Тема 12. Державна податкова служба України.

Призначення та структура ДПС України. Функції органів ДПС. Основні завдання органів ДПС. Податкова міліція як складова частина органів ДПС. Основні завдання податкової міліції.

Тема 13. Податковий менеджмент.

Сутність податкового менеджменту та його завдання. Суб’єкт та об’єкт податкового менеджменту. Елементи податкового менеджменту. Функції державного податкового менеджменту: організація оподаткування (організаційне та правове), податковий аналіз (форми та етапи проведення), податкове планування (напрями та методи), податкове регулювання (методи та способи), податковий контроль (форми проведення, класифікація перевірок), облік платників (облікова справа, реєстри обліку) та податкових платежів (автоматизоване робоче місце, картка особових рахунків). Класифікація податкових перевірок: камеральна, документальна (планова, позапланова, виїзна, невиїзна), фактична.

Тема 14. Ухилення від сплати та перекладання податків.

Суспільна небезпечність ухилення від сплати податків. Способи ухилення. Фактори, що спричиняють ухилення від оподаткування: соціально-економічні, організаційні, правові. Податкова оптимізація: сутність, способи. Відповідальність за порушення податкового законодавства: фінансова, адміністративна, кримінальна.

Сутність і форми перекладання податків. Особливості перекладання прямих і непрямих податків за умов еластичного та не еластичного попиту на товарну продукцію.

Частина II. Тези лекцій Тема 1. Сутність і види податків

Податки є найважливішою й найдавнішою формою фінансових відносин між державою та членами суспільства. Необхідність податкових платежів обумовлена виникненням держави і виконанням притаманних їй функцій. Із збільшенням обсягів та диференціацією суспільних заощаджень, виникла потреба у їхній систематизації, тобто, створенні такого порядку та правил їх нарахування та стягнення, які б оптимізували відношення між одержувачем податків (державою) та платниками (юридичними та фізичними особами). За економічним змістом податкові платежі – це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових заощаджень.

За нормами Податкового кодексу України застосовуються два основних терміни, що відображають податкові платежі:

а) податок – платіж, який стягується до бюджетів усіх рівнів у безспірному порядку (ПДВ, податок на прибуток, податок із доходів фізичних осіб та ін.). Характеризується ознаками: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація.

б) збір (плата, внесок)  платіж, що стягується за отримання платниками певних підприємницьких вигод, а також для відтворення використаних природних ресурсів. Характеризується цільовим призначенням та еквівалентними відносинами платника з державою.

Функції податків: фіскальна, регулююча.

Фіскальна – забезпечує наповнення бюджетів усіх рівнів. Сприяє досягненню максимально можливого балансу між бюджетними доходами та видатками, рівномірного розподілу сум податкових надходжень між сферами бюджетної системи, необхідного рівня фінансування науки, освіти, охорони здоров’я, оборони та управління.

Регулююча – забезпечує соціально-економічний розвиток, шляхом регулювання рівня накопичення капіталу та його перерозподілу, платоспроможності, темпів розширеного відтворення, соціального захисту та ін.

Крім вище згаданих функцій податків виділяють також інші: розподільчу, контролюючу, стимулюючу та захисну.

В основі побудови ефективного механізму стягнення податків лежать елементи системи оподаткування, до яких належать:

Суб’єкт оподаткування – це особа (фізична або юридична), що безпосередньо сплачує податок.

Об’єкт оподаткування – вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Ключовими об’єктами оподаткування є: майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг), інші об’єкти.

Базою оподаткування визнають конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються для кожного податку окремо. У різних випадках один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Розрізняють абсолютну та відносну ставки.

Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Податковий період  це період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків і зборів. Він може складатися з базового звітного та інших періодів. Види податкових періодів: календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Порядок обчислення податку  це процес визначення суми добутку бази оподаткування та ставки податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Специфічні ставки, фіксовані ставки та інші показники, встановлені для цілей оподаткування у вартісному вимірі, підлягають індексації у визначеному порядку.

Терміном сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем терміну, протягом якого такий податок чи збір має бути сплачений.

Термін та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку  це період часу, що обмежується звітним податковим періодом, для подання платниками податкової звітності, в якій декларується база оподаткування та відбувається погашення податкових зобов’язань. Податкові декларації подаються до органів ДПС за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у т. ч. в разі сплати місячних авансових внесків)  упродовж 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у т. ч. в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків)  упродовж 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року  впродовж 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб  до 1 травня року, що настає за звітним;

ґ) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб  підприємців  упродовж 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Податкова пільга  передбачене податковим чи митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, або сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності законних підстав.

Класифікація податків:

1) За формою оподаткування: прямі та непрямі.

Прямі – встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від масштабів об’єкта оподаткування (результатів господарської діяльності). Поділяються на прибуткові податки та податки на власність.

Непрямі – стягуються у вигляді надбавки до ціни і не залежать від рівня доходів суб’єктів оподаткування. Поділяються на: а) акцизи (універсальні: податок з продажів, податок з обороту ПДВ; специфічні); б) мито; в) фіскальна монополія.

Таблиця 1.1.