- •1. Літературна критика як наукова дисципліна, її формування і розвиток в Україні
- •2. Особливості масової літератури. Особливості масової літератури в Україні.
- •3. Культурні й політичні передумови розвитку літературної критики і журналістики.
- •5. Елементи літературної критики у творах давньої української літератури.
- •4. Проблема періодизації історії української літературної критики. Її зв'язок з іншими науковими дисциплінами.
- •12. . Літературна критика та її мета за і. Срезневським (ст. «Несколько замечаний о
- •13. Становлення української літературної критики в 10−20-х роках хіх ст.
- •14. Огляд української літературної критики 30−40-х років хіх ст.
- •15. Внесок «Руської трійці» в розвиток української літератури та критики.
- •16. Структура, тематика, стиль альманаху «Русалка Дністровая».
- •17. Статті я. Головацького «Іван Котляревський», 164-167 «о житті і сочинєніях Грицька Основ’яненка» 169-173.
- •19. Становлення м. Костомарова як літературного критика. Оцінка ним «народних оповідань» Марка Вовчка 231-234.
- •18. Журнал «Основа» (1861-1862) та його роль у розвитку української літературної критики.
- •20. Зміст критичних виступів м. Костомарова «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке» 194-211 і «Две русские народности».
- •21. Статті м. Костомарова «Малорусская историческая народная поэзия» 216-217 та «Слово о Сковороде 234-237 по поводу рецензии на его сочинения в “Русском слове”».
- •22. П. Куліш як літературний критик. Його стаття «Гадки при святкуванню осьмих роковин Шевченкової смерті».
- •23. Життя та суспільно-культурні погляди п. Куліша. Проблематика його статті «Перегляд українських книжок» 310-315.
- •26. Проаналізувати зміст статті п. Куліша «Зазивний лист до української інтелігенції».
- •24. Проблематика статей п. Куліша «Об отношении малороссийской словесности к общерусской» та «Характер и задача украинской критики» 238-256.
- •25. Розкрити зміст статей Куліша «Квітка та його повісті» 278-294, «Переднє слово до громади» 256-263.
- •27. Т. Шевченко про значення літературної критики та вимоги до літератури. Оцінка ним творчості попередників та сучасників у літературі. Передмова до нездійсненого видання
- •29. Публіцистично-журналістська діяльність о. Маковея. Проблематика його статей «Андрій Чайковський» та «Ольга Кобилянська».
- •28. Літературно-критична діяльність п. Грабовського. Аналіз його статей «Дещо про творчість поетичну» та «Слівце на слівце».
- •30. Леся Українка – критик творів зарубіжних письменників. Її погляди на особистість у статті «Винниченко».
- •31. Оцінки Лесею Українкою творчості українських письменників у статті «Малорусские писатели на Буковине».
- •32. Літературно-критичні виступи м. Коцюбинського. Основні тези його статей «Філянский. Лірика» та «Іван Франко».
- •33. Літературно-критична діяльність і. Франка. Проблематика статтей «Слово про критику», «Із секретів поетичної творчості».
- •36. Літературна дискусія 1925-1928 рр.
- •37. Літературні критики української діаспори.
- •38. Новітня українська літературна критика (кінець хх – поч. Ххі ст.).
24. Проблематика статей п. Куліша «Об отношении малороссийской словесности к общерусской» та «Характер и задача украинской критики» 238-256.
Харкте укр критики
У вступі автор акцентує на поблажливому, необ’єктивному ставленні читача до белетристики, що призводить, на його думку, до панування в літературі некорисних творів некомпетентних авторів. П. Куліш порівнює таку белетристику з працями історичними, філософськими, науковими, беручи при цьому за критерій дефініції ступінь істинності, правдивості зображуваного, і наголошуючи, таким чином, на необхідності піддавання літературних творів професійній, суворій критиці. Предметом критикиП. Куліш вважає твори лише тих авторів, які звернули на себе увагу значної читацької аудиторії. «задачей нашей украинской литературы должно быть строгое соответствие ея духу народному и его серьезному, жизненному, а не какому-то псевдо-народному, прихотливому взгляду на вещи, …строгая поверка литературных созданий эстетическим чувством и воспитанным в изучении своей народности умом». відтворенні народного духу, в серйозному поглядові на речі, адже і літературний процес. В останньому абзаці статті П. Куліш виражає надію на те, що його поради і зауваження будуть не безкорисними для літераторів: «От души буду рад, если мои напоминания предохранят на будущее время наших литературных деятелей от погрешностей, которые уже ими сделаны, но которые бросаются в глаза не каждому». Таким чином, у своїй статті автор формулює теоретично й практично важливі настанови як для своїх колег-критиків, так і для українських письменників.
ОБ ОТНОШЕНИИ МАЛ СЛОВ Эпилог к «Черной раде»
Когда Южная Русь, или, как обьїкновенно ее назьівают, Малороссия, присоединилась к северной или великой Рос¬сии, умственная жизнь на севере тот час оживилась приго¬ном новьіх сил с юга. Виходит так, как-будто малороссийский язик произошел от польского. Польский язик не только беднее народними произведениями, но и молол^е юж¬норусского; и, если мьі находим в нинешнем малоросснй- ! ском язьіке слова польские, то зто значит, что они били заимствованьї самими поляками у южних руссов и сдела- лись общими обойм племенам. Польская народная словесность, даже во мнении самих горячих ее приверженцев, далеко отстает от малороссий¬ской в силе, разнообразии, блеске и пластнческой красоте созданий. Гоголь от своего отца, ав¬тора и актера нескольких драматических пьес на малорос¬сийском язике, получил первое побуждение к изображению малороссийской жизни в поместьях. Имя Гоголя равио драгоценно для великороссиянина и малоросса. Русская литера- тура, со времен Гоголя, сделалась родственнее, для малороссиян. «Летопись Само- видца», не имеющая ничего себе равного между малорос- сийскими летописями. Новий взгляд на историю козацкой Малороссии. Сердца об¬мануть не возможно, а слези, пролитие в Малороссии над чтением «Маруси», составляют факт, которим не должна пренебречь зстетическая критика. Квитка написал на мало-российском язике несколько повестей, в которих много равного «Марусе» по частям, но в целом ни одна с нею сравниться не может. укр народ Он большею частию состоял из характеров самостоятельних, гордих сознанием своего человеческого достоинства: он, в своих нравах и по¬нятиях, хранил и хранит до сих пор начала висшен граж- данственности; он придал России множество нових, знер- гических деятелей, которих влияние немало способствова- ло развитию государственной сили русского народа; он, наконец, пришел в единоплеменную и единоверную ему Россию с язиком, богатим собственно ему принадлежащи- ми достоинствами, которие в будущем, своенародном об- разовании литературн должни усовершенствовать орган русского чувства и русской мисли,— зтот великий орган, по степени развития которого ценятся историею народи.