11.Приписи Корану та Суни в ісламі щодо вирішення конфліктних ситуацій.

Отношение ислама к конфликтам и насилию противоречиво. Суть исламской концепции мирового устройства заключается в многовариантности, которая обусловлена всемогущей волей Аллаха. «А если пожелал твой Господь, — отмечается в Коране, — то Он сделал бы людей народом единым. А они не перестают разноголосить». В Священной Книге мусульман предписывается не выбирать верующим в Аллаха друзей из иудеев и христиан, стараться быть первым в добрых делах. Правоверным необходимо помнить об учении Аллаха как единственной надежной опоре жизни, не допускать принуждения к религии и вести борьбу за расширение геостратегического пространства ислама. Это связано с тем, что для мусульман «зло» воплощено в иноверии, мир для них делится на «дар аль-ислам» — обитель ислама и «дар аль-харб» — обитель войны, мир неверных.

Не исключает ислам военного насилия и между единоверцами. При этом каждый исповедующий ислам должен быть исполнен стремления примирить враждующие стороны. Если же это не удается, то необходимо сражаться на стороне справедливости и быть беспристрастным. На практике это приводит к жестоким столкновениям внутри исламского мира. Они особенно часты между двумя ветвями ислама — суннитами и шиитами. Нынешнее поколение стало очевидцем многолетней войны между Ираном и Ираком, оккупации Ираком Кувейта, столкновений внутри Ливана, гражданских войн в Афганистане и других странах. В целом же официальный ислам связывает ненасилие с идеалом социальной гармонии и мирной жизни.

12.Сучасні західноєвроп. Конфліктологічні вчення.

.Психоаналітичний підхід, пов’язаний з іменами З.Фройда,Е.Фромма, К.Лоренца. З.Фройд займався проблемами внутрішньоособистісних конфліктів, корені яких, на його думку, були у сфері несвідомого, в яку витіснялося відбиття реальних конфліктів, де постраждала особистість. У свою чергу Е. Фромм виказав ідею щодо появи конфлікту у сфері взаємин між особистістю та її соціальним оточенням у зв’язку з не можливістю індивіду більш-менш повно реалізувати свої потенції та інтереси через встановлення соціальних заборон.К.Лоренц, лауреат Нобелівської премії, вперше в історії світової науки висунув думку щодо природного походження агресивності людей та обгрунтував, що причини конфліктів випливаютьз біологічних підвалин агресивності людини, яка до того ж підсилюється у натовпі. Функціональна теорія конфлікту. Одним із яскравих представ-ників є нім. соціолог Георг Зіммель.Саме йому належить термін «соціологія конфлікту». Конф-т постає універсальним соціальним явищем, яке надає гармонійності у стосунках між групами чи прошарками всіх суспільств. Абсолютна гармонія у суспільстві неможлива - суспільство є нежиттєздатним. У випадку двохстороннього конфлікту взаємодія сторін є більш жорсткою та прямолінійною, але введення третьої сторони відкриває можливість для багатопланових відносин, зокрема для формування тимчасових об’єднань(коаліцій), становлення групової солідарності. Конфлікт виконує необхідні для гармонійного розвитку функції, боротьба згуртовує членів конфліктуючих сторін. Конфлікт Зіммелем розглядався вже на мікрорівні, а не тільки на макрорівні.Теорія «позитивно-функціонального конфлікту» складалася під впливом робіт РальфаДарендорфа, Джона Рекса.Р. Дарендорф розробив так звану діалектичну теорію конфлікту, згідно із якою найсерйознішим випробуванням для сучасності є конфлікт між включеними у суспільство добробуту заможними прошарками та тими, хто залишився поза ним (емігранти, безробітні, національні меншими). Суспільство проявляє особливу зацікавленість до тих конфліктів, які не вириваються зовні, і намагається управляти соціальними процесами «через конфліктиТоталітарне суспільство, одним з різновидів якого є соціалістична держава, прагне приховувати конфлікти. Таким чином, у боротьбі демократії з тоталітаризмом питання припустимості конфліктів усередині кожного з них є центральним.

У сучасному «політизованому» світі корисно знати :Італ. соціологи Вільфредо Парето і Гаєтано Моска вказували серед причин конфліктів соціальну неоднорідність суспільства, а особливо запекла боротьба і конфлікти виникають всередині еліт, меншині, яка керує більшістю. Конфлікт всередині еліти є рушійною силою її розвитку і, відповідно, суспільства. Найбільш напруженою формою конфлікту є революція. Жорж Сорель звертав увагу на конфлікт між стихійним, ірраціональним рухом мас проти сили держави та її організацій. За допомогою насильства тільки й вирішується цей конфлікт. Артур Бентлі досліджував конфлікт політичних груп, яких достатньо багато в державі, політичні інтереси їх перехрещуються, як засоби боротьби використовується тиск на державу, політичні дискусії, інші прояви політичної сили.

До загальної теорії конфліктів ми можемо віднести і неординарну або парадоксальну теорію Джона Рекса. Дж. Рекс побудував свою теорію на основі складних зворотних зв’язків між конфліктом і реальністю. Все суспільство тримається на взаємодії конфліктуючих контрагентів, тому консенсус між протиборними сторонами принципово неможливий. У Дж. Рекса конфліктологія виступала метатеорією — тією, що спрямована на дослідження реалій суспільства та інших теорій.

Соціально-політичні теорії конфліктів важливі для діяльності менеджера зовнішньоекономічної діяльності, тому що вони розкривають механізми конфліктів у цих споріднених та скоординованих сферах суспільства (економіка-політика-влада). Концепція «нерівномірного розвитку» Т. Нейра —етнонаціональний конфлікт часто відбувається у економічній сфері в результаті нав’язування зразків економічного розвитку недостатньо розвиненим регіонам,лінії «розломів» ми спостерігаємо на територіях Індії-Пакистану-Афганістану.