- •1. (Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Сунь у).
- •2.(Геракліт, Арістотель, Демокріт, Платон).
- •3. Августин Блаженний).
- •4. Н. Маккіавеллі та е. Роттердамський
- •5. Т. Гоббса і ф. Бекона.
- •6. А. Сміта, ж.-ж. Руссо, і. Канта, г. Гегеля.
- •8.Соц. Т. Конфлікту р. Дарендорфа і л. Козера.
- •10.Раціональне тлумачення конфліктів у творах «семи мудреців» Стародавньої Греції.
- •9.Психологічний підхід до теорії конфлікту (з. Фройд, е. Еріксон, к. Хорні, е. Фром).
- •11.Приписи Корану та Суни в ісламі щодо вирішення конфліктних ситуацій.
- •12.Сучасні західноєвроп. Конфліктологічні вчення.
- •13.Сучасна конфліктологія представників американської науки.
- •14.Конф-я як комплексна система знань: роль сусп..Наук у станов. Предмету конфліктології.
- •15.Визначення об’єкта, предмета та методів дослідження конфлікту.
- •16.Конфліктологія як комплексна система знань: фун. Знач. Та методи досл. Конфлікту.
- •17.Поняття конфлікту та його внутрішня будова: природа й визначення конфлікту.
- •20.Вплив соціального оточення, часових й просторових характеристик на перебіг конфлікту.
- •21.Зміст мотивів та причини сучасних конфліктів у сфері зовнішньополітичних відносин.
- •23.Вітчизняні дослідження типів конфлікту та на теренах снд.
- •24.Теоретичні основи типологізації конфліктів.
- •26.Ос.Типи конфліктів: дестр-і конфлікти.
- •27.Наукове та практичне значення типологізації конфліктів.
- •28.Проблеми класифікації соціальних конфліктів на сучасному етапі.
- •30.Динаміка розвитку конфлікту: основні періоди та етапи розвитку конфлікту.
- •31.Життєвий цикл конфлікту: динамічна характеристика ескалації.
- •32.Стиль поведінки особистості в конфліктній ситуації к. Томаса та р. Кілмена.
- •33.Розв’язання конфлікту як процес вирішення протиріч.
- •34.Управління поведінкою в конфліктній ситуації.
- •35.Сутність 9-ти стадійної моделі ескалації конфлікту х. Бродаля і ф. Газла.
- •36.Особливості 4-х фазової концепції динаміки конфлікту а. Ішмуратова.
- •37.Етапи та стратегії виходів з конфліктів.
- •38.Способи та прийоми спілкування в конфліктній ситуації.
- •39.Правила спілкування та тактика аргументації у конфлікті.
- •40.Значення невербальних засобів спілкування.
- •41.Конфліктологічні умови завершення конфліктів.
- •42.Правила раціональної поведінки у конфліктній взаємодії.
- •43.Емпатія та її значення для розв’язання конфлікту.
- •44.Основні фактори нормалізації стресової ситуації.
- •45.Способи подолання гніву у кризових ситуаціях.
- •46.Характерні психологічні ознаки деструктивної поведінки у конфлікті.
- •47.Методичні принципи дослідження конфліктів.
- •48.Етапи та програма конфліктологічного дослідження.
- •49.Основні методи вивчення та діагностики конфлвктів.
- •50.Загальна характеристика зооконфліктів.
- •51.Модульний соціотест як метод діагностики взаємовідносин у групі.
- •52.Типи воєнних конфліктів.
- •53. Особливості сучасних конфліктів з глибинними причинами
- •54.Причини сучасних смертоносних конфліктів та шляхи їх врегулявання.
- •55.Типи конфліктних осіб та їх характерні ознаки.
- •56.Зміст керівництва та ознаки впливу і влади.
- •57.Особливості ситуаційного дослідження конфлікта.
- •59.Поняття і форми транснаціональних конфліктів.
- •60.Особливості управління етнонаціональними конфліктами.
- •61.Поняття асиметричного конфлікту: природа, причини і типологія.
- •63.Джерела та засоби управління симетричних і асиметричних конфліктів.
- •64.Специфіка та врегулювання інноваційних конфліктів.
- •1.(Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Сунь у).
- •2.(Геракліт, Арістотель, Демокріт, Платон).
13.Сучасна конфліктологія представників американської науки.
Сучасні конфліктологічні вчення складалися з середини XX століття.Ам. психолог К.Хорні основною причиною конфліктів між особистістю та соціальним середовищем вважав недолік доброзичливості з боку близьких людей, насамперед батьків, які складають безпосереднє морально-емоційне оточення людини.
К. Левін досліджував проблеми групової поведінки та зробив висновок, що конфліктність підвищується під час втрати рівноваги між людиною та середовищем, а, крім того, неадекватна поведінка лідера групи також є одним із джерел конфлікту. Вид. чотири типи конфліктних ситуацій:
— конфлікт «прагнення-прагнення» — це конфлікт між рівносильними прагненнями суб’єкта заволодіти обома привабливими об’єктами;
— конфлікт «уникнення — уникнення» відбувається, коли суб’єкту доводиться обирати одну з двох однаково неприємнихперспектив;
— конфлікт (амбівалентності) «прагнення — уникнення» виникає у разі дії на суб’єкт одночасного приваблення і відштовхування при спрямуванні на якийсь об’єкт;
— конфлікт «подвійного прагнення — уникнення» характеризується наявністю ситуації вибору між двома цілями, кожна з яких має як приємні, так і неприємні сторони, наприклад, потрібно обрати одну з двох професійних перспектив, кожна з яких має позитивні і негативні аспекти.
Останнім часом серед психологічних підходів до конфліктології виділяється теорія трансактного аналізу взаємодії Е.Берна.Згідно з останньою, структура особистості включає в себе три компоненти: 1) «дитина» (джерело конфліктності у прояві дитиною спонтанних потягів, емоцій, переживань);2) «батько» (схильність до повчань, узагальнень, стереотипів поведінки); 3) «дорослий» (ставлення до життєвих ситуацій відзначається ситуацією, гнучкістю при прийнятті рішень).
Ам. соціолог Толкотт Парсонс у роботі «Структура соціальної дії» характеризував конфлікт як причину дезорганізації суспільного життя, як соціальну аномалію і вважав, що проблема конфлікту зачіпає питання соціальної рівноваги та структурної диференціації суспільства. Соціальна дія у Т. Парсонса розгорталася на 4-х рівнях: на рівні біологічного організму, особистості, соціальної системи, культури. На кожному з рівнів виникають зони напруженості і конфлікти
Теорія «позитивно-функціонального конфлікту» складалася під впливом робіт Льюіса Козера.
Конфлікт не є соціальною патологією, а навпаки – забезпечує стабільність соціальних систем. Стверджував, що у будь-якій соціальній системі можна виявити відсутність рівноваги, внутрішню напруженість, нереалізовані конфліктні інтереси, які у суспільствах з гнучкою, еластичною структурою породжують зміни, що, у свою чергу, підвищують адаптивні можливості системи до несприятливих зовнішніх умов та сприяють її інтеграції. Позитивні функції конфліктного протиборства:
1. Конфлікт розряджав напружені стосунки і надавав вихід негативним емоціям, зберігаючи основні функціональні зв’язки між конфліктуючими сторонами.
2. У процесі конфліктної взаємодії сторони краще пізнавали себе, і одна одну, у цьому полягала «тестуюча» функція конфлікту, тобто перевірки внутрішнього світу людей;
3. Конфлікт стимулював позитивні соціальні зрушення, появу нових суспільних порядків, нових соціальних норм і відносин.
Ам. соціолог К.Боулдінг визначив конфлікт як всезагальну категорію, що виступає базовою в аналізі конфліктності соціального, біологічного, фізичного й хімічного середовища. Існують дві моделі конфлікту — динамічна і статична. В статичній моделі сторони конфліктів будують систему відносин на основі конкуренції, боротьби, яка мало обмежена компромісами. У динамічній моделі інтереси людей є збудниками конфліктної поведінки, яка визначається сукупністю реакцій на кожен акт поведінки протилежної сторони, тому суспільна конфліктна взаємодія є «реактивною», мінливою за формами прояву на кожній окремій стадії.