16.Конфліктологія як комплексна система знань: фун. Знач. Та методи досл. Конфлікту.

Методологія конфліктології - це цілісна система логічно пов*язаних теоретичних, власне методологічних, методичних та організаційно- технічних процедур з метою отримання достовірних знань щодо природи, сутності, змісту конфліктів.В якості найважливіших принципів:

Принцип єдності теоретичних узагальнень та емпіричних досліджень орієнтує конфліктологів не зводити вивчення конфлікту до аналізу паперів чи до „карт конфлікту”, думок учасників конфлікту, а звертатися до безпосереднього дослідження реальних конфліктів конкретних суб’єктів. Поряд з цим, практична цінність висновків та рекомендацій значно підвищується, якщо вони підтверджені існуючими теоретичними положеннями (принцип верифікації – перевірки).

Принцип системного підходу вимагає розглядати конфлікт як цілісне, складне органічне поєднання всіх елементів (складових) конфлікту, зв’язки між елементами. Цей принцип говорить про те, що конфлікт в житті є не самодостатнім, він включений в більш широку систему соціальних відносин.

Принцип розвитку признає, що конфлікт має тенденцію до неперервних змін, перетворень і розвитку всіх явищ, перехід із однієї форми і рівня на інший.

Принцип детермінізму передбачає причинно-наслідкові зв’язки між всіма явищами дійсності. Іншими словами, всі дії в конфліктних ситуаціях відбуваються під дією тих чи інших причин. Він спрямовує конфліктологів по шляху виявлення об’єктивних і суб’єктивних причин, в наслідок яких виникає той чи інший конфлікт, і без врахування яких неможливо ані його попередити ані розв’язати.

Найпоширенішими методами в конфліктології вважаються: експеримент, аналіз документів, опитування, спостереження, Статистичний, експертних оцінок, „картографії конфлікту”, Комп’ютерний конвент-аналіз, Примирні та арбітражні процедури, Соціометрія.

Функції конфліктів:

1.Іеформаційна (70-80% конф. Виникаюсь поза нашим бажанням)

2. Гносеологічна

3. Прогностична

4. Виховна ( поступово трансформується ц життєві правила)

5. Практично-рекомендаційна

17.Поняття конфлікту та його внутрішня будова: природа й визначення конфлікту.

Конфлікт – реальна боротьба між діючими людьми (Гіденс).Конфлікт – вияв неузгодженості щодо реалізації спільних інтересів (Ішмуратов).Сутність конфлікту – це наявність у опонентів сил і ресурсів для перемоги.Характерні риси конфлікту:1. це активне протистояння сил (ворожнеча, антипатія, несприйняття поглядів, неспівпадіння позицій.2. протилежність поглядів, ідей, думок, що доведені до стадії боротьби. Примирення майже неможливе; потрібна зміна системи взаємовідносин 3. між сторонами відбувається конфліктна взаємодія.4. конфлікт супроводжується психічним збудженням.

5. конфлікт – це динамічне явище.6. може мати найрізноманітніші причини.

Конфлікт – це гострий спосіб вирішення протиріч в процесі соціальної взаємодії, що супроводжується напруженням психоемоційної сфери.

20.Вплив соціального оточення, часових й просторових характеристик на перебіг конфлікту.

Фактори: 1. Характеристики сторін конфлікту – їх цінності, мотивація, їх прагнення і цілі, їх псих., інтел., соц.. ресурси для участі та завершення конфлікту; їх уявлення про конфлікт, вкл.. концепцію стратегії та тактики.

2. Передісторія їх взаємовідносин – відносини один до одного, взаємні стереотипи та очікування, 3. Природа того, що спричинило конфлікт (його межі, жорстокість, мотиваційну цінність, визначення, періодичність тощо

4. Соціальне середовище, у якому виник конфлікт – різні інститути, установи

5. Зацікавлені сторони – їх відношення до сторін конфлікту і один до одного, їх зацікавленість у тих чи інших результатах конфлікту, їх характеристики.

6. Стратегія і тактика, що застосовується сторонами конфлікту

7. Результати конфлікту – вигоди чи втрати, пов’язані з безпосереднім предметом конфлікту, внутрішні зміни в учасників конфлікту

Тривалість конфлікту. встановлює часові межі його протікання. Є конфлікти, що виникають і зникають дуже швидко, як вибух. Є такі, що тривають роками. Затяжний конфлікт може фактично стати перманентним, якщо не буде знайдено шляхів його вирішення.

Іноді виникає феномен „ситуації постконфліктного синдрому”, коли один конфлікт, що закінчився, “плавно” переростає в інший, хоча зовні це може виглядати як тривалий розвиток одного і того ж конфлікту. Постконфліктний синдром характеризується напругою у відносинах сторін, що раніше конфліктували, продовженням незбігу оцінок і думок відносно об’єкта конфронтації, що завершилася. Постконфліктний синдром при загостренні відносин може виявитися початком повторного конфлікту на інших рівнях із новим складом учасників, навіть з інших причин.

Поширення конфлікту. важливим параметром, що характеризує розвиток конфлікту, є поширеність конфлікту на тій чи іншій території. Поширений на значній території конфлікт має і більшу інтенсивність і більшу тривалість.