Терміни подання податкової звітності та сплати акцизного податку

№ з/п	Платники	Звітний податковий період	Терміни сплати АП
1	Виробники підакцизних товарів	Місячний. Виробники та імпортери підакцизних товарів подають податкову декларацію з АП упродовж 20 днів в місяці, наступному за звітним	Упродовж 30 календарних днів, що настають за останнім днем звітного податкового періоду
2	Підприємства, що виготовляють алкогольні напої з додаванням спирту		Під час придбання марок акцизного податку
3	Підприємства, що виготовляють тютюнові вироби		Під час придбання марок акцизного податку
4	Власник підакцизної продукції, яка виготовлялась на давальницьких умовах, у т. ч. за дорученням		Сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дати відвантаження готової продукції такому власнику
5	Платники, що ввозять продукцію не марковану акцизними марками		До або в день подання митної декларації
6	Платники, що ввозять продукцію марковану акцизними марками		Сплачується під час придбання марок АП з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації

Запитання для самоперевірки

1. Які спільні та відмінні характеристики універсальних і специфічних акцизів, що справляються в Україні, ви знаєте?

2. Назвіть перелік товарів, які віднесені до складу підакцизних.

3. Що являється об’єктом оподаткування при сплаті АП?

4. Хто у відповідності до чинного законодавства є платниками АП в Україні?

5. Назвіть види податкових ставок, що застосовують для розрахунку суми акцизного податку.

6. Чи є платниками АП фізичні особи?

7. Чи існують пільги при сплаті АП?

8. Назвіть терміни сплати АП при здійсненні різних господарських операцій.

9. У чому полягають особливості оподаткування акцизним податком алкогольних виробів?

10. Яку функцію виконують марки акцизного податку?

Тема 5. Мито

Сучасний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків характеризується чітко вираженою інтеграційною тенденцією національних економік до створення єдиного світогосподарського комплексу. Національні економіки стають більш відкритими, що дозволяє здійснювати широкий обмін товарами, послугами, технологіями та ін. Зовнішньоекономічна діяльність з кожним роком відіграє помітнішу роль у формуванні доходів державного бюджету.

Упровадження ефективної митної політики забезпечує не лише фіскальні потреби держави, а й формує раціональну структуру імпорту та експорту, стимулює розвиток національного товаровиробництва, сприяє поліпшенню міждержавних відносин.

Мито – це непрямий податок на товари та інші предмети, який стягується митними органами при їхньому перетині митного кордону України.

Порядок його нарахування та стягнення в Україні регулюється такими нормативними документами: Митним кодексом України (№ 92-IV вiд 11.07.02 р.) та Законом України «Про єдиний митний тариф» (№ 2097-ХII від 05.02.92 р.).

Введення мита має на меті переслідувати передусім фіскальні та економічні цілі. На відміну від інших податків, політика у сфері митного обкладення спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту і експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Введення мита – це також здійснення економічного тиску на політику інших держав чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів.

В Україні застосовуються такі види мита:

1. За способом нарахування:

 адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

 специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом;

 комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

2. За напрямком переміщення товарів:

 імпортне (ввізне), що стягується митницями при ввезенні іноземних товарів на внутрішній ринок України;

 експортне (вивізне), що нараховується на товари при їх вивезенні за межі митної території України;

 транзитне, що стягується митницею при транзиті товару через митну територію України.

3. За календарним походженням:

 сезонне ввізне;

 сезонне вивізне.

Дані види мита встановлюються на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.

3. За призначенням:

 антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка суттєво нижча їхньої конкурентної ціни на внутрішньому ринку, та при вивезенні товарів з України за ціною, яка суттєво нижча від ціни,що склались на зовнішніх ринках, якщо такі операції можуть нанести збиток загальнодержавним інтересам;

 компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалась субсидія, якщо таке ввезення чи вивезення загрожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних в Україні;

 спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в кількостях та на умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних товарів.

4. За порядком встановлення:

 автономне, що встановлюється країною самостійно, незалежно від міжнародних договорів;

 конвекційне, що встановлюється на основі двосторонніх і багатосторонніх угод.

На відміну від більшості податків мито розраховують не самі платники, а органи митної служби. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, здійснюється на базі їхньої митної вартості. Якщо митна вартість задекларована в іноземній валюті, вона перераховується у валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

Нарахування мита здійснюється за такою формулою:

М = МВ × С,

де М  сума нарахованого (сплаченого) мита, грн;

МВ  митна вартість задекларованих товарів і предметів, грн;

С  ставка мита (адвалорна, специфічна).

Основою для нарахування мита є митна вартість, яка виступає базою нарахування для визначення розміру мита.

Митна вартість товарів в обов’язковому порядку заявляється (декларується) декларантом під час їх переміщення через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (додаток 3).

Заявлена митна вартість має базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації. У разі потреби в її підтвердженні декларант зобов’язаний на вимогу митного органу надати всі необхідні для цього відомості.

Для перевірки достовірності задекларованої вартості товарів під час їх ввезення на митну територію України митні органи застосовують такі методи (табл. 5.1).

Основним методом визначення митної вартості товарів у митному режимі імпорту є перший метод  за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за методом 2, 3. У ході таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Таблиця 5.1

Методи визначення митної вартості в митному режимі імпорту

№ з/п	Найменування методу	Характеристика методу
1	За ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)	Вартість визначається за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, скориговану на додаткові витрати:  витрати на транспортування до аеропорту, порту або іншого місця;  витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів;  витрати на страхування цих товарів
2	За ціною договору щодо ідентичних товарів	Вартість визначається на основі вартості операцій з ідентичними товарами. Ідентичні товари  це товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у т. ч. за такими ознаками, як:  фізичні характеристики;  якість і репутація на ринку;  країна походження;  виробник
3	За ціною договору щодо аналогічних товарів	Вартість визначається на основі вартості операцій з аналогічними товарами, які ввозяться в Україну і час ввозу яких збігається з часом ввозу оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під аналогічними розуміють товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними. Аналогічними вважаються товарами, які є подібними за:  характеристикою та місцем торгової марки, бренду на ринку;  країною походження;  найменуванням виробника. Товари не вважаються аналогічними, якщо вони не вироблені в тій же країні, що й товари, які декларуються
4	На основі віднімання вартості	Вартість визначається виходячи з одиниці ціни товару, за якою найбільша партія оцінюваних, ідентичних чи аналогічних товарів продається на території України одночасно або у час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування витрат у вигляді:  торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат;  витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування та ін., понесених в Україні;  сум ввізного мита, податків, зборів та ін. обов’язкових платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з імпортом товарів
5	На основі додавання вартості (обчислена вартість)	Вартість визначається виходячи з інформації, що надається виробником товарів, про суми виробничих витрат, здійснених на їх виготовлення, а також запланованої норми прибутку. До складу сформованої таким чином вартості обов’язково додаються витрати на завантаження та розвантаження, транспортування, витрати на страхування та інші витрати, пов’язані з ввезенням цих товарів в Україну
6	Резервний метод	Вартість визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГУТТ)

Кожний наступний метод із числа зазначених застосовується в тому разі, якщо митна вартість товарів із залученням попереднього методу визначена бути не може.

Для визначення митної вартості товарів у митному режимі експорту застосовується метод, що ґрунтується на договірній вартості. Дана вартість визначається договором купівлі-продажу, який подається митним органам одночасно з іншими необхідними деклараційними документами під час перетину митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться з України, платники податків у обов’язковому порядку зобов’язані також включити:

 витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетину митного кордону України;

 комісійні та брокерські винагороди;

 ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу товарів.

Митна вартість товарів, що експортуються з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів. Урахування витрат на транспортування та страхування товарів при цьому є також обов’язковим.

Ставки мита для товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, нараховують згідно з Єдиним митним тарифом України, який для цілей такого нарахування виступає систематизованим зводом митних ставок, основу якого складає Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД).

УКТЗЕД  це національний класифікатор товарів, що забезпечує їх ідентифікацію за єдиними міжнародними класифікаційними принципами для учасників зовнішньоторговельних операцій.

Основними системними елементами УКТЗЕД є елементи класифікації та кодування товарів і предметів.

Система класифікації складається з шести ступенів поділу: розділи (21), групи (97), підгрупи (33), товарні позиції (1241), підпозиції (3553), субпозиції (5019). Відповідно з такою класифікацією вся товарна номенклатура сформована за такими ознаками:

а) походження товару (розділи І, II, V);

б) його функціональне призначення (розділи IV, XI, XII, XVII, XVIII, XIX, XX, XXI);

в) хімічний склад товару (розділи III, VI, VII);

г) вид матеріалу, з якого виготовлено товар (розділи VIII, IX, X, XIII, XIV, XV).

Узагальнені групи додатково також деталізуються:

 за призначенням: продовольчі товари і напої; промислова сировина; пальне і мастильні матеріали; машини і обладнання, включаючи інструменти; транспортні засоби (виробничого і особистого споживання); промислові товари широкого попиту;

 за ступенем обробки: товари сировинні (виробничого і невиробничого призначення); напівфабрикати (виробничого і невиробничого призначення); готові вироби (виробничого користування, товари для споживання).

Система кодування товарів базується на використанні цифрових кодів і забезпечує оперативну обробку уніфікованої інформації, використання ефективних методів пошуку, сортування та узагальнення даних. Для ідентифікації товарів використовуються цифрові коди за шестизначним розрядом. Перші дві цифри шестизначного коду означають товарну групу, перші чотири цифри  товарну позицію, наступні  підпозицію та субпозицію відносно того самого товару.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

До одного й того самого товару можуть застосовуватися різні ставки. Залежно від їхнього розміру митні ставки поділяються на:

а) преференційні ставки, які встановлюються у формі знижок до товарів, що походять з окремих країн і не поширюються на інші країни. Такі преференції можуть бути затверджені для країн, що входять, наприклад, у митний союз, митні зони або перетинають митний кордон за спеціальними міждержавними угодами;

б) пільгові ставки, які встановлюються до товарів, що вивозяться з країни або товарів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

в) повні (загальні) ставки, які встановлюються до інших товарів і предметів.

Відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» визначено певний перелік товарів і предметів, які під час їх митного оформлення звільняються від обов’язку нарахування та сплати мита. До числа таких об’єктів належать:

а) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

б) товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України в режимі реімпорту (ввезені тимчасово і підлягають вивезенню в установлені терміни у незмінному стані), а також вивозяться в режимі реекспорту (вивезені тимчасово і підлягають поверненню в установлені терміни у незмінному стані);

в) товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до пропуску їх через митний кордон України непридатними для використання як вироби або матеріали;

г) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у т. ч. бібліотек та ін.

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте сутність мита. У чому полягає його призначення?

2. Назвіть ознаки, за якими здійснюється класифікація мита.

3. Що таке антидемпінгове мито?

4. Охарактеризуйте загальний порядок нарахування мита.

5. У чому полягає відмінність при сплаті мита та акцизів?

6. Що таке митна вартість і за якими методами вона визначається для цілей її декларування?

7. Що таке Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) і для чого він призначений?

8. Чим відрізняється поняття «мито» від «державного мита»?

9. Хто здійснює контроль за своєчасністю і повнотою надходження мита?

10. Які види митних ставок ви знаєте?

11. Наведіть приклади товарів і предметів, які під час їх митного оформлення звільняються від обов’язку нарахування та сплати мита.