
- •56.Зміст керівництва та ознаки впливу і влади.
- •57.Особливості ситуаційного дослідження конфлікта.
- •59.Поняття і форми транснаціональних конфліктів.
- •60.Особливості управління етнонаціональними конфліктами.
- •61.Поняття асиметричного конфлікту: природа, причини і типологія.
- •63.Джерела та засоби управління симетричних і асиметричних конфліктів.
- •64.Специфіка та врегулювання інноваційних конфліктів.
- •1.(Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Сунь у).
- •2.(Геракліт, Арістотель, Демокріт, Платон).
9.Психологічний підхід до теорії конфлікту (з. Фройд, е. Еріксон, к. Хорні, е. Фром).
Якщо соціологія орієнтована на аналіз міжгрупових конфліктів, то психологія зосереджується переважно на дослідженні внутрішньоособових і міжособових протиріч, хоча одночасно вона бере участь і у вивченні психологічних аспектів міжгрупових зіткнень, наприклад, міжнаціональних конфліктів. Досліджуючи причини всіляких психічних розладів, австрійський психолог Зігмунд Фрейд (1856—1939) прийшов до висновку, що їх головним джерелом є спочатку властивий людській психіці конфлікт між свідомим і несвідомим, між смутними, інстинктивними потягами і вимогами моральних і правових норм. Саме ця дисгармонія людської душі служить головним джерелом всіх соціальних конфліктів: внутрішньоособових, міжособових, між групових.Він створив одну з перших концепцій людської конфліктності – теорію психоаналізу. Фрейд вказував на необхідність пошуку причин к-тів в підсвідомості. Американський психолог К.Хорні основною причиною конфліктів між особистістю та соціальним середовищем вважав недолік доброзичливості з боку близьких людей, насамперед батьків, які складають безпосереднє морально-емоційне оточення людини. У своїх роботах Хорні виділила ряд протиріч в ринковій культурі, які лежать в основі типових внутрішньоособових конфліктів, що приводять навіть до неврозів. 1 Протиріччя між суперництвом і успіхом, з одного боку, і братською любов'ю і людяністю — з іншою. 2 Протиріччя між стимуляцією наших потреб і фактичними перешкодами на дорозі їх задоволення. 3 Протиріччя між затверджуваною свободою людини і всіма його фактичними обмеженнями. Суть задуму Еріксона в тому, що на кожному віковому етапі відбувається або сприятливе подолання кризи, або несприятливе. У першому випадку особа міцніє, в другому, опиняючись в наступній стадії, обтяжена невирішеними життєвими проблемами і, отже, більш конфліктна. Система Еріксона виявилася багатою і багатоаспектною. Не випадково він використовував більшість методів аналізу внутрішньоособового конфлікту, які мала в своєму розпорядженні культура психологічного дослідження — це і захисні механізми, і відчуття неповноцінності.Значний внесок у вивчення проблеми впливу ринкових стосунків на внутрішньоособовий конфлікт вніс відомий американський психолог і філософ Еріх Фромм (1900— 1980), що вважав сучасне західне суспільство, що характеризується “ринковим характером”, — “хворим суспільством”. Основна хвороба його — загальна конкуренція і відчуження, які пронизують всі сфери і рівні “розвиненою капіталізму”: суспільство в цілому, стосунки між соціальними шарами і групами, общностямі і окремими індивідами. Вони проникають навіть в сім'ю, де відбувається боротьба за владу, престиж і статус. Нарешті, відчуження приголомшує саму внутрішню структуру особи. Відбувається самоотчужденіє людини від своєї суті. Виникає конфлікт між суттю і існуванням особи.