Тема 6. Податок на прибуток підприємств

Справляння податку на прибуток підприємств є одним з видів прямого оподаткування. В Україні цей податок має вагоме фіскальне значення, що обумовлено пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично. У централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну частку цих доходів складали податки з населення, оскільки держава штучно стримувала фонди споживання. У нинішніх умовах ситуація змінюється, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення податків на споживання (ПДВ, АП, мито).

Платниками податку є:

 юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, у т. ч. їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які провадять господарську діяльність на території України та за її межами;

 юридичні особи, що створені та отримують доходи в Україні;

 управління залізниці, підприємства залізничного транспорту та їхні структурні підрозділи, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту.

Податковим кодексом передбачене запровадження певних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств та організацій, що здійснюють господарську діяльність. Реалізація пільгових режимів досягається шляхом повного звільнення окремих суб’єктів господарювання від оподаткування, застосування ставки 0 % до об’єкта оподаткування та тимчасового звільнення суб’єктів господарювання від сплати податку.

Від оподаткування податком на прибуток звільняються:

1. Підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їхньою повною власністю, в яких упродовж попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 % середньооблікової чисельності штатних працівників за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 % суми загальних витрат на оплату праці.

2. Підприємства, що здійснюють на території України реалізацію продуктів дитячого харчування власного виробництва і спрямовують його на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

4. Дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади недержавної форми власності з надання освітніх послуг.

На період з 1 квітня 2011 р. до 1 січня 2016 р. застосовується нульова ставка оподаткування до суб’єктів господарювання, у яких:

а) розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн грн;

б) розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати;

в) відповідають одному із таких критеріїв:

 утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 р.;

 діючі, що перебувають на загальній системі оподаткування, у яких упродовж трьох послідовних попередніх років (або упродовж усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн грн, та в яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

 які були зареєстровані платниками єдиного податку в період до набрання чинності Податкового кодексу та в яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн грн., а середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому не набувають права оподаткування прибутку за 0 ставкою суб’єкти господарювання, які:

а) утворені в період після набрання чинності Податкового кодексу шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації;

б) здійснюють: діяльність у сфері розваг; виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів; виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів; діяльність з обміну валют; операції з нерухомим майном, оренду (у т. ч. надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торговельних об’єктах); діяльність із надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення; зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації); оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі; діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям та ін.

З метою стимулювання інвестиційної діяльності, розвитку науковомістких та енергозберігаючих технологій виробництва, прискореної модернізації та переоснащення матеріально-технічної бази вітчизняних підприємств чинним законодавством встановлюються податкові канікули для виробничих підприємств провідних галузей національної економіки (табл. 6.1).

При сплаті податку об’єктом оподаткування визнається прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і суму інших витрат звітного податкового періоду.

П = Д_в  С_в,

де П  прибуток платника податків, отриманий у звітному податковому періоді;

Д_в  загальна сума доходу платника податку, отриманого від операційної та інших видів діяльності упродовж звітного податкового періоду;

С_в  сума операційних та інших витрат, матеріалізованих у собівартість товарів і послуг (виконаних робіт), понесених платником податку у звітному податковому періоді для забезпечення власної виробничої діяльності.

Таблиця 6.1